ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2012 року Справа № 13/5005/15533/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач)
суддів: Пруднікова В.В., Широбокової Л.П.,
секретар судового засідання: Фузейникова В.О.,
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 05.03.2012 року, ОСОБА_3 довіреність б/н від 05.03.2012 року;
від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №13-01 від 13.01.2012 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічна лабораторія «Лассо»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2012 року у справі №13/5005/15533/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техновід», м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічна лабораторія «Лассо», м.Дніпропетровськ
про розірвання договору та стягнення збитків в розмірі 30 000 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техновід»(далі по тексту ТОВ «Техновід»), з урахуванням уточнень позовних вимог, звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про розірвання договору №07\24\2 від 24.07.2008 року, укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічна лабораторія «Лассо» (далі по тексту ТОВ «ІТЛ «Лассо»), стягнення з відповідача на свою користь 30 000 грн. збитків та понесених судових витрат по справі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2012року у справі №13/5005/15533/2011 (суддя Первушин Ю.Ю.) позов задоволено: договір №07/24/2 від 24.07.2008 року, укладений між ТОВ «ІТЛ «Лассо»та ТОВ «Техновід»розірвано; стягнуто з ТОВ «ІТЛ «Лассо»на користь ТОВ «Техновід»30 000 грн., 385 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справ;, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушенням ним норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2012 року у справі №13/5005/15533/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Техновід»відмовити, витрати по оплаті судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією покласти на позивача.
Скаржник вважає, що місцевий господарський суд, в порушення вимог п.2 ст.651 Цивільного кодексу України, розірвав договір №07\24\2 від 24.07.2008 року, укладений між сторонами, за відсутності істотного порушення його умов з боку відповідача; безпідставно стягнув з нього отриману від позивача передоплату та вийшов за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, що суперечить п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, рішення місцевого господарського суду –без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства; на предмет повноти з’ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи; відповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона–постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Між позивачем - ТОВ «Техновід»та відповідачем - ТОВ «ІТЛ «Лассо»укладений договір №07\24\2 від 24.07.2008 року (далі по тексту договір), за умовами якого продавець (відповідач у справі) прийняв на себе зобов’язання поставити, а покупець (позивач у справі) прийняти та оплатити металопродукцію: трубу нержавіючу ДСТУ 9941-81 d 76х4,5 в кількості 0,71т. на загальну суму 50 523 грн. 60 коп. (разом з ПДВ).
Згідно п.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п.3.3 договору поставка товару здійснюється у другій декаді серпня 2008 року після надходження передплати на розрахунковий рахунок продавця.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).
На виконання умов договору позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 30 000 грн., що підтверджується випискою ТОВ КБ «Земельний капітал»від 25.07.2008 року (а.с.11).
Відповідно до п.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України. У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовується положення ст.538 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання. У разі неповного виконання стороною свого зобов’язання (в даному випадку –зобов’язання позивача стосовно здійснення попередньої оплати загальної вартості товару), друга сторона (відповідач) має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (ст.612 Цивільного кодексу України).
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в договорі не встановлено строку здійснення передплати покупцем, який колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне.
Згідно ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Сторонами узгоджено, що поставка продукції здійснюється у другій декаді серпня 2008 року після надходження передоплати на розрахунковий рахунок продавця. Таким чином, позивач мав виконати своє зобов'язання з передплати товару в період з моменту укладення договору до другої декади серпня 2008 року.
Тому заслуговує уваги твердження апелянта з приводу того, що внаслідок порушення позивачем п.3.3. договору, п.1 ст.693 Цивільного кодексу України, нездійснення ним повної передоплати за товар в термін до другої декади серпня 2008року, відповідач був змушений зупинити виконання свого зустрічного обов'язку –поставки металопродукції.
Отже, колегія суддів вважає, що строк поставки продукції за договором на момент пред’явлення позову до суду не почав свого перебігу, тобто не був порушений відповідачем.
Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року у справі №17/285-10 (далі по тексту постанова), якою по суті вирішений спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача перерахованої останнім передплати за договором в розмірі 30 000 грн., встановлено, що саме позивачем були порушені умови договору, не було здійснено передплати в сумі 50 523 грн. 60 коп., як це передбачено його умовами. В постанові зазначено, що оплату в сумі 30 000 грн. не можна вважати належно виконаною попередньою оплатою за товар, так як сторонами не узгоджувалась можливість його поставки при наявності часткової попередньої оплати.
Згідно ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд в порушення п.2 ст.651 Цивільного кодексу України розірвав договір за відсутністю істотного порушення його умов з боку відповідача.
Розірвання договору суд обґрунтував наявністю в матеріалах справи листів позивача про відмову від прийняття виконання за договором.
У відповідності до ст.ст.662, 665 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. У разі відмови продавця передати товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно ст.612 Цивільного кодексу України кредитор може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило для нього інтерес. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ст.613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Строком дії договору, у відповідності із його п.6.1, є: з 24.07.2008 року по 31.12.2010 року.
Строком договору є час його чинності (обов’язковості). Протягом цього строку, згідно п.1 ст.631 Цивільного кодексу України, сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Строк чинності договору обумовлює й строк чинності зобов’язання, яке виникло з цього договору. Чинність договору не припиняється доти, доки зобов’язання не буде виконане сторонами, або одна із сторін не відмовиться від договору в порядку, передбаченому для зміни чи розірвання договору.
Оскільки сторонами не подано доказів відмови відповідача передати позивачу товар, його відмови від договору в зв’язку з тим, що позивачем не здійснено передоплати, обумовленої сторонами у договорі, розірвання договору, визнання його недійсним у встановленому законом порядку, зобов’язання сторін за договором продовжують існувати. Наявність зобов’язань за договором, який частково виконаний, не можна ототожнювати зі строком дії договору, позивач має виконати свій обов’язок щодо оплати відповідачу решти вартості продукції та лише з настанням цієї події у відповідача виникне зобов’язання за договором з поставки металопродукції.
Отже, в даному випадку, відсутнє прострочення виконання відповідачем зобов’язання з поставки продукції та позивачем не доведено головної передумови застосування п.2 ст.651 Цивільного кодексу України щодо розірвання в судовому порядку договору –істотного порушення договору відповідачем.
Окрім того, заслуговують уваги посилання апелянта стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред’явлено до стягнення збитки в розмірі 30 000 грн., за змістом оскарженого рішення господарський суд стягнув з відповідача 30 000 грн. неповернутої передплати за договором.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Приймаючи до уваги ті обставини, що матеріали справи не містять відповідного клопотання, судова колегія вважає, що господарський суд, стягнувши з відповідача передплату за договором, в порушення закону, вийшов за межі позовних вимог.
З огляду на викладене, господарський суд Дніпропетровської області в оскарженому рішенні неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічна лабораторія «Лассо»задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2012 року у справі №13/5005/15533/2011 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В задоволені позову відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічна лабораторія «Лассо»на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір в розмірі 536 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Техновід»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічна лабораторія «Лассо» 1 341 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд судового рішення апеляційною інстанцією.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя В.В. Прудніков
Суддя Л.П. Широбокова
(Повний текст постанови складено 07.03.2012р.)