ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м  У к р а ї н и

11 червня 2025 року м. Ужгород№ 260/2849/25

Закарпатський окружний адміністративний суд       у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Гесня А.

за участю:

позивача:        ОСОБА_1       - не з`явився;

відповідача: Головне управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, представник -        Радь О.І.

третьої особи: Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, представник - Семенов О.О.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області  (вул. Івана Коршинського, 12а,м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл.,88017), третя особа Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішень

            В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, яким просить:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 від 24.03.2025 року № 2101130100018034 (№ 9).

2. Визнати незаконним та скасувати рішення про відкликання посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 від 24.03.2025 року № 5.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення від 24.03.2025 року № 4 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що 31 березня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 отримав супровідні листи-повідомлення та три рішення відповідача:

рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 24.03.2025 року № 2101130100018034 (№ 9),

рішення про відкликання посвідки на постійне проживання від 24.03.2025 року № 5,                               рішення про відкликання дозволу на імміграцію в Україну № 4 від 24.03.2025 року. Вищевказані рішення прийняті за поданням Управління Служби безпеки України в Закарпатській області з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію». При цьому, подання переважно базоване на вироку Берегівського районного суду від 29 червня 2023 року у кримінальній справі № 297/1824/23, згідно з яким, позивач визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України.

Вважає прийняті рішення незаконними та просить їх скасувати. Зазначає, що  позивач має сталі зв`язки в Україні, придбав нерухомість у м. Берегове (земельна ділянка та квартира за адресою АДРЕСА_2 ), постійно проживає на території України з 2014 року.

Окремо бажає зазначити, що позивач під час проживання у Білорусі брав участь у опозиційних мітингах, та буквально утік з країни, адже йому грозило тюремне ув`язнення на довгі роки.

Стосовно вищенаведеного вироку суду, то  зауважує,  що позивач активно сприяв досудовому розслідуванню, вину свою визнав, підписав угоду про визнання винуватості, невідкладно сплатив штраф та судові витрати. Останній епізод протиправної діяльності – грудень 2022 року, майже 2,5 років тому. Зазначає, що Позивач, окрім несуттєвих фактів, викладених у вироку Берегівського районного суду від 29 червня 2023 року у кримінальній справі № 297/1824/23, не вчиняв жодних протиправних дій на території України.

Більше того, не вчиняв він і жодних дій на шкоду національній безпеці України, громадському порядку в Україні. Законних підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну у відповідача не було.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі, якою залучено о участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог: Управління Служби безпеки України в Закарпатській області ( 88008, м.Ужгород, вул.О. Довженка, 3, Код ЄДРПОУ 20001562) та зобов`язано      відповідача    надати суду в термін 7 днів: всі матеріали на підставі яких були прийняті оскаржувані рішення, в тому числі, подання УСБУ                Закарпатській області.

05 травня 2025 року від Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області надійшов Відзив з письмовими доказами, в якому зазначено , що 14 березня 2025 року до Головного управління ДМС України в Закарпатській області надійшло подання Управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 13.03.2025 № 58/2 – 887, про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, ОСОБА_1 з використанням особистого профілю в соціальній мережі «Facebook», де зареєстрований під іменем « ОСОБА_2 », на системній основі опубліковував світлини, поширював дописи та залишав коментарі образливого характеру, що стосувалися вищого військово – політичного керівництва України, працівників правоохоронних органів України, військовослужбовців ЗС України, представників окремих релігійних конфесій, національних меншин тощо.

За вказаним фактом 02.02.2023 року внесено відомості в ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023071060000068, у рамках якого такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 161 КК України «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками».

Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 29.06.2023 (справа № 297/1824/23) громадянина РБ ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України та призначено покарання у виді штрафу.

При цьому, в ході судового розгляду у вказаній кримінальній справі ОСОБА_1 повністю погодився із пред`явленим йому обвинуваченням та беззастережно визнав свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Відтак, на підставі викладеного, керуючись положеннями статті 12 Закону України «Про імміграцію», пунктами 21, 22, 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданням про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (зі змінами), підпункту 1 пункту 64 та підпунктом 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 - Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області 24 березня 2025 прийнято рішення № 4 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та рішення № 5 про відкликання посвідки на постійне проживання в України ОСОБА_1 .

06      травня 2025 року від Управління Служби безпеки України в Закарпатській області надійшли пояснення      щодо позову . Так, Управління Служби безпеки України в Закарпатській області не визнає заявлений ОСОБА_3 позов про визнання протиправним та скасування рішень, позовні вимоги вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства .

Зазначає, що підготовку Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області вказаного вище подання та його скерування до ГУ ДМС в Закарпатській області здійснено у відповідності до встановленого порядку, належним суб`єктом згідно з його компетенцією, в рамках наявних повноважень та на виконання визначених законом завдань СБУ. Необхідність прийняття щодо позивача (скаржника) зазначених у поданні рішень обґрунтована тим, що його перебування на території України становить загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, здоров`ю, правам і законним інтересам громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Крім того , зазначає, що факт погашення судимості позивача ОСОБА_4 не має значення для встановлення у його діях загроз національній безпеці (чи відсутності у його діях таких загроз). Подання УСБУ Закарпатській області за вих. № 58/2-887 від 13.03.2025 містить конкретні факти та опис обставин щодо дій Позивача, які можуть вплинути негативно на стан забезпечення національної безпеки України. Зважаючи на це, рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні та посвідки на постійне проживання було прийнято органом ДМС в межах компетенції, визначеної чинним законодавством та за наявністю підстав, передбачених Законом України "Про імміграцію".

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи підтримали позовні вимоги з мотивів викладених в заявах по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не зявилися. 11 червня 2025 року представник позивача подав клопотання про розгляд  справи за відсутності, а також  просив врахувати  судову практику  з аналогічних правовідносин.

Обставини встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в республіці Білорусь в м.  Гомель.

25 березня 2013 року ОСОБА_1 купив земельну ділянку  в м. Берегово згідно Договору купівлі-продажу

06 травня 2014 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з громадянкою України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  що стверджується свідоцтвом  про шлюб серії НОМЕР_1 видане 06.05.2014р.

28 лютого 2017 ОСОБА_1 , звернувся до Берегівського РВ ГУДМС України в Закарпатській області із заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну, як особа, що понад два роки перебуває у шлюбі з громадянкою України, дружина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 25.06.2014 Берегівським РВ ГУДМС України в Закарпатській області (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане 06.05.2014).

На підставі вказаної вище заяви, рішенням ГУДМС України в Закарпатській області від 23 жовтня 2017 року № 114 громадянину Республіки Білорусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано дозвіл на імміграцію в Україну відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» та документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 терміном дії до 27 липня 2028 року.

14 березня 2025 року до Головного управління ДМС України в Закарпатській області надійшло подання Управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 13.03.2025 № 58/2 – 887, про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до подання встановлено, що у ході виконання покладених на органи СБУ

України завдань у сфері забезпечення державної безпеки, Управлінням, у встановленому законом порядку, отримано відомості стосовно громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гомель, Республіка Білорусь, мешканця АДРЕСА_3 , документованого посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 , дії якого, в умовах відкритої збройної агресії рф проти України, становлять загрозу національній безпеці, громадському порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Так, згідно з наявними даними, вказаний іноземець впродовж 2022 – 2023 років неодноразово вчиняв дії, спрямовані на розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також свідомо ображав почуття громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями.

Зокрема, ОСОБА_1 з використанням особистого профілю в соціальній мережі «Facebook», де зареєстрований під іменем « ОСОБА_2 », на системній основі опубліковував світлини, поширював дописи та залишав коментарі образливого характеру, що стосувалися вищого військово – політичного керівництва України, працівників правоохоронних  органів України, військовослужбовців ЗС України, представників окремих релігійних конфесій, національних меншин тощо.

За вказаним фактом 02.02.2023 року внесено відомості в ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023071060000068, у рамках якого такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 161 КК України «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками».

Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 29.06.2023 (справа № 297/1824/23) громадянина РБ ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України та призначено покарання у виді штрафу. При цьому, в ході судового розгляду у вказаній кримінальній справі ОСОБА_1 повністю погодився із пред`явленим йому обвинуваченням та беззастережно визнав свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Також Вироком Берегівського районного суду Закарпатської  області було затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 08 травня 2023 року в м. Берегове у кримінальному провадженні №12023071060000068 від 02.02.2023, між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1

Даний вирок у судовій справі № 297/1824/23 набрав законної сили.

