Судове рішення #21405269


АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 червня 2011 року                                               м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

                 головуючого  –   Громіка Р.Д.

                 суддів         –   Драгомерецького М.М.,  Парапана В.Ф .  

                 при секретарі  –  Щуровській О.Д.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від   11 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк" про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, витрат на правову допомогу,

встановила:

28.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом та, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з ПАТ „Укргазбанк" заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 77 059,38грн., спричинену моральну шкоду у розмірі 16 000 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень. Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2010 року визнані незаконними та скасовані накази виконуючого обов'язки директора Одеської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» №5-П від 27.01.2010 року, №6-П від 29.01.2010 року та №7-П від 29.01.2010 року та він був поновлений на посаді начальника відділу безпеки Одеської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку „Укргазбанк". Однак, до теперішнього часу судове рішення не виконане, питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішено, що і стало підставою для звернення до суду.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов визнали частково, вказуючи, що наказом по особовому складу №61-П від 28.05.2010 року ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника відділу безпеки Одеської філії АБ „Укргазбанк", у зв'язку з чим погоджуються на виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу з 30.01.2010р. по 28.05.2010 року. В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу просили відмовити у зв'язку з їх недоведеністю.

Рішенням суду позов   був задоволений частково. Було стягнуто з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 30.01.2010р. по 28.05.2010 року у розмірі 15 684 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні, та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень, в решті позову було відмовлено. Суд також допустив негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Не погодившись частково з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити це рішення, та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

        Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Наказом №149-П 10.09.2008 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника відділу безпеки Одеської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Укргазбанк".

Наказом в.о. директора ОФ АБ „Украгазбанк" №7-П від 29.01.2010 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.11.2010 року, накази виконуючого обов'язки директора Одеської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку „Укргазбанк" №5-П від 27.01.2010 року, №6-П від 29.01.2010 року та №7-ГІ від 29.01.2010 року визнані незаконними та скасовані. ОСОБА_1 поновлений на посаді начальника відділу безпеки Одеської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку „Укргазбанк", суд допустив негайне виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу безпеки Одеської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку „Укргазбанк".

16.04.2010 року ПАТ „Укргазбанк" звернувся до суду з заявою про роз'яснення рішення суду, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі змін №4 до штатного розкладу Одеської філії АБ «Укргазбанк» з 15.03.2010 року посада начальника відділу безпеки була скасована. У зв'язку з наведеним, банк запропонував позивачу декілька аналогічних посад з заробітною платою не нижчою, існуючої в інших підрозділах банку.

 Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.05.2010 року у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку „Укргазбанк" про роз'яснення рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Укргазбанк", Одеської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Укргазбанк" про скасування наказів та поновлення на роботі - відмовлено.

11.05.2010 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про роз'яснення рішення суду, в якій зазначав, що у зв'язку зі змінами до організаційно-штатної структури банку та відсутністю посади начальника відділу безпеки ОФ ПАТ АБ „Укргазбанк" рішення суду виконано не було, у зв'язку з чим просив постановити ухвалу, якою встановити порядок виконання судового рішення шляхом введення посади начальника відділу безпеки ОФ ПАТ АБ «Укргазбанк» до штатного розкладу Одеської філії.

У судовому засіданні 11.06.2010 року під час розгляду даного питання представник ПАТ АБ «Укргазбанк» заяву підтримав, вказуючи на те, що 28.05.2010 року до Одеської філії банку надійшли затверджені Головою Правління АБ „Укргазбанк" зміни до штатного розкладу Одеської філії, в яких за заявою філії введена посада начальника відділу безпеки, про що ОСОБА_1 був повідомлений особисто.

Крім того, представником відповідача до суду був наданий наказ №61-П від 28.05.2010 року про скасування наказів №5-П від 27.01.2010 року, №6-П від 29.01.2010 року та №7-П від 29.01.2010 року та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу безпеки Одеської філії АБ „Укргазбанк" та виплату на користь позивача витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 37гривень.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11.06.2010 року заява ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», Одеської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про скасування наказів та поновлення на роботі була задоволена, встановлений спосіб виконання рішення Київського районного суду від 01 квітня 2010 року шляхом введення посади начальника відділу безпеки Одеської філії ПАТ АБ „Укргазбанк" до штатного розкладу Одеської філії   ПАТ АБ „Укргазбанк" та поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді.

