Справа № 2-1961/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2011

          Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді : Борейка С.В.  

при секретарі : Бакум О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до керуючого Галицького відділення «Ощадбанк»Расін В.Т., філії Львівського міського відділення №6319/045 АТ «Ощадбанк»про зобов»язання видати грошові заощадження з індексацією та відсотками, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить зобов»язати філію №6319/045 Львівського МВОБ м.Львова видати його грошові заощадження з індексацією та відсотками.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є пенсіонером, інвалідом 2-ї групи, дитиною війни, звернувся у філію Львівське МВОБ №6319/045, щоб зняти свої заощадження, але йому було відмовлено, мотивуючи тим, що немає дозволу керівництва «Ощадбанку»України. 28.07.2011 року він звернувся до керуючого філією - Львівське МВОБ №6319/045 АТ «Ощадбанк»п.Расіна В.Т., щоб дозволив зняти грошові заощадження. На дане звернення отримав відповідь зареєструватись у «Реєстрі вкладників заощаджень громадян», що і зробив. На підставі наведеного просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач позовну заяву підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні доводам позовної заяви, просить позов задовольнити.

Відповідач Расін В.Т. в судове засідання не з»явився, представник відповідача філії Львівського міського відділення №6319/045 АТ «Ощадбанк»в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. По суті заявлених вимог надав суду пояснення про те, що позивач вказав відповідачами по справі керуючого Галицького відділення Расіна В.Т. і філію - Львівське МВОБ № 6319/045, проте  такої  структури, як Галицьке відділення не існує, працівник  на прізвище Расін в Банку  не працює. Окрім того,  філія-Львівське міське відділення № 6319 є відокремленим структурним підрозділом АТ “Державний ощадний банк України”, не має статусу юридичної особи, здійснює банківську діяльність від імені та в інтересах  Банку, тому відповідачем у суді бути не може. 17.01.2008 року позивача внесено в електронний реєстр вкадників по рахунку КВ 11594, а 25.01.2008 року йому здійснено виплату у сумі 1000 грн. У 2010 - 2011 роках Постанови щодо виплати  компенсаційних коштів у 2010, 2011 роках Кабінетом Міністрів України не приймались, в Державному бюджеті України на 2010 та 2011 роки  кошти на виплату компенсації втрат від знецінення заощаджень  не передбачались, тому їх виплата  не проводилась.  29.04. 1993 року Позивачем  відкрито вклад “терміновий на який внесено кошти на загальну суму 1000  українських карбованців. На підставі пункту 3 Указу Президента України “Про грошову реформу в Україні” № 762/96 від 25 серпня 1996 року українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000 українських  карбованців на 1 гривню, тому з врахуванням нарахованих відсотків, залишок вкладу на зазначеному рахунку становить 0,90 грн. Нормативних документів, які б регулювали компенсацію зазначеного типу вкладів на даний час не прийнято.  Тому, просить в задоволенні позову відмовити.       

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

                  Судом встановлено, що відповідачем відкриті рахунки КВ № 11593, КВ № 11594, КВ № 11358 на позивача, які є спеціальними, компенсаційними, відкритими відповідно до Закону України  від 21.11.96 р. № 537/96-ВР “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”, на проіндексовані грошові заощадження, розміщені вкладниками в Банку в період до 02.01.92 р.

                 Статтею 1 Закону України  від 21.11.96 р. № 537/96-ВР “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” передбачено, що даним Законом  встановлюються зобов’язання держави  перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження,  поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР.

                  Згідно ст. 2 вищенаведеного Закону Держава зобов’язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.

                   Згідно із статтею 6  Закону України  від 21.11.96 р. № 537/96-ВР “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”  компенсація громадянам України втрат   від знецінення грошових заощаджень проводиться в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України, починаючи з 1997 року після внесення в інформаційно - аналітичну систему «Реєстр вкладників заощаджень громадян»даних про вкладників, необхідних для ідентифікації вкладника при відкритті рахунку. Кошти для компенсації заощаджень громадян України визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею. У межах одного бюджетного року проводиться виплата компенсації громадянину лише за одним рахунком. Порядок перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України визначається Кабінетом міністрів України.

                Відповідно до статті 7 Закону України  від 21.11.96 р. № 537/96-ВР “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”  перелік груп вкладників і черговість виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

                 Згідно Постанови Кабінету Міністрів України за № 1 від 09.01.2008 року «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР»у 2008 році  громадянам України проводилась виплата у межах залишків коштів на рахунках, але не більше 1000 гривень.

                  Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, 17.01.2008 року позивача внесено в електронний реєстр вкладників по рахунку КВ 11594, а 25.01.2008 року йому здійснено виплату у сумі 1000 грн. Вказані обставини позивач не заперечив.

                  Постановою Кабінету Міністрів України за № 1 від 20.05.2009 року «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР»передбачалося  виплату  коштів вкладникам з числа тих, що не отримали протягом 2008 року компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 року у порядку черговості внесення відомостей про них до інформаційно- аналітичної системи «Реєстр вкладників  заощаджень громадян»у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більш як 1000 гривень на одного вкладника.

                   Однак, у 2010 - 2011 роках Постанови щодо виплати  компенсаційних коштів у 2010, 2011 роках Кабінетом Міністрів України не приймались, в Державному бюджеті України на 2010 та 2011 роки  кошти на виплату компенсації втрат від знецінення заощаджень  не передбачались, тому їх виплата  не проводилась.  

                   З письмових заперечень відповідача вбачається, що 29.04. 1993 року позивачем  відкрито вклад “терміновий на який внесено кошти на загальну суму 1000  українських карбованців. На підставі пункту 3 Указу Президента України “Про грошову реформу в Україні” № 762/96 від 25 серпня 1996 року українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000 українських  карбованців на 1 гривню, тому з врахуванням нарахованих відсотків, залишок вкладу на зазначеному рахунку становить 0,90 грн. Нормативних документів, які б регулювали компенсацію зазначеного типу вкладів на даний час не прийнято.           

Крім того, згідно ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України  відповідачем у суді може бути фізична або юридична особа.

Позивач звернувся з позовом до відповідачів -  керуючого Галицького відділення Расіна В.Т. і філії - Львівське МВОБ № 6319/045, проте  як вбачається з письмових заперечень відповідача, такої  структури, як Галицьке відділення не існує, працівник  на прізвище Расін в Банку не працює. Також,  відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Положення про філію-Львівське міське відділення АТ “Державний ощадний банк України”, затвердженого постановою правління АТ “Державний ощадний банк України” та зареєстрованого Національним банком України, філія-Львівське міське відділення № 6319 є відокремленим структурним підрозділом АТ “Державний ощадний банк України”, не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені та в інтересах  Банку, тому, відповідачем у суді бути не може, як і її структурний підрозділ –територіально відокремлене безбалансове  відділення  № 6319/045/.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

          На підставі Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” від 21.11.96 р. № 537/96-ВР,  Постанови Кабінету Міністрів України «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР»№ 1 від 09.01.2008 року та № 1 від 20.05.2009 року, Указу Президента України “Про грошову реформу в Україні” № 762/96 від 25 серпня 1996 року та  керуючись ст.ст. 10, 11, 30, 57, 60,  212-215 ЦПК України, суд , -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до керуючого Галицького відділення «Ощадбанк»Расін В.Т., філії Львівського МВОБ №6319/045 АТ «Ощадбанк»про зобов»язання філії №6319/045 Львівського МВОБ АТ «Ощадбанк»видати грошові заощадження з індексацією та відсотками–відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   

Головуючий                                                                                                  С.В.Борейко