ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2012 року                                                        Справа №  29/5005/6325/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Джихур О.В. (доповідач) 

суддів: Виноградник О.М., Вечірко І.О.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від ПАТ “ВТБ Банк”: ОСОБА_1, довіреність № 714/11.5.2 від 19.09.11,  представник;

від боржника: ОСОБА_2, довіреність № б/н  від 02.06.11,  представник;

ліквідатор Дубницька Н.Ю., паспорт серії МН № НОМЕР_1  від 16.10.03,  арбітражний керуючий,

інші учасники процесу у судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства ”ВТБ Банк”, м.Київ та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю ”Таміра” арбітражного керуючого Дубницької Н.Ю.  

на  ухвалу  господарського суду Дніпропетровської  області  від  06 грудня 2011 року  у справі № 29/5005/6325/2011

за заявою Публічного акціонерного товариства ”ВТБ Банк”, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Таміра”, м.Дніпропетровськ

про визнання грошових вимог,

 ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року у справі №29/5005/6325/2011 (суддя Полєв Д.М.) за результатами розгляду спірних грошових вимог Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра”, м. Дніпропетровськ на суму 231 011 643, 70 грн. та 17 275 846, 37 доларів США відхилено вказані вимоги.

Господарський суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” (далі Банк), як іпотекодержатель набув права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором №173-Z/2 від 17 квітня 2008 року –06 квітня 2011 року, за іпотечним договором №163-Z/1 від 20 березня 2008 року –07 квітня 2011 року, за іпотечним договором №196-Z/1 від 09 вересня 2008 року –07 квітня 2011 року, що свідчить про те, що іпотечні договори, якими Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” обґрунтовує свої вимоги, припинили свою дію відповідно до ст.17 Закону України “Про іпотеку”.

Господарським судом враховано, що згідно Інформаційних довідок з Реєстру прав власності на нерухоме майно, витребуваних судом з Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, наданих з листом №10291 від 21 листопада 2011 року, станом на 16 листопада 2011 року власником нерухомого майна, що було предметом іпотеки за іпотечними договорами №173-Z/2 від 17 квітня 2008 року, №163-Z/1 від 20 березня 2008 року, №196-Z/1 від 09 вересня 2008 року  є Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк”.

Таким чином, наявність грошових вимог Банку до боржника не підтверджена діючим основним грошовим зобов’язанням у чітко встановленій сумі, діючими договорами іпотеки та державною реєстрацією за Товариством з обмеженою відповідальністю ”Таміра” права власності на об’єкти нерухомого майна, що є предметом таких договорів іпотеки.

З вказаною ухвалою не погодились ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю ”Таміра” арбітражний керуючий Дубницька Н.Ю. та кредитор Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк”, які звернулись з апеляційними скаргами.

Погоджуючись з відхиленням грошових вимог Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, ліквідатор не згоден з висновками суду, що стали підставою для відмови в задоволенні цих вимог.

Ліквідатор посилається на те, що своїм повідомленням від 07 квітня 2011 року за вих. №СК-3/11/71-юр відхилив заявлені Публічним акціонерним товариством “ВТБ Банк” вимоги, у зв’язку з відсутністю будь –яких доказів наявності боргу за основними кредитними договорами та обґрунтованого розрахунку суми такої заборгованості.

Частиною 5 статті 112 Цивільного кодексу України визначено, що вимоги, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Ліквідатор вважає, що оскільки відмова ліквідатора не була оскаржена Публічним акціонерним товариством “ВТБ Банк” до суду, то вимоги Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” вважаються погашеними, що і повинно бути підставою для відхилення при їх розгляду у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра”.

Саме з цих підстав ліквідатор просить змінити мотивувальну частину ували господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2011 року у даній справі.

В своїй апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” посилається на те, що господарським судом неповністю досліджено обставини справи, порушено норми процесуального права.

Банк вказує, що рішенням господарського суду Харківської області від 29 червня 2011 року у справі № 5023/4165/11, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2011 року вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” були задоволені, рішення Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” щодо проведення перереєстрації права власності на об’єкти нерухомості з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” на Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” визнано незаконним, а саму реєстрацію скасовано.

З огляду на скасування записів про державну реєстрацію за Публічним акціонерним товариством “ВТБ Банк” права власності на об’єкти нерухомості що є предметами іпотеки за іпотечними договорами, між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю “Таміра” продовжують існувати правовідносини іпотекодержателя та іпотекодавця відповідно до вимог іпотечних договорів.

Банк зазначає, що своє рішення щодо відмови у визнанні вимог до боржника, суд першої інстанції обґрунтував неналежними доказами.

Так, інформаційні довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 листопада 2011 року №32070455, від 16 листопада 2011 року №3207141 та від 21 листопада 2011 року №32110674, які містяться у матеріалах справи №29/5005/6325/2011 разом з супровідним листом Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” від 21 листопада 2011 року №10291, були подані господарському суду Дніпропетровської області ні ліквідатором Дубницькою Н.Ю., а представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” ОСОБА_2 без реєстрації в канцелярії господарського суду Дніпропетровської області, які не були предметом дослідження в судовому засіданні.

