Справа № 175/1358/25

Провадження № 2-а/175/31/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2025 року                                                селище Слобожанське Дніпровського

                                                               району Дніпропетровської області

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Лютої Г.Ю., розглянувши одноособово у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № 2049 від 02.01.2025, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 

Вважає постанову незаконною, у зв`язку із тим, що докази отримання позивачем повістки не додані до протоколу, позивач виключений з військового обліку 23.03.2011, відповідачем не виконано обов`язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Стислий виклад позиції відповідача 

Відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно з яким заперечує проти задоволення позову. Посилався на те, що позивач перебуває на військовому обліку у відповідача як військовозобов`язаний, 10.09.2024 позивач відмовився від отримання повістки, про що свідчить акт щодо відмови від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.09.2024, та не з`явився до відповідача за повісткою 11.09.2024, чим порушив абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідач склав постанову № 2049 від 02.01.2025 у межах повноважень, у спосіб та на підставі закону, а тому оскаржувана постанова є законною та не підлягає скасуванню.

Рух справи

Ухвалою суду від 05.02.2025 відкрито спрощене провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

10.09.2024 позивач відмовився від отримання повістки, про що свідчить акт щодо відмови від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.09.2024, та не з`явився до відповідача за повісткою 11.09.2024.

27.12.2024 ОСОБА_1 був доставлений працівниками Краматорського РУП ГУНП до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27.12.2024 відповідач склав протокол № 2049 щодо ОСОБА_1 за нез`явлення за повісткою від 10.09.2024 № 6061 про виклик на 11.09.2024.

02.01.2025 відповідач щодо позивача склав постанову № 2049, якою притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210-1, 210-1-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

27.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 складено протокол про адміністративне правопорушення № 2049 щодо позивача. 02.01.2025 відповідач склав постанову № 2049 щодо позивача про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та піддав адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Частиною 7 ст. 38 КУпАП України встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Тобто, днем вчинення правопорушення є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити цього дня.

Таким чином, датою вчинення правопорушення та датою виявлення правопорушення є 11.09.2024, коли позивач не з`явився до відповідача.

За викликом позивач мав прибути у конкретну визначену дату, чого ним здійснено не було, а тому, відповідачу одразу після неприбуття позивача до центру комплектування у визначені дату та час було достеменно відомо про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та з цього моменту у відповідача розпочався перебіг строку для накладення адміністративного стягнення.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем 02.01.2025 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення про вчинення позивачем 11.09.2024 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, при цьому на момент складення постанови сплив тримісячний строк з дня його виявлення правопорушення.

Враховуючи сплив тримісячного строку накладення адміністративного стягнення, суд доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі про адміністративне про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 3 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Щодо судових витрат

За змістом ч. 1ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на результат вирішення справи, судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 251, 252 КУпАП України, ст. ст. 6, 8, 9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови – задовольнити частково.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2049 від 02.01.2025, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 – закрити за п. 7 ст. 247 КУпАП.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. 

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя                                                                Г. Ю. Лютая