Справа № 1-79/10

Провадження № 1-в/204/729/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді:    ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,

прокурора  ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі подання Відділу № 8 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення від відбування покарання, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 28.04.2010 вироком Волноваського районного суду Донецької області за ч. 2 ст. 186 КК України, ухвалою Кіровського районного суду м. Макіївка Донецької області від 30.07.2012 замінено невідбуте покарання на виправні роботи строком на 1 рік 11 місяців 27 днів, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

УСТАНОВИВ:

До Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене подання.

В обґрунтування подання зазначено, що 01.09.2012 ухвала Кіровського районного суду м. Макіївка Донецької області від 30.07.2012, яка набрала законної сили була отримана та прийнятий до виконання Волноваським районним відділом №2 філії

Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області (наразі Відділ №8 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївські, Донецькій, Луганській та Херсонській областях).

Цього ж дня засудженому  ОСОБА_4  було направлено виклик до відділу пробації для постановки на облік та роз`яснення прав й обов`язків, порядок та умови відбування покарання у виді виправних робіт.

13.11.2014 року Волноваський районний відділ пробації № 2 направив

подання до Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області про передачу матеріалів для проведення подальших розшукових заходів. 21.12.2020 року стосовно ОСОБА_4  було заведено оперативно розшукову справу № 55-229/1.

13.11.2014 року Волноваський районний відділ пробації № 2 направив подання до Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області на підставі ч. 2 ст. 389 КК України про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 для вирішення питання про притягнення його до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт.

09.02.2015 року до відділу пробації надійшла постанова від 29.12.2014

року Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження, у зв`язку з встановленням відсутності кримінального правопорушення.

Оскільки 24.02.2022 через незаконне вторгнення військовослужбовцями збройних сил російської федерації та учасниками контрольованими російською владою незаконних збройних формувань м. Волноваха та Волноваський район Донецької області було захоплено, Волноваський районний відділ пробації № 2 філії ДУ Центр пробації в Донецькій області був позбавлений можливості вивезти особові справи засуджених на територію підконтрольну українській владі. Станом на 17.10.2022 ОСОБА_4 на зв`язок з працівниками відділу не виходив.

Таким чином, ОСОБА_4 засуджений 28.04.2010 Волноваським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186 КК України, ухвалою Кіровського районного суду м. Макіївка Донецької області від 30.07.2012 було замінено невідбуте покарання на виправні роботи строком на 1 рік 11 місяців 27 днів з відрахуванням 20 % заробітку щомісячно з місця роботи в дохід держави, що є покаранням менш суворим ніж обмеження волі, та з дня набрання чинності вироку минуло більше 2 років.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні подання органу пробації підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити.

Представник органу пробації у судове засідання не з`явилася.

Засуджений у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду подання повідомлена своєчасно та належним чином.

На підставі п. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України, суд провів судове засідання без участі осіб, які були належним чином повідомлені та не з`явилися в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.537 КК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Судом встановлено, що вироком Волноваського районного суду Донецької області від 28.04.2010 року, який набрав законної сили 13.05.2010, ОСОБА_4 було засуджено за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30.07.2012 ОСОБА_4 замінено невідбуту частину покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 28.04.2010 року більш м`яким у виді виправних робіт строком на 1 рік 11 місяців 27 днів, з утриманням в дохід держави з суми його заробітку 20 % щомісяця.

Матеріали відносно  ОСОБА_4  отримані Волноваським районним відділом №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області 01.09.2012 року.

05.12.2014 року КВІ Волноваського району звернулося до Волноваського РВ про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, у зв`язку з ухиленням від відбування покарання.

Згідно повідомлення Волноваського РВ ГУМВС України в Донецькій області від 28.01.2015, 06.12.2014 слідчим СВ Волноваського РВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_5 внесено відомості до ЄРДР за № 12014050630001511 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України. По даному кримінальному провадженню були виконані всі необхідні слідчі дії, після чого, керуючись ст. 110, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України 29.12.2024 слідчим СВ Волноваського РВ ГУМВС України в Донецькій області вказане кримінальне провадження було закрито, у зв`язку з встановленням відсутності кримінального правопорушення.

Згідно з вимогою УІАП ГУНП в Донецькій області від 07.02.2025 засуджений  ОСОБА_4 серед засуджених осіб та відбуваючих покарання у місцях позбавлення волі, не значиться. 28.09.2015 внесено відомості до ЄРДР за № 12015050630001471 про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України. Відомості про рішення по справі відсутні. 20.03.2018 кримінальне провадження зупинено, заведена розшукова справа.

Відповідно до ст. 152 КВК України підставами звільнення від відбування покарання є: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.