Своє рішення щодо наявності факту реєстрації за Публічним акціонерним товариством “ВТБ Банк” права власності на об’єкти нерухомості за іпотечними договорами суд ґрунтував на документах, складених 16 листопада 2011 року та 21 листопада 2011 року, хоча станом на 06 грудня 2011 року Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” до реєстру прав власності на нерухоме майно вже було внесено відповідні зміни та скасовані записи щодо реєстрації за  Публічним акціонерним товариством “ВТБ Банк” права власності на об’єкти нерухомості, що підтверджується листами Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” від 25 листопада 2011 року №№239598, 239599, 239600.

Банк стверджує, що згідно п.7.1 розділу сьомого Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 інформаційна довідка містить призвіще,  ім’я та по батькові та підпис керівника БТІ або уповноваженої ним особи, яка скріплюється печаткою БТІ.

Проте довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 листопада 2011 року, які містяться в матеріалах справи, не підписані керівником БТІ, на них відсутня відповідна печатка.

Банк вважає, що Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не встановлений окремий порядок розгляду заяв кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна юридичної особи –боржника, що ліквідується власником в порядку статті 51 Закону, тому в даному випадку за аналогією повинні застосовуватись положення частини четвертої статті 14 Закону про банкрутство.

Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2011 року, визнати вимоги Банку до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Таміра” на загальну суму 231 011 643, 70 грн. та 17 275 846, 37 доларів США, зобов’язати ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” включити визнані вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Заявою від 14 лютого 2012 року Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” уточнив вимоги апеляційної скарги, визначивши гривневий еквівалент своїх вимог у доларах США –137 688 495 грн. 56 коп., виходячи із офіційного курсу долара США, встановленого Національним Банком України станом на 07 липня 2011 року на рівні 797, 15 грн. за 100 доларів США.

Отже, Банк зазначає, що загальна сума його грошових вимог до боржника становить 368 700 139 грн. 26 коп.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 грудня 2011 року та 04 січня 2012 року у складі постійної колегії суддів: головуючого судді-доповідача Виноградник О.М., суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м.Київ та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” арбітражного керуючого Дубницької Н.Ю. прийняті до розгляду; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 10 січня 2012 року на 14 год. 00 хв. та  на 14 год.30 хв.

04 січня 2012 року апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м.Київ та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” арбітражного керуючого Дубницької Н.Ю об’єднані для спільного розгляду.

У зв’язку з хворобою судді-доповідача Виноградник О.М. 10 січня 2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 29/5005/6325/2011, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді-доповідача: Лисенко О.М.; суддів Джихур О.В., Вечірко І.О.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 січня 2012 року у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Лисенко О.М., суддів Джихур О.В., Вечірко І.О. апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м.Київ та ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” арбітражного керуючого Дубницької Н.Ю. прийняті до свого провадження; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 24 січня 2012 року на 11 год.45 хв.

Ухвалою суду від 24 січня 2012 року строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

24 січня 2012 року розгляд справи відкладався до 02 лютого 2012 року, в судових засіданнях оголошувалась перерва до 09 лютого 2012 року, 14 лютого 2012 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14 лютого 2011 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв’язку з відпусткою судді - доповідача Лисенко О.М. по даній справі.

Справу № 29/5005/6325/2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Джихур О.В. (доповідач), судді Виноградник О.М., Вечірко І.О., розгляд справи № 29/5005/6325/2011 призначено на 27 лютого 2012 року.

В судовому засіданні 27 лютого 2012 року оголошувалась перерва до 29 лютого 2012 року.

Представник боржника доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м.Київ заперечує, повністю підтримує доводи апеляційної скарги ліквідатора арбітражного керуючого Дубницької Н.Ю., вважає вимоги Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м.Київ погашеними в процедурі добровільної ліквідації на підставі ст.112 ч.4 Цивільного кодексу України.

Перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційній скарги Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м.Київ та ліквідатора Дубницької Н.Ю. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра”, м. Дніпропетровськ порушено господарським судом Дніпропетровської області від 18 травня 2011 року за заявою боржника на підставі ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(далі Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2011 року у справі відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, до 02 червня 2012 року, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” призначено арбітражного керуючого Дубницьку Н.Ю.

10 червня 2011 року в газеті “Урядовий кур’єр” №105 (4503) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в порядку ст.51 Закону про банкрутство.

14 липня 2011 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява від Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” про визнання його грошових вимог до боржника в загальній сумі 2 31 011 643 грн. 70 коп. та 17 275 846, 37 доларів США.

Із змісту зави Банку вбачається, що його вимоги пред’явлені до боржника, як майнового поручителя, який поручився за виконання кредитних зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Пранк” перед Публічним акціонерним товариством “ВТБ Банк” за договорами про відкриття кредитної лінії №173 –Ю від 17 квітня 2007 року, №162 –Ю від 20 березня 2008 року, виконання зобов’язань Приватної фірми “Апія” перед Банком за договором про відкриття валютної кредитної лінії №196 –Ю від 09 вересня 2008 року.

