ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 р.                                                                                  Справа № 44322/11/9104

           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді                                          Сапіги В.П.,

суддів                                                     Онишкевича Т.В., Попка Я.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 14.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області про стягнення заборгованості, -  

В С Т А Н О В И В :

04.02.11 року позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом до управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області в якому просить зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 04.08.2010 року по 04.02.2011 року.

Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 14.02.2011 року позов задовольнено .

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.08.2010 року по 04.02.2011 року з врахуванням абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовити.

У відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.   

           Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.

Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010-2011 років, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010-2011 роки не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Окрім того, нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, нарахування та виплата у 2010-2011 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.  

У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії за період   з 04.08.2010 року по 04.02.2011 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись  ст. 160, ст. 195, ст. 197,  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області залишити без задоволення, постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 14.02.2011 року у справі № 2а-48/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя                                                                                                  В.П. Сапіга

судді                                                                                   Т.В.Онишкевич

                                                                                                     Я.С. Попко