У вироку Берегівського районного суду Закарпатської області від 29.06.2023 (справа № 297/1824/23) обвинувачувалися ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , де   встановлено наступне:

           ОСОБА_1 28 листопада 2022 року, 16 грудня 2022 року, 18 грудня 2022 року об 11:09 годин, у дописі розміщеному 18 грудня 2022 року о 13:50 годин, а також у дописі за 23 грудня 2022 року у невстановленому місці, будучи користувачем соціальної мережі «Facebook», де зареєстрований під іменем « ОСОБА_8 », усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, діючи з умислом, спрямованим на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками за допомогою власного мобільного телефону марки «Samsung», моделі SM-6950F, власноручно розмістив коментарі на власній сторінці в соціальній мережі «Facebook», в яких були наявні висловлювання, виражені у формі закликів, в об`єктивному змісті яких міститься негативна (образлива) інформація щодо груп осіб за національною приналежністю.

Крім цього у світлинах та коментарях, які розміщені на власній сторінці ОСОБА_1 в соціальній мережі «Facebook» , а саме: у дописах та коментарях до них за 28 листопада 2022 року, 16 грудня 2022 року, 18 грудня 2022 року розміщеному о 11:09 годин та дописі, розміщеному 18 грудня 2023 о 13: годині, а також у дописі за 23 грудня 2022 року, наявна інформація негативного характеру щодо певних груп осіб за національною приналежністю наявна негативна інформація, що стосується представників єврейської етнічної групи.

ОСОБА_7 06 листопада 2022 року о 13:18 годин, 24 листопада 2022 року та 24 грудня 2022 року у невстановленому місці, будучи користувачем соціальної мережі «Facebook», де зареєстрована під іменем « ОСОБА_9 " », усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, діючи з умислом, спрямованим на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, за допомогою власного мобільного телефону марки «Samsung», моделі S-9, ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13:18 годині, власноручно розмістила репост допису користувача « ОСОБА_2 » зі світлиною під назвою «Хто володарює в Україні?», яку користувач « ОСОБА_2 » доповнив власним коментарем « ІНФОРМАЦІЯ_4 », в якому наявне висловлювання, виражене у формі прямого заклику до невизначеної кількості адресатів, що обумовлює необхідність виконання, а саме класти край, тобто, завершити діяльність «хабадників», які узурпували владу в Україні.

Крім цього у дописі, розміщеному на власній сторінці в соціальній мережі «Facebook» користувачем « ОСОБА_9 » 24.02.2022 року містяться висловлювання образливого характеру щодо працівників поліції, бійців територіальної оборони, які дислокуються на блокпостах та військовослужбовців, що несуть службу в Центрах комплектування.

Крім цього у коментарі від 24 грудня 2022 наявне висловлювання у формі заклику - «виженіть», яке адресоване до Збройних Сил з метою спонукати їх здійснити певні дії стосовно представників керівної державної ланки, на чолі з Президентом України.

Обвинувачений ОСОБА_10 також просив затвердити угоду про визнання винуватості та ствердив, що з її змістом повністю погоджується, вину свою беззастережно визнає.

24 березня 2025 року начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області   затверджено висновок про відкликання  рішення про надання дозволу на іміграцію в Україну  громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 .

Відтак, на підставі викладеного, керуючись положеннями статті 12 Закону України «Про імміграцію», пунктами 21, 22, 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданням про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (зі змінами), підпункту 1 пункту 64 та підпунктом 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 - Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області 24 березня 2025 прийнято рішення № 4 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та рішення № 5 про відкликання посвідки на постійне проживання в України ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене та з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства Головним управлінням ДМС у Закарпатській області 24.03.2025 прийнято рішення про примусове  повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства №2101130100018034 громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 . Вказаним рішенням зобов`язано ОСОБА_1 покинути територію України  у термін до 17.04.2025 року.

Про прийняті рішення позивача повідомлено рекомендованими листами,  докази чого містяться в матеріалах справи і не заперечуються сторонами.