Також 07.06.2010 року начальник Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звернувся до суду з заявою, в якій, посилаючись на вимоги ст.373 ЦПК України та ст.33 Закону України „Про виконавче провадження", просив встановити порядок виконання вказаного рішення в умовах скасування посади начальника відділу безпеки ОФ ПАТ АБ „Укргазбанк".

Ухвалою суду від 11.06.2010 року заява начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про встановлення способу і   порядку виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Укргазбанк", Одеської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Укргазбанк" про скасування наказів та поновлення на роботі була задоволена, встановлений спосіб виконання рішення Київського районного суду від 01 квітня 2010 року шляхом введення посади начальника відділу безпеки Одеської філії ПАТ АБ „Укргазбанк" до штатного розкладу Одеської філії ПАТ АБ „Укргазбанк" та поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді.

Позивач та його представник у судовому засіданні вказували, що наступного дня після винесення ухвали від 11.06.2010 року ОСОБА_1 прийшов на роботу до банку, однак у наданні робочого місця йому було відмовлено. У зв'язку з чим позивач був вимушений письмово звернутись до керівництва банку. Не отримавши письмової відповіді на дане звернення, позивач звернувся до прокуратури Одеської області за захистом своїх прав. 06.08.2010 року прокуратурою Одеської області був винесений припис про негайне вжиття заходів по виплаті ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Крім того, позивач зазначав, що 28.09.2010 року постановою державного виконавця Другого Приморського ВДВС ОМУЮ виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-3611/10р. було поновлено, копія даної постанови була надіслана відповідачу, на що була дана відповідь В-11 про неможливість виконання зазначеної постанови. Усі ці обставини, на думку позивача та його представника, свідчать про те, що рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідачем виконано не було, і   банк зловмисно ухиляється від прийняття позивача на роботу та виплати його належних грошових коштів.

Суд першої інстанції правильно не погодився з такими твердженнями позивача, виходячи з наступного.

Так, матеріали справи містять лист ОСОБА_1 керівництву ОФ ПАТ .,Укргазбанк", в якому йдеться річ про виплату йому середньої заробітку за час вимушеного прогулу в період з 29.01.2010 року до 01.04.2010 року, однак мова про те, що позивач не був поновлений на посаді у вказаному листі взагалі не йде (конверт а.с.73, лист а.с.84).

На даний лист позивачу 15.06.2010 року в.о. директора ОФ банку була дана відповідь, з якої вбачається, що ОСОБА_1 поновлений на роботі, питання щодо виплати грошових коштів буде вирішено згідно діючого законодавства. Крім того, позивачу повторно була надіслана копія наказу про поновлення на роботі та запропоновано з'явитись на роботу (а.с.84, зворот).

Вказаний лист був направлений на адресу позивача та отриманий ним 24.06.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням на а.с. 85. Твердження позивача про те, що вказаний лист він не отримував, так як перебував на лікуванні у м. Ізмаїл, не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи.

Крім того, матеріали справи містять лист на ім'я позивача від 17.06.10р. №10/463 про повторне надіслання йому наказу про поновлення на роботі від 28.05.2010 року, який був отриманий ОСОБА_1 24.06.2010 року (а.с.38,38-зворот).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивачу було відомо про існування наказу від 28.05.2010 року про його поновлення на роботі, однак від виходу на роботу ОСОБА_1 ухилявся, більш того, він взагалі залишив місто та виїхав до міста Ізмаїл, що і призвело до його   остаточного звільнення 05.07.2010р. за прогули (а.с. 71). Вказаний наказ позивачем не був оскаржений.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги тільки в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.01.2010р. по   28.05.2010 року.

В частині визначення розміру середнього заробітку та загального розміру стягнення, рішення суду не було ніким оскаржено.

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Разом з тим, суд дійшов до правильного висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити, так як доказів спричинення такої шкоди позивачу та причинно-наслідкового зв'язку зі звільненням у судовому засіданні позивачем та його представником надано не було.

Врахувавши вказані віще обставини суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача підлягають тільки частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від   11 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий             Р.Д. Громік

Судді:             В.Ф. Парапан

                                               М.М. Драгомерецький

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація