Печерський районний суд міста Києва           

Справа №  1-202/11

П О С Т А Н О В А

          12 березня 2012 року Печерський районний суд

у складі:

головуючий –                    суддя  Тарасюк К.Е.    ,

при секретарі –                    Миронюк О. А.,

за участю прокурора     Романяка Д.М.,

та захисників                  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

                                        ОСОБА_4, ОСОБА_5,

та представника потерпілого ОСОБА_6,

провівши в приміщенні суду розгляд кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.4, 28 ч.3, 358 ч.2 та ч.3, 209 ч.3, 358 ч.2 та ч.3 КК України та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.4, 28 ч.3, 358 ч.2 та ч.3, 209 ч.3 КК України,

  В С Т А Н О В И В:

В провадженні Печерського районного суду м.Києва знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.4, 28 ч.3, 358 ч.2 та ч.3, 209 ч.3, 358 ч.2 та ч.3 КК України та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.4, 28 ч.3, 358 ч.2 та ч.3, 209 ч.3 КК України.

          В ході судового розгляду захисник ОСОБА_5 оголосив письмове клопотання, в якому просив змінити обрану підсудній ОСОБА_7 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд, пославшись на наявні у неї захворювання станом на 13.04.11р. згідно огляду лікаря-терапевта. На підставі викладеного захисник вважав, що подальше тримання під вартою ОСОБА_7 в установі, яка не може забезпечити їй належне лікування, є прямою загрозою для її життя та може призвести до тяжких наслідків.

Захисник ОСОБА_3  та підсудна ОСОБА_10 поклались на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_1 заперечував проти задоволення цього клопотання, пославшись на відсутність будь-яких медичних документів на підтвердження цього клопотання.

Підсудний ОСОБА_8 підтримав вказану позицію свого захисника ОСОБА_1, звернувши увагу на те, що весь час його спілкування з ОСОБА_7 вона постійно симулювала погіршення свого стану здоров`я, наводячи неправдиві відомості, які спростовувались в подальшому. З цих же підстав в ході досудового слідства ОСОБА_7 6 разів відмовлялась від проведення із ним очної ставки. Крім того, у ОСОБА_7 не має постійного місця проживання на території України, вона не є громадянкою України, за матеріалами справи втекла від кримінального переслідування в Росії і з 2003 року перебуває у розшуку, зробивши підроблений паспорт  громадянки України на ім`я Зозулі, що на його думку свідчить про її можливість ухилитись від суду. Послався на те, що в судовому засіданні ОСОБА_7 дає неправдиві показання, і за своїм станом здоров`я може приймати участь в судових засіданнях.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти клопотання, оскільки відсутня інформація щодо не можливості перебування ОСОБА_7 в умовах СІЗО.

Підсудна ОСОБА_9 підтримала позицію свого захисника.

Прокурор заперечував проти клопотання захисника ОСОБА_5, пославшись на відсутність документів щодо неможливості надання ОСОБА_7 лікування в умовах СІЗО.

Представник потерпілого ОСОБА_6 вказану позицію прокурора підтримала, доповнивши, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання на строк понад 10 років позбавлення волі, є громадянкою Російської Федерації, не має ПМЖ на території України, вчинила злочин у складі організованої злочинної групи, організатором якої була саме ОСОБА_7. Звернула увагу на те, що за матеріалами справи ОСОБА_7 вилікувалась в КМЛШМД у зв`язку з чим виписана і перебуває в СІЗО.

Потерпілий ОСОБА_12 поклався на розсуд суду.

Вивчивши матеріали справи №1-202/11, заслухавши думку учасників судового розгляду, вважаю, що клопотання захисника ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання на строк понад 10 років позбавлення волі, та інших злочинних діях, вчинених у складі організованої злочинної групи, судове слідство по справі не закінчено.

Крім того, твердження у клопотанні про те, що підсудна ОСОБА_7 має стан здоров`я, який перешкоджає перебуванню останньої у місцях попереднього ув`язнення, а також те, що вона позбавлена необхідної медичної допомоги в умовах Київського СІЗО, на думку суду є необґрунтованими та безпідставними.

Так, згідно листа в.о. начальника медичної частини Київського СІЗО Бондаренко М.М. від 15.02.12р. №5740 ОСОБА_7 дійсно має ряд захворювань, зокрема: ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, стенокардія напруги 2фк, гіпертонічна хвороба 2 ст, дискуляторна енцефалопатія, поширений остеохондроз хребта, хронічний гастрит в стадії нестійкої ремісії,  - у зв`язку з чим остання проходила амбулаторне лікування.

Разом з тим, зі змісту вказаного листа ОСОБА_7 неодноразово відмовлялась від госпіталізації до медичної частини Київського СІЗО.

До того ж, згідно довідки Київського СІЗО від 12.03.12р. ОСОБА_7 виписана з  Київської міської лікарні ШМД, перебуває з наявними у неї захворюваннями в СІЗО, де їй надається відповідна медична допомога.

Разом з тим, будь-яких документів на підтвердження категоричних висновків захисника ОСОБА_5 щодо неможливості лікування ОСОБА_7 в умовах СІЗО, а також неможливість подальшого перебування її під вартою за станом здоров`я матеріали справи не містять.

Крім того, згідно ст. 21 Закону України «Про попереднє ув`язнення» від 30.06.1993р. із змінами і доповненнями, адміністрація місць попереднього ув`язнення зобов`язана, зокрема, забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням. Відповідно до ст.11 цього ж Закону, порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання лікувальних закладів органів охорони здоров'я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань, Службою безпеки України і Міністерством охорони здоров'я України.

Таким чином, організація роботи з медико-санітарного забезпечення та конт роль за її станом здійснюються управлінням медичного та санітар но-епідеміологічного обслуговування спецконтингенту Державного департаменту України з питань виконання покарань та підпорядкова ними йому відповідними відділами, відділеннями, групами медичного обслуговування спецконтингенту та контролю за санітарно-епідеміо логічним станом управлінь Державного департаменту в АРК та об ластях.

           Тобто, надання необхідної медичної допомоги ОСОБА_7 відноситься до виключної компетенції адміністрації місць попереднього ув`язнення, тобто Київського СІЗО.

Будь-яких інших підстав для зміни підсудній ОСОБА_7 міри запобіжного заходу захистом наведено не було.  

За таких обставин, обрану Федосовій постановою суду від 02.06.06р. міру запобіжного заходу суд вважає  необхідним  залишити   без зміни у вигляді   утримання її в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Керуючись ст.ст. 148, 150, 155,165, 273, 274 КПК України, -

 П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні письмового клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну ОСОБА_7 міри запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд, -  відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                     Тарасюк К.Е.