Виконання зобов’язань за вказаними кредитними договорами забезпечено іпотечними договорами №173-Z/2 від 17 квітня 2008 року (т.1 а.с.16), №163-Z/1 від 20 березня 2008 року (т.1 а.с.46), №196-Z/1 від 09 вересня 2008 року (т.1 а.с.73).

Розмір заявлених грошових вимог Банком обґрунтовано рішенням господарського суду Харківської області від 31 серпня 2010 року, у справі         №57/165-10 (т.1 а.с.22), рішенням господарського суду Харківської області від 31 серпня 2010 року у справі №54/189-10, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2011 року у справі №61/186-10 (т.3 а.с.41), на підставі яких звернено стягнення на предмети іпотеки, передані в іпотеку боржником по вказаним іпотечним договорам.

Отже, вимоги Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” до боржника ґрунтуються на іпотечних договорах, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю “Таміра”, виступило майновим поручителем за виконання позичальниками Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Пранк” та Приватною фірмою “Апія” зобов’язань за кредитними договорами шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна.

Стаття 51 Закону про банкрутство регулює особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Згідно ч.3 ст.51 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла на час прийняття постанови про визнання боржником банкрута) кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство боржником є суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами,  а кредитором –юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

В силу названої норми, під грошовим зобов’язанням слід розуміти зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно –правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника –юридичної особи, що виникли з такої участі.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України “Про заставу”, яка кореспондується зі ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою  є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Заставодавецем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) (ч.1 ст.583 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.1 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що іпотека –це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи з положень ст.583 Цивільного кодексу України майновий поручитель є суб’єктом такого виду забезпечення основного зобов’язання.

Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає види забезпечення виконання зобов’язання, до яких відноситься: неустойка, порука, гарантія, застава, при тримання, завдаток.

Отже, правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою і забезпеченого іпотекою, не є тотожніми і відрізняються один від одного.

Цивільний кодекс України, Закон України “Про іпотеку”, Закон України “Про заставу” не передбачають солідарного обов’язку боржника за основним зобов’язанням та майнового поручителя, у зв’язку з чим до майнового поручителя не можуть бути застосовані приписи ст.543 Цивільного кодексу України, згідно якої, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь –кого  з них окремо.

Необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство відповідно до приписів ч.ч.3, 7 ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є наявність саме грошових зобов’язань.

Однак, договір застави, так само як і договір іпотеки, не породжує у заставодавця (іпотекодавця) грошових зобов’язань перед заставодержателем (іпотекодержателем), останній має право, у разі невиконання боржником забезпеченого заставою (іпотекою) зобов’язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (іпотеки) переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що спірні вимоги Публічного акціонерного товариства ”ВТБ Банк” не є грошовими вимогами у розумінні приписів Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а тому підлягають відхиленню.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 18 березня 2008 року у справі №7-5/297-06-7817, Вищий господарський суд України у постанові від 02 лютого 2012 року у справі №42/2Б.

Не погоджується судова колегія з твердженням ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра”, що вимоги Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” вважаються погашеними в силу приписів ч.4 ст.112 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим вони підлягають відхиленню.

Згідно ч.5 ст.112 Цивільного кодексу України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Приписи ст.ст.110-112 Цивільного кодексу України регулюють порядок добровільної ліквідації юридичної особи.

В той же час, стаття 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає процедуру банкрутства боржника за заявою власника.

Отже, процедура добровільної ліквідації та процедура банкрутства боржника за його заявою різні процедури за своєю правовою природою.

Частина 3 статті 51 Закону про банкрутство встановлює порядок звернення кредиторів із своїми претензіями.

Таким чином, наслідки відхилення грошових вимог кредиторів при добровільній ліквідації боржника, передбачені ч.4 ст.112 Цивільного кодексу України не застосовуються в судовій процедурі банкрутства.

Отже, кредитори, які звертались до боржника з претензіями в ході ліквідаційної процедури мають право заявляти претензії боржнику в процедурі банкрутства.

Таким чином, доводи скаржників спростовуються викладеним.

Незважаючи на те, що підстави з яких господарський суд Дніпропетровської області відхилив вимоги Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” висновки господарського суду, з яких відхилено вимоги Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра”, відрізняються від висновків апеляційної інстанції, але враховуючи, що кінцевий висновок суду першої інстанції співпадає з висновком апеляційного господарського суду, відсутні підстави для скасування ухвали від 06 грудня 2011 року за результатами розгляду спірних грошових вимог Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”.

Керуючись ст.ст.103 –106 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м.Київ та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра”, м. Дніпропетровськ арбітражного керуючого Дубницької Н.Ю. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської  області  від  06 грудня 2011 року  у справі № 29/5005/6325/2011 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                          О.В.Джихур   

Суддя                                                                                 О.М. Виноградник

Суддя                                                                                  І.О. Вечірко

(Дата підписання постанови в повному обсязі  05.03.12 р.)