ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16.10.06 Справа № 16/453н-ад.
Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом відкритого акціонерного товариства “Дорстрой”, м. Сєверодонецьк Луганської області
до Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, м. Луганськ
про визнання протиправним рішення
при секретарі судового засідання Кочетовій О.М.
за участю представників сторін:
від позивача –Готін О.М., дов. від 01.08.06.,
від відповідача –Тітова В.О., дов. від 15.09.06. №17-П/06,
Орлянко Д.Ю., дов. від 02.10.06. №19-П/06,
ВСТАНОВИВ:
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Тому, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним рішення відповідача про застосування до позивача санкцій у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн. та скасування зазначеної постанови Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2006р. № 190-ЛУ. Заявою про зміни позовних вимог від 22.09.06. позивач просить визнати протиправними дії відповідача з неприйняття звіту позивача, поданого 30.06.06. Таким чином, позивач збільшив позовні вимоги і позов містить три вимоги:
визнати протиправними дії відповідача з неприйняття звіту позивача, поданого 30.06.06.;
визнати протиправним рішення відповідача про застосування до позивача санкцій у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн.;
скасувати постанову відповідача від 10.08.2006р. № 190-ЛУ, якою позивач зобов’язаний сплатити штраф у сумі 1700грн. за правопорушення на ринку цінних паперів.
Відповідач відзивом від 19.09.06. №3596-1 та додатковим відзивом від 13.10.06. №4006-1 на змінений позов проти позову заперечує з підстав дотримання діючого законодавства про цінні папери та фондовий ринок у правовідносинах з позивачем і при винесенні постанови від 10.08.2006р. № 190-ЛУ.
Позивач підтримав позов.
Сторони примирення не досягли.
При розгляді справи судом встановлено такі факти.
Позивач звернувся з даним позовом до суду і просить визнати протиправними дії відповідача з неприйняття звіту позивача, поданого 30.06.06. з підстав того, що позивач надав відповідачу річний звіт суб’єкту правовідносин з застосуванням цінних паперів (позивач є акціонерним товариством) у встановлений строк та за встановленою формою. Між тим, як вважає позивач, відповідач необґрунтовано, виключно за формальних підстав не прийняв звіт і постановив своє рішення - постанову від 10.08.2006р. № 190-ЛУ, якою наклав штраф у сумі 1700грн. на позивача за несвоєчасне подання річного звіту.
В позовній заяві позивач просить визнати протиправним таке рішення відповідача про застосування до позивача санкцій у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн. і скасувати постанову відповідача від 10.08.2006р. № 190-ЛУ. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що наданий відповідачу звіт у повній мірі відповідав вимогам закону і був наданий у встановлений строк, а помилки, що носили формальний характер, не є підставою для неприйняття звіту.
Відповідач проти позову заперечує і вказує на те, що він діяв у рамках закону і відповідно до своїх повноважень. До позивача були застосовані штрафні санкції у сумі 1700грн. за правопорушення на ринку цінних паперів, оскільки річний звіт у встановленій законом формі позивачем було надано 09.08.06. (третє подання звіту, адже попередні редакції звіту були повернуті позивачу за недодержанням встановленої форми), а слід було надати 30.06.06. Редакцію річного звіту, яку позивач надав 30.06.06. як річний звіт акціонерного товариства, відповідач не прийняв у зв’язку з припущеними помилками.
Враховуючи вищевикладене та дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Рішення відповідача –постанова від 10.08.2006р. № 190-ЛУ, якою позивач зобов’язаний сплатити штраф у сумі 1700грн. за правопорушення на ринку цінних паперів, та дії по відмові у прийнятті річного звіту позивача досліджені у судовому засіданні та встановлено судом факт того, що вказана постанова і дії відповідача відповідають вимогам ст.19 Конституції України, Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», ст.11 і спеціальним нормам права, якими керувався відповідач при постановленні цього рішення і вчиненні певних дій –Положенню про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами –емітентами акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.06.98. №72, зареєстрованого міністерством юстиції України 08.07.98. №431/2871 (далі за текстом –положення №72), Положенню про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого указом президента України від 14.02.97. №142/97 у редакції від 25.09.02. №861/2002, наказу Державної комісії по цінним паперам та фондовому ринку від 17.02.06. №177.
