ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2012 року справа № 5020-1950/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ларанд ЛТД»
(вул. Охотська, б.8, м. Севастополь, 99009)
до Державного підприємства «Радгосп-завод імені Поліни Осипенко»
(вул. Сухій, б.1, с. Осипенко, м. Севастополь, 99814),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
(пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008),
Міністерства аграрної політики України
(вул. Хрещатик, б.24, м. Київ, 00010),
про внесення змін до договору оренди,
за участю представників сторін:
позивача – не з’явився;
відповідача – ОСОБА_1, довіреність б/н від 17.01.2012;
третьої особи (Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) – не з’явився;
третьої особи (Міністерство аграрної політики України) –не з’явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ларанд ЛТД»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Державного підприємства «Радгосп-завод імені Поліни Осипенко»(далі –Відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та Міністерства аграрної політики України про внесення змін до договору оренди №27 від 20.05.2000, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ларанд ЛТД»та Державним підприємством «Радгосп-завод імені Поліни Осипенко».
Позовні вимоги про внесення змін до договору оренди №27 від 20.05.2000 в частині визначення об’єкта оренди, з посиланням на статтю 651 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), статтю 188 Господарського кодексу України (далі –ГК України), статтю 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, чинної на дату укладення договору, обґрунтовані тим, що цей договір необхідно привести у відповідність законодавству.
Позивач та треті особи у судове засідання 13.02.2012 не забезпечили явку своїх повноважних представників, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, у відсутності представників Позивача та третіх осіб.
Представник Відповідача у засіданні суду проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві /а.с. 78-80 т.2/, вважає, що підстави для внесення змін до договору оренди відсутні.
Треті особи надали письмові пояснення від 26.01.2012 за вих.№10-03-00339 /а.с.74-75/, від 13.01.2012 за вих. №31-4/41 /а.с.69-71/, відповідно до яких позицію Відповідача щодо позову підтримали, проти задоволення позову заперечують.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
20.05.2000 Державним підприємством «Радгосп-завод імені Поліни Осипенко»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ларанд ЛТД»(орендар) укладений договір №27 оренди нерухомого майна (далі –Договір), згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування наступне «нерухоме майно», що розташовано в с. Орловка, Нахімовського району м. Севастополя: спальні корпуса –11 штук (інвентарні №№ с 201/1-1 по 201/1-11), адміністративний комплекс (інвентарний №201/2), медпункт (інвентарний №201/3), їдальня (інвентарний №201/4), клуб з кінобудкою (інвентарний №201/5), житловий будинок для персоналу (інвентарний №201/6), кімнати гігієни (інвентарний №201/7), госппобудови (гараж, склад, холодильна камера) (інвентарний №201/8), санвузол, душеві (інвентарний №201/9), умивальники (інвентарний №201/10), вагончик будівельний (інвентарний №201/11) (Об’єкт оренди), для використання в цілях надання послуг з організації відпочинку дітей, а також дітей з батьками. В склад об’єкту оренди увійшло наступне обладнання території: пожежний резервуар на 100 куб.м., опори освітлення –8 шт., асфальтні доріжки з бетоним бордюром –500 метрів погонних, металеві огорожі периметра території –120 метрів погонних, спортивний майданчик з 2 футбольними воротами і 2 волейбольними стойками. Загальна площа приміщень Об’єкта оренди –1697 кв.м., його вартість складає згідно з експертним висновком від 23.03.2000 –153 498 грн.
Об’єкт оренди переданий за вартістю, яка визначена відповідно до акту оцінки вартості окремого індивідуально визначеного майна від 26.04.2000, та складає 153 498 грн.
Згідно з пунктом 2.2 Договору Об’єкт оренди залишається на балансі орендодавця, із зазначенням, що це майно передано в оренду, і зараховується на позабалансовий рахунок орендаря, із зазначенням що майно є орендованим.
Орендар вступає в строкове платне користування майном одночасно з підписанням Договору (пункт 2.4 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, встановлена у розмірі 10 % від експертної оцінки Об’єкта оренди –15656,80 грн за рік.
