АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Громіка Р.Д.
суддів – Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.
при секретарі – Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними,
встановила:
10.11.2009 року позивач звернувся до суду з названим позовом, в якому просив постановити рішення, відповідно до якого стягнути солідарно з ОСОБА_2, та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.
Свої вимоги мотивував тим, що 11 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 52, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в розмірі 200 000 доларів США терміном по 11 вересня 2011 року зі сплатою 19 відсотків річних за користування кредитними коштами.
Відповідно до п.4.2. Кредитного договору, відповідач зобов'язаний здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку, але свої зобов'язання не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість. Крім того, 11 вересня 2008 року, для забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором, з ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за яким остання зобов'язалась солідарно відповідати за зобов'язаннями позичальника по вказаному кредитному договору.
На теперішній час заборгованість та відсотки за користування кредитними коштами відповідачами не сплачуються, тому позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням уточнень від 22.09.2010р., та просив стягнути з відповідачів заборгованість за договором кредиту на загальну суму 242 127,99 доларів США, пеню за порушення строків повернення кредиту у розмірі 195 886,81 грн., пеню за порушення строку сплати відсотків у розмірі 89 541,10 грн. та судові витрати по справі у сумі 1820 гривень.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати кредитний договір від 11.09.2008 року №52, укладений між банком та ОСОБА_2, та договір поруки, укладений між банком та ОСОБА_1 недійсними.
Відповідач ОСОБА_1 надала до суду свої заперечення, в яких заперечувала проти задоволення позовних вимог, так як вважає, що її ввели в оману, для того щоб у подальшому покласти на неї незаконну майнову відповідальність перед банком. Також вказувала в своїх запереченнях, що під час укладання зазначеного договору, у відповідача ОСОБА_2 існувала вже заборгованість перед іншим банком, однак, незважаючи на те, що вона вже являлась проблемним позичальником, банк все ж уклав з нею договір кредиту. Крім того, вважає, що договір поруки був укладений 11.09.2008 року, а позов кредитором пред'явлено 10.11.2009 року, тобто позов до поручителя поданий після спливу річного терміну, вважає, що на підставі цього порука повинна припинитися. Просила позовні вимоги в частині стягнення з неї боргового зобов'язання щодо повернення кредиту відмовити.
В своєму зустрічному позові ОСОБА_1 посилалась на те, що зобов'язання банку повинно бути виражене в гривні, відповідно до ст. 524 ЦК України, та інших норм діючого законодавства та на підставі цього вважає, що договір поруки повинно бути визнано недійсним, так як на момент вчинення правочину не додержані всі умови договору, встановлені ст. 203 ЦК України.
Представник позивача за первісним позовом вимоги зустрічного позову не визнав, вказуючи на його безпідставність.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про слухання справи сповіщалась належним чином за адресою реєстрації, заяв та клопотань про відкладання судового розгляду не заявляла.
Рішенням суду позов банка був задоволений у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким відмовити в задоволені позову банка, та задовольнити зустрічний позов в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та вірно застосував норми матеріального права при вирішенні спору.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
11 вересня 2008 року між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №52, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в розмірі 200 000 доларів США терміном по 11 вересня 2011 року зі сплатою 19 відсотків річних за користування кредитними коштами ( а.с. 7-9).
Кредит був наданий шляхом видачі готівки через касу Позивача, що підтверджується Заявою на видачу готівки № 30107 47 від 16.09.2008 р( а.с.10).
11 вересня 2008 року для забезпечення виконання зобов'язань Відповідача по Кредитному договору, з ОСОБА_1 було укладено Договір поруки з фізичною особою (а.с.11).
Відповідно до ст. 554 ЦК України та згідно із п. 2.1. Договору поруки, Відповідач 2 несе солідарну відповідальність з Відповідачем 1 перед Позивачем за виконання зобов'язань за кредитним договором. Відповідач 2 відповідає перед Позивачем у тому ж обсязі, що й Відповідач 1 за Кредитним договором, включаючи сплату основного боргу, нарахованих відсотків, комісій та штрафних санкцій, відшкодування збитків, пов'язаних з виконанням умов Кредитного договору.
Відповідно до п.4.2. Кредитного договору, Відповідач зобов'язаний здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку, але своїх зобов'язань не виконує.
Крім того, з досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_2 порушені умови Кредитного договору щодо страхування, а саме Відповідачем не здійснено перестрахування за Договорами страхування № №26/08, 105/08, 106/08, 107/08 від 11.09.2008 p., строк дії яких закінчився 11.09.2009 р.
Відповідно до п.4.8.4. Кредитного договору, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу штраф в розмірі 5 % від суми кредиту, а саме в розмірі 10 000 доларів США.
Представник позивача пояснив суду, що 26 січня 2009 року (Лист вих. №17 від 26.01.2009р.) Відповідачу ОСОБА_2 було направлено вимогу щодо погашення заборгованості, але погашення кредитної заборгованості Відповідачем здійснено не було.
29 квітня 2009 р. (Лист вих. № 535 від 29.04.2009 р. ) відповідачу повторно було направлено вимогу щодо погашення заборгованості. Але до теперішнього часу кредитна заборгованість Відповідачем не погашена.
Згідно із п. 3.1. Договору поруки Відповідач 2 зобов'язаний на вимогу Позивача протягом 3 (трьох) днів сплатити кредитну заборгованість Відповідача 1 в повному обсязі.
29 квітня 2009 р. (Лист вих. № 536 від 29.04.2009 р.) ОСОБА_1, як Поручителю, була направлена вимога щодо погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 перед Позивачем. Але на цей час кредитна заборгованість не погашена.
Таким чином, Відповідачі зобов'язані солідарно здійснити погашення заборгованості за Кредитним договором в повному обсязі в розмірі заборгованості, яка в них існує на теперішній час.
З урахуванням уточнень (а.с.105) відповідачі мають заборгованість по Кредитному договору в розмірі 242 127,99 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день ухвалення рішення (100 доларів США=793,80 гривень) становить 1 922 011,98 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом - 66666,56 доларів США, що становить - 529199,153 гривні; прострочена заборгованість за кредитом - 130 890,82 доларів США, що складає 1 039 011,33 гривень; а також прострочена заборгованість по сплаті відсотків - 44570,61 доларів США, що складає 353 801,5 гривень. Крім того пеня за порушення строку повернення кредиту складає 195886,81 гривень; пеня за порушення строку сплати відсотків складає 89541,10 гривень. Таким чином, загальна заборгованість відповідачів складає 2 207 439,88 гривень.
Суд першої інстанції правильно та обґрунтовано не погодився із запереченнями та зустрічним позовом ОСОБА_1, так як відповідачі були ознайомлені з вимогами договору, знали про його наслідки, підписували його особисто, представником відповідача законних підстав для визнання договорів недійсними наведено не було, тому у задоволенні зустрічного позову було відмовлено.
Врахувавши вказані вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до законного висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д . Громік
Судді : В.Ф . Парапан
В.О . Панасенков