Додатком до положення №72 встановлені форми документів, які включаються до річного звіту акціонерного товариства (позивач), і дане положення (№72) містить детальний вичерпний перелік вимог до складання, форми і змісту документів, іншої інформації, про яку акціонерне товариство звітує до органу влади (відповідач). Відповідач, не приймаючи звіт у позивача, керувався саме положенням №72 і вимагав у позивача ліквідувати недоліки у звіті для відповідності звіту закону.
Жоден законодавчий акт з цього приводу не містить посилання на формальні (або незначні, технічні) помилки у звіті: якщо положенням №72 вимагається надати письмову інформацію-відомості про дивіденди емітента, то позивач зобов’язаний саме таку інформацію надати і при необхідності, як то відсутність прибутку, викласти причини відсутності обов’язкової інформації, а не тільки у відповідній формі документу (в графічній таблиці) вказати «0», як зробив у звіті позивач. У разі якщо закон вимагає скласти звіт за 2005 рік і надати його станом на 31.12.05. –позивач зобов’язаний вчинити саме такі дії і ніяких інших: позивач склав звіт за 2003 та за 2004 роки станом на 01.01.06.
Відповідно до правил п.1.6 положення №72 звіт вважається прийнятим, якщо він поданий у електронній та паперовій формах, відповідає вимогам цього положення, друкована копія звіту за складом інформації відповідає електронній формі звіту, звіт зареєстрований у електронному журналі прийнятих звітів і про це зроблено відмітку на титульному аркуші звіту емітенту. Даною нормою права не визначено категорію помилок (технічних або формальних опечаток), при існуванні яких звіт може бути прийнято відповідачем. Позивач зобов’язаний здійснювати свої обов’язки по наданню річного звіту як акціонерного товариства виключно в рамках закону.
Крім того, звіт вважається поданим своєчасно, якщо він прийнятий відповідачем у визначений термін, у даному випадку до 30.06.06. Звіт який не прийнято в цей термін, вважається поданим несвоєчасно. Позивач надав річний звіт відповідачу, який було прийнято у відповідності до вимог п.1.6. положення №72, 09.08.06., у зв’язку з чим до позивача була застосована штрафна санкція у сумі 1700грн., про що винесена постанова відповідачем від 10.08.2006р. № 190-ЛУ.
Відповідальність за вказане правопорушення на ринку цінних паперів встановлено правилами п.3ч.1ст.11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», про що також вказано у п.3.2 положення №72. Відповідач має право накласти штрафну санкцію у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто, 1700грн. для зарахування суми штрафу у доход державного бюджету.
За таких підстав, у позові слід відмовити, оскільки дії відповідача по неприйняттю річного звіту з помилками правомірні і постанова про накладення штрафних санкцій у сумі 1700грн. за несвоєчасне подання звіту відповідає нормі права та фактичним обставинам правовідносин сторін за справою, обґрунтована належним чином.
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати, сплачені позивачем та підтверджені належними документами, слід покласти на позивача у розмірі 3грн.40коп. Надмірно сплачені судові витрати у сумі 81,60грн. повернути позивачу за його заявою до суду з цього приводу.
Згідно ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 –163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Відмовити у позові по визнанню протиправними дій відповідача з неприйняття звіту позивача, поданого 30.06.06., визнанню протиправним рішення відповідача про застосування до позивача санкцій у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн., скасуванню постанови відповідача від 10.08.2006р. № 190-ЛУ, якою позивач зобов’язаний сплатити штраф у сумі 1700грн. за правопорушення на ринку цінних паперів.
2. Судові витрати у сумі 3грн.40коп. покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 23.10.2006р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р.М. Шеліхіна