Строк дії Договору визначений у пункті 7.1 Договору –до 01.12.2010.
Додатковою угодою від 14.11.2003 про внесення змін до Договору, погодженою Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 23.01.2004, в цілях приведення правовідносин по використанню груп інвентарних об’єктів, розташованих в с. Орловка і с. Кача, відповідно до чинного законодавства, сторони виклали Договір у новій редакції, якою передбачили наступне.
Об’єкт оренди доповнений переліком майна, розташованим за адресою: м.Севастополь, с. Кача, вул. Нестерова, 17, - а Об’єкт оренди в цілому визначений як «група інвентарних об’єктів, в тому числі нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно».
Пунктом 3.1 Договору в новій редакції визначений розмір орендної плати за об’єктами.
Сторони домовились, що орендар вступає в строкове платне користування майном з моменту підписання акту приймання-передачі (пункт 1.2 Договору).
За актом приймання-передачі об’єкта оренди від 14.11.2003 /а.с.18/, майно за адресою: м.Севастополь, с. Кача, вул. Нестерова, 17, - передано Позивачеві.
Строк дії Договору продовжено до 31.12.2015.
Листом від 12.07.2011 за вих.№79 /а.с. 36/ Позивач, посилаюсь на результати експертно-технічного дослідження №607 від 11.07.2011, запропонував Відповідачеві внести зміни до Договору, в частині пункту 1.1, виклавши його в наступній редакції:
абзац перший пункту 1.1: «Відповідно до цього договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу в наступному складі»,
після абзацу третього пункту 1.1 доповнити абзацом четвертим: «Цілісний майновий комплекс структурного підрозділу в наступному складі».
Не отримавши відповіді на лист від 12.07.2011 за вих.№79, Позивач 13.12.2011 звернувся до суду з позовом про внесення змін до Договору, обґрунтувавши необхідністю привести Договір у відповідність до законодавства, та посилаючись на зміст статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»в редакції, чинної на дату укладення Договору.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Позивач посилається на статтю 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»в редакції, чинної на дату укладення Договору (20.05.2000).
Проте, як станом на дату укладення Договору (20.05.2000), так і на цей час, стаття 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.
Таким чином, стороною договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства може бути тільки Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.
Статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.
Тобто, доказом виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства може бути лише розподільчий баланс.
Доказом наявності структурного підрозділу підприємства згідно з Положенням про порядок поділу підприємств і об’єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженим наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20.04.1994 №43/79/5, може бути положення про структурний підрозділ, затверджене директором підприємства, і порядок призначення керівника структурного підрозділу.
Зазначені документи суду не надані, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, Методика оцінки вартості об’єкта оренди, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629, як в редакції, чинної на день укладення договору, так і на сьогодні, передбачає різні процедури оцінки вартості цілісного майнового комплексу та окремого індивідуально визначеного майна (в т.ч. будівлі, споруди тощо).
Земельна ділянка, на якій розташований Об’єкт оренди, входить до складу земельної ділянки, що належить Відповідачеві за державним актом на право постійного користування ІІ–КМ №005839 /а.с.85-89/.
Зазначене спростовує доводи Позивача про помилковість визначення Об’єкту оренди не як цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства, а як «група інвентарних об’єктів, в тому числі нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно».
Висновки експертного будівельно-технічного дослідження від 11.07.2011 №607 та №606 /а.с.19-35/ не приймаються судом в якості допустимого доказу.
Статтею 188 ГК України встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до статті 651 ЦК України підставами для розірвання договору є: згода сторін на розірвання; істотне порушення договору (істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору); випадки, передбачені договором; випадки, передбачені законом, в т.ч. у разі істотної зміни обставин на підставі статті 652 ЦК України.
Згідно зі статтею 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Судом встановлено, що підстава для зміни Договору, наведена у позові, не передбачена, ані Договором, ані законом, про порушення Договору Позивач у позові не зазначає та з матеріалів справи цього не вбачається, як не вбачається і чотирьох складових, встановлених частиною другою статті 652 ЦК України, що свідчать про істотну зміну обставин.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни Договору.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суддя О.М.Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 20.02.2012