Мотиви та норми права застосовані судом

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, а також порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України регламентує Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі Закон №3773).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Положеннями частини 1 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

          Стаття 26  Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"  визначає підстави та порядок примусового повернення іноземців та осіб без громадянства:

1. Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо:

- їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства

- або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку,

- або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону.

           У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

2. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

3. Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

4. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

5. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

6. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України.

7. У разі прийняття рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, таким особам у паспортному документі проставляється відмітка про cкасування візи, вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні, та вживаються заходи для скорочення строку тимчасового перебування на території України, скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні або скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про імміграцію" особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в`їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.

Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п`яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Як встановлено судом, позивачу надано дозвіл на імміграцію та його документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 терміном дії 27.07.2028 р.

Підстави для скасування дозволу на імміграцію встановлено статтею 12 Закону України "Про імміграцію", відповідно до якої дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

З викладеного слідує, що дозвіл на імміграцію іноземця може бути скасований за наявності однієї з підстав, передбачених у статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Згідно з пунктом 1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Підпунктом 1 пункту 64 Порядку №321 визначено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію.

Судом встановлено, що питання про скасування дозволу на імміграцію позивача було ініційовано відповідним поданням Служби безпеки України в Закарпатській області,  котре було надіслано ГУ ДМС в Закарпатській області для розгляду та прийняття відповідного рішення.

Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983), визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Вимогами пунктів 21-23 Порядку 1983 визначено, що питання щодо скасування (відкликання, визнання недійсним) дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».

У разі коли ініціатором скасування (відкликання, визнання недійсним) дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 Порядку 1983, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, яке з матеріалами, що підтверджують такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відтак підготовку Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області вказаного вище подання та його скерування до ГУ ДМС в Закарпатській області здійснено у відповідності до встановленого порядку, належним суб`єктом згідно з його компетенцією, в рамках наявних повноважень та на виконання визначених законом завдань СБУ.

Закон України "Про національну безпеку України" визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз.

Згідно із пунктами 3, 6, 9, 10 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" :

громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;

національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;

національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про національну безпеку України" фундаментальними національними інтересами України є:

1) державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України;

2) сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення;

3) інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.

Указом Президента України № 392/2020 від 14.09.2020 затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.09.2020 «Про Стратегію національної безпеки України».

Пріоритетами національних інтересів України та забезпечення національної безпеки, ураховуючи фундаментальні національні інтереси, визначені Конституцією України і Законом України «Про національну безпеку України, зокрема є:

відстоювання незалежності і державного суверенітету;

відновлення територіальної цілісності у межах міжнародно визнаного державного кордону України;

захист прав, свобод і законних інтересів громадян України.

Поточними та прогнозованими загрозами національній безпеці та національним інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов стає поширення міжнародного тероризму та міжнародної злочинності, зокрема у кіберпросторі, наркоторгівлі, торгівлі людьми, релігійного та ідеологічного фундаменталізму та екстремізму, підживлюваного з-за кордону сепаратизму, нелегальній міграції, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, розповсюдження зброї масового ураження.

Особливо небезпечним є укорінення радикальних суспільних настроїв і середовищ, які є основою для політичного насильства й сепаратизму, діяльності незаконних збройних формувань, поширення тероризму. Злочинність загрожує правам і свободам, законним інтересам людей, суспільства та держави.

Основними напрямками зовнішньополітичної та внутрішньополітичної діяльності держави для забезпечення її національних інтересів і безпеки, відповідно Розділу ІІІ Стратегії, зокрема є збереження державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів. Пріоритетними завданнями правоохоронних, спеціальних, розвідувальних та інших державних органів відповідно до їх компетенції:

активна та ефективна протидія розвідувально – підривній діяльності, спеціальним інформаційним операціям та кібератакам, російській та іншій підривній пропаганді; запобігання, виявлення та припинення проявів сепаратизму, тероризму, екстремізму, припинення діяльності незаконних збройних формувань, політично мотивованого насильства та інших зазіхань на конституційний лад.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України – це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Статтею 2 цього Закону встановлено, що на Службу безпеки України покладено в межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувальнопідривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Згідно частини першої статті 8 цього Закону Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 24 цього Закону Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Положеннями частини першої статті 5, пункту 2 частини першої статті 6 Закону «Про контррозвідувальну діяльність» передбачено, що СБУ є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності підстави проведення якої чітко визначені законодавством.

Згідно зі статтею 4 вищевказаного Закону принципами контррозвідувальної діяльності є, серед іншого, безперервність та взаємодія з органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами.

З огляду на це, а також враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2023 у справі № 600/6944/21–а, СБУ, як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, наділена виключною компетенцію надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.

Статтею 6 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань.

Статтею 25 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право, зокрема, подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов`язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», рішення про надання дозволу на імміграцію відкликається, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Отже з огляду на викладене з огляду на положення статті 1 Закону України «Про  інформацію, пунктів 1, 6 частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України», частини другої статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України» відсутні будь-які підстави для недовіри Управлінню СБУ у Закарпатській області, як державному органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Таким чином, інформація, викладена у поданні Управління Служби безпеки в Закарпатській області від 13.03.2025 № 58/2-887 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є підставою для відкликання іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Абзацом першим пунктом 23 Порядку 1983 передбачено, що ДМС, територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС (відкликання, визнання недійсним) дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора скасування (відкликання, визнання недійсним) дозволу на імміграцію, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі потреби запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Аналізом норм частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», якими визначено підстави для скасування дозволу на імміграцію, зокрема, пунктом 2 частини першої даної статті передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, установлено, що пояснення іммігранта з таких питань не можуть мати значення для прийняття остаточного рішення про скасування дозволу на імміграції.

Також попереднє надання іммігранту такої інформації може нашкодити захисту національних інтересів України, тому особа не повинна наперед бути поінформовані про те, що відносно неї розглядається питання скасування дозволу на імміграцію.

Зважаючи на вказане, пояснення від зазначеного іммігранта отримувати є недоцільним, оскільки вони не матимуть значення для прийняття остаточного рішення. Зважаючи на вказане іммігрант для дачі пояснень не запрошувався.

Відтак, на підставі викладеного, керуючись положеннями статті 12 Закону України «Про імміграцію», пунктами 21, 22, 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданням про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (зі змінами), підпункту 1 пункту 64 та підпунктом 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 - Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області 24 березня 2025 прийнято рішення № 4 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та рішення № 5 про відкликання посвідки на постійне проживання в України ОСОБА_1 .

При цьому частиною першою статті 13 Закону України «Про імміграцію», зокрема, передбачено, що разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення.

Статтею 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначений порядок та особливості прийняття рішення про примусове повернення.

Приписами статті 68 Конституції України встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно статті 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Суд критично оціню посилання позивача на те, що в країні походження позивача переслідують за політичні переконання . і він брав участь в опозиційних мітингах. оскільки жодним доказом це е підтверджено.

Також  суд  констатує , що обгрунтування позовних вимог тим , що судимість позивача є погашеною  не  взаємопоязано з  між фактом погашення судимості  та наявністю загрози національній безпеці протиправними діями позивача, встановленими вироком суду.

Щодо посилання представника позивача на судову практику , то вона є нерелевантною даній справі , оскільки мотиви, обставини та підстави прийняття оскаржуваних рішень в іних позовах у справах, зазначених представником позивача є відмінними  від обставин та підставі прийняття оскаржуваних рішень  у справі, що розглядається.

Відтак, враховуючи наведене та з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства Головним управлінням ДМС у Закарпатській області 24.03.2025 прийнято рішення про примусове повернення з України №2101130100018034 громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним   оскаржувані рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про відкликання дозволу на імміграцію в Україну, про відкликання посвідки на постійне проживання в України, про примусове повернення приймалися з врахуванням та дослідженням всіх обставин справи і є правомірними та такими, що прийняті уповноваженим органом в порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а відтак скасуванню не підлягають.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач спростував, а позивач не підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, а тому, в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 14 частиною 1, 242-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області  (вул. Івана Коршинського, 12а,м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл.,88017), третя        особа Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішень - відмовити повністю.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду .

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст ухвали виготовлено та підписано  16 червня 2025 року.