Згідно з ч.1, 3 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин; десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; п`ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

На підставі ч.4 ст. 80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Вказані положення свідчать, про те, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановлених у законі строків з дня набрання чинності обвинувальним вироком, що виключає виконання призначеного судом покарання. Існування в Кримінальному кодексі України цього виду звільнення від відбування покарання обумовлюється недоцільністю виконання обвинувального вироку, оскільки після спливу вказаних строків його виконання не може мати належного карального і превентивного впливу, а також тим, що не вчинення засудженим у цей період нового злочину, як правило, свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.

Загальними умовами, за яких особа, крім тих, що засуджені за злочини, передбачені ст. ст. 437-439 і ч. 1 ст. 442 КК України, або за інші злочини до довічного позбавлення волі, звільняється від відбування покарання відповідно до ст. 80 КК України, є: закінчення зазначених у ч. 1 ст. 80 КК України строків; не вчинення протягом цих строків нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; не ухилення засудженого від відбування покарання.

Отже, тривалість строків давності, передбачених, зокрема, п.1-5 ч. 1 ст. 80 КК України, диференціюється залежно від тяжкості вчиненого злочину, а також виду та міри призначеного судом покарання, у тому числі остаточного покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків та початком перебігу строку давності є день набрання чинності обвинувальним вироком, який встановлюється кримінально-процесуальним законодавством.

Правила звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, встановлені правилами ст. 80 КК У країни, стосуються як основного, так і додаткового покарання.

Таким чином, як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_4 було засуджено ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі. Ухвалою Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області від 30.07.2012 замінено невідбуту частину покарання на виправні роботи строком 1 рік 11 місяців 27 днів з утриманням 20% заробітку в дохід держави, що є покаранням менш суворим, ніж обмеження волі.

Факту ухилення ОСОБА_4 від відбування покарання не встановлено.

Щодо розпочатого відносно ОСОБА_4 кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, за якими йому пред`явлено обвинувачення слід зазначити, що обвинувальний вирок суду відносно ОСОБА_4 за вказаними злочинами не виносився, що виключає можливість переривання перебігу давності виконання обвинувального вироку з огляду на положення ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості. Окрім цього слід вказати, що відомості про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України внесено до ЄРДР 28.09.2015, а отже вже до вказаної дати минув строк виконання покарання у вигляді виправних робіт, яке було встановлено ОСОБА_4 ухвалою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30.07.2012.

Таким чином, наведені обставини свідчать про закінчення строків давності виконання покарання призначеного вироком Волноваського районного суду Донецької області від 28.04.2010 за ч. 2 ст. 186 КК України, яке замінено ухвалою Кіровського районного суду м. Макіївка Донецької області від 30.07.2012 більш м`яким у виді виправних робіт строком на 1 рік 11 місяців 27 днів, у справі № 1-79/10, відповідно до приписів п.1 ч.1ст. 80 КК України.

Наведений висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду України щодо застосування ст. 80 КК України. Так, правовим висновком Верховного Суду України, наведеному у постанові від 24.12.2015 року у справі № 5-324кс15, передбачено, що стаття 80 КК передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати право обмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Аналогічно у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 21.11.2022 року у справі №754/17643/21 викладена наступна правова позиція, так статтею 80 КК передбачено, що особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано зокрема у строк 2 роки в разі засудження до покарання, менш суворого, ніж обмеження волі. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах 1 та 3 цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Вказана стаття кримінального закону передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Таким чином, Верховним Судом акцентується увага на безумовності звільнення засудженого від відбування покарання у випадку спливу строків, встановлених ст. 80 КК України.

Ураховуючи вищевикладене, та також те, що ухвала Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30.07.2012 року, якою ОСОБА_4 замінено покарання призначене вироком Волноваського районного суду Донецької області від 28.04.2010, більш м`яким у виді виправних робіт виконано не було, з дня набрання чинності вказаною ухвалою минуло понад 10 років, строки давності не зупинялися та не переривалися, суд дійшов висновку про доцільність звільнення засудженого від відбування зазначеного покарання.

Керуючись ст.80 КК України,статтями537,539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Подання подання Відділу № 8 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення від відбування покарання, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання, призначеного вироком Волноваського районного суду Донецької області від 28.04.2010 за ч. 2 ст. 186 КК України, яке замінено ухвалою Кіровського районного суду м. Макіївка Донецької області від 30.07.2012 більш м`яким у виді виправних робіт строком на 1 рік 11 місяців 27 днів, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Повний текст ухвали складено 16.06.2025.

Суддя                                                                                 ОСОБА_1