АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Громіка Р.Д.
суддів – Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.
при секретарі – Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2010 року по справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
Позивач звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 758 485 гривень 41 копійок.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 23.08.2007 року між позивачем АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11202170000 на одержання кредиту у сумі 200 000 доларів США, з оплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,6% річних (а.с. 18-22), з кінцевим терміном повернення заборгованості 23 серпня 2014 року, посилаючись на те, що відповідачка належним чином свої зобов'язання не виконує.
Позивач звертався до відповідачів, з вимогами щодо погашення заборгованості за кредитом але жодних дій щодо виконання своїх обов'язків за кредитним договором відповідачі не виконали. Станом на березень 2010 року у відповідачів виникла заборгованість у сумі 1 758 485 гривень 41 копійок.
У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з наведених у позові підстав.
Справа розглянута у відсутності відповідачів.
Заочним рішенням суду позов був задоволений у повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення в частині стягнення з нього грошових коштів, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
23.08.2007 року між позивачем АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11202170000 на одержання кредиту у сумі 200 000 доларів США, з оплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,6 % річних (а.с. 18-22), з кінцевим терміном повернення заборгованості 23 серпня 2014 року.
Відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору, кредит забезпечується всім належним позичальнику ОСОБА_2 майном.
У якості забезпечення виконання кредитного договору, між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 135602 від 23.08.2007 року, згідно пункту 1.3 ОСОБА_3, як поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору №11202170000 від 23.08.2007 року, в повному обсязі цих зобов'язань.
У якості забезпечення виконання кредитного договору № 11202170000 від 23.08.2007 року, укладено договір іпотеки між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, предметом якого є нерухоме майно, а саме домоволодіння та земельна ділянка розташовані по АДРЕСА_1.
Вимоги, що були пред'явлені до відповідачів щодо погашення боргу за вищевказаним кредитним договором, залишені без відповіді і задоволення.
Відповідно до письмового розрахунку заборгованості, у відповідачів є солідарна заборгованість за кредитом в розмірі 1 758 485 гривень 41 копійок.
24.11.2009 року, на адресу відповідачів були направлені письмові претензії про погашення боргу за вищевказаним кредитним договором. Претензії залишені без відповіді і задоволення з боку відповідачів.
На підставі статі 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно статей 553, 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з жовтня 2010 року не виконують свої зобов'язання за договором кредиту № 11202170000 від 23.08.2007 року, тому у них виник обов'язок перед позивачем та заборгованість за кредитом в розмірі 1 370 178 гривень 35 копійок, заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 308 928 гривень 11 копійок, заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 41 176 гривень 26 копійок, заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 38 202 гривні 69 копійок, а всього заборгованість складає в розмірі 1 758 485 гривень 41 копійок.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан