1Справа № 335/3721/25 2/335/2058/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року                                                        м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого                                -        судді Мінаєва М.М.,

за участю

секретаря судового засідання        -        Бойкинюк Д.П.,

представника позивача                -        адвоката Литвиненко Т.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування спільним майном,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , яким просив виділити йому в користування окрему кімнату площею 18,47 кв. м, відповідачу ОСОБА_2 – окрему кімнату площею 11,15 кв. м та балкон, та залишивши у спільному користуванні підсобні приміщення вказаної квартири – кухню площею 6,39 кв. м, коридор площею 14,53 кв. м, ванну кімнату 2,63 кв. м, вбиральню площею 1,21 кв. м, комору площею 1,44 кв. м, коридор площею 6,49 кв. м.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на таке.

Позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21.09.2012 державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Кукурудз Т.Ю. (спадкова справа № 264 за 2012 рік, реєстр. № 1-372). Частка кожного із співвласників становить спільного майна. Вказана квартира є двокімнатною, кімнати є ізольованими. Однак сторони не можуть узгодити порядок користування спільною квартирою в позасудовому порядку, що призводить до конфліктів між ними. При цьому тягар утримання спільного майна несе лише позивач; відповідач, користуючись спільним майном, участі в оплаті комунальних послуг не бере. Відтак, позивач змушений звернутись до суду для захисту своїх прав у запропонований ним спосіб, який, за ствердженням позивача, не суперечить вимогам ст. ст. 317, 319, 356, 358 ЦК України, ДЬН 2.2-14.2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення».

Ухвалою від 22.04.2022 було відкрите провадження у справі, її розгляд визначений в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам були встановлені строки для подання письмових заяв по суті спору та доказів на їх обґрунтування.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Литвиненко Т.М., позовні вимоги підтримала, пославшись на викладені у позовній заяві факти і норми права. Додатково пояснила, що зі слів самого позивача їй відомо, що порядок користування спільною квартирою, викладений в позовній заяві, де-факто вже склався між сторонами. Відповідач фактично користується окремою кімнатою площею 11,15 кв. м та балконом, доступ до якого можливий лише з цієї кімнати, у позивача доступу до цієї кімнати немає, оскільки відповідач повісила замок на вхідні двері до цієї кімнати. При цьому сторони не можуть дійти згоди щодо закріплення цього порядку формально-юридично в позасудовому порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явились двічі, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, від відповідача відзиву на позов, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило, представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, що відповідає положенню ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач є власником частки квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником іншої частки вказаної квартири.

Право власності на спірну квартиру позивача ті відповідача в рівних частках підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21.09.2012 державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Кукурудз Т.Ю. (спадкова справа № 264 за 2012 рік, реєстр. № 1-372).

Отже, в розумінні ч. 1 ст. 356 ЦК України спірна квартира належить позивачу і відповідачу на праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації

Відповідно до Технічного паспорту на спірну квартиру, виготовленого ТОВ «ЗМБТІ» 18.10.2024 (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:5111-3651-2580-1647), ця квартира має загальну площу 63,06 кв. м і складається з таких приміщень: окремої кімнати площею 18,47 кв. м, окремої кімнати площею 11,15 кв. м, балкон площею 0,75 кв. м, кухні площею 6,39 кв. м, коридору площею 14,53 кв. м, ванної кімнати 2,63 кв. м, вбиральні площею 1,21 кв. м, комори площею 1,44 кв. м, коридору площею 6,49 кв. м. При цьому жилі кімнати є ізольованими одна від одної, і кожна має окремий вхід.

Суд зауважує, що жилі кімнати не є рівними за площею, і тому визначити порядок користування жилими приміщеннями відповідно до частки кожного із співвласників є неможливим.

У зв`язку з цим суд вважає за доцільне керуватись правовими висновками Верховного Суду у справах даної категорії.

Так, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц (провадження № 61-24395св18) зроблено висновок, що при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Верховний Суд виходить з того, що встановлюючи порядок користування квартирою у запропонований позивачем спосіб, необхідно враховувати баланс інтересів співвласників спірної квартири.

Відповідно до статті 47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

У цій справі спір стосується не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному співвласнику по 13,65 кв. м житлової площі на одну особу, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 182/3348/19 (провадження № 61-1084св21).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, оскільки іншого варіанту користування спірною квартирою, який би відповідав часткам співвласників у праві власності, відповідач не запропонувала, проти порядку, запропонованого позивачем, не заперечувала, доказів того, що такий порядок зашкодить її інтересам, не надала, - суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

При поданні позовної заяви позивач був звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю другої групи, що підтверджується копією Довідки до Акту МСЕК № 0826330 від 20.09.2017.

Відтак, у зв`язку із задоволенням позову, в силу вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн. як за позов немайнового характеру.

Також, позивачем при поданні позовної заяви було надано попередній розрахунок витрат на оплату правничої допомоги на суму 7000,00 грн., з посиланням на те, що точний розмір судових витрат та докази їх понесення будуть надані суду в строки, визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на час завершення судового розгляду і переходу до стадії ухвалення рішення суду позивач та його представник не надали доказів на підтвердження вказаних витрат, у зв`язку з чим при ухваленні рішення суд не вирішує це питання.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 4, 5, 12, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування спільним майном, - задовольнити повністю.

Визначити такий порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , - виділити у користування окрему кімнату площею 18,47 кв. м;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , - виділити у користування окрему кімнату площею 11,15 кв. м та балкон площею 0,75 кв. м;

підсобні приміщення вказаної квартири – кухню площею 6,39 кв. м, коридор площею 14,53 кв. м, ванну кімнату 2,63 кв. м, вбиральню площею 1,21 кв. м, комору площею 1,44 кв. м, коридор площею 6,49 кв. м, - залишити у спільному користуванні обох співвласників.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                        М.М. Мінаєв