ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року Регіональне відділення Фонду державного майна по Львівській області (далі- позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства  "К.І.К.-Л" (далі - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - Душ комбінат № 399 від 23.11.01, який знаходиться за адресою: хутір Ровінь, Дрогобицького району Львівської області.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04 вересня 2007 року (суддя Білоус Б.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2007 року (колегією суддів у складі: Городечної М.І. - головуючого, Краєвської М.В., Кузя В.Л.) позовні вимоги задоволено.

Судові рішення мотивовані посиланнями на статтю 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", частину 8 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 610, 651 ЦК України, на підставі яких, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про невиконання відповідачем договірних зобов'язань, що є підставою для розірвання договору.

 Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне підприємство "К.І.К.-Л"  звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.07 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.07 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу доводами щодо невірного застосування судами статті 301 Закону України "Про планування та забудову територій", п.1 Порядку прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів", затвердженого Постановою КМ України від 22.09.04 № 1243, в силу яких прийняття закінчених будівництвом об'єктів здійснюється по факту проведеного будівництва у відповідності до затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.  Крім того, скаржник вказав на порушення судами приписів статей 15, 19, 20, 186 ЦК України, позаяк підставою невиконання відповідачем зобов'язань за договором слугувало не надання позивачем належної для даного виду будівництва проектно-кошторисної документації. ПП "К.І.К.-Л" в касаційній скарзі також зазначило, що судами не прийняті до уваги статті 612, 613 ЦК України, за приписами яких виконання зобов'язання може бути відстрочено, якщо кредитор (в даному випадку позивач) не вчинив дії, до вчинення яких боржник (відповідач) не міг виконати свій обов'язок.

У відзиві до касаційної скарги Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області вказало на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, а тому не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи і доводи касаційної скарги,  колегія суддів вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23 листопада 2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ПП "К.І.К.-Л" було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва –Душ комбінат             № 399, що знаходиться за адресою: хутір Ровінь, Дрогобицького району, Львівської області (далі - Договір), згідно з умовами якого, позивач зобов'язався передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва, а відповідач - прийняти даний об'єкт і сплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених в Договорі (а.с.5- 6).

02 квітня 2002 року об'єкт, що є предметом договору, було передано відповідачу за актом приймання-передачі (а.с. 7).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" порядок укладення договорів купівлі-продажу та оплати вартості об'єкта незавершеного будівництва і земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, визначається законодавством. Статтею 19 вказаного Закону встановлено обов'язкові умови приватизації об'єктів незавершеного будівництва. Зокрема, однією з таких умов є встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно з пунктом  4.1 Договору кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором та сприяти іншій стороні у виконанні її обов'язків. При цьому, пунктом 5.4 Договору сторони передбачили обов'язок відповідача добудувати об'єкт на протязі п'яти років без збереження первісного призначення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі проведеної Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області поточної перевірки було складено відповідний Акт від 19.12.06, яким встановлено, що умови Договору в частині добудови об'єкту на протязі п'яти років без збереження первісного призначення ПП "К.І.К.-Л" не виконані (а.с.8).

Згідно з п. 7.3 Договору у разі невиконання покупцем умов Договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору та повернення об'єкту незавершеного будівництва у власність продавця (позивача).

Пунктом 11.3 Договору передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або арбітражного суду.   

Частиною другою статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" встановлено, що у разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку.  

Порядок розірвання договору визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. При цьому, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання такої пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

30 травня 2007 року Регіональне відділення Фонду державного майна по Львівській області звернулося до відповідача з претензією № 11/11-3854, згідно з якою запропонував ПП "К.І.К.-Л" розірвати договір у зв'язку з невиконанням останнім його умов (а.с.9).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується також суд касаційної інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог і правомірно розірвали договір купівлі-продажу № 399 від 23.11.01 з огляду на те, що відповідач в силу статей 33, 34 ГПК України не довів, що ним вживалися заходи щодо розроблення проектно-кошторисної документації, на відсутність якої він посилається, як і не вживав заходів щодо зміни умов Договору в частині терміну виконання свого обов'язку.

Крім того, суди вірно вказали на те, що положеннями Договору не передбачено обов'язку продавця (позивача) передати проектно-кошторисну документацію. Такого обов'язку не передбачають й норми Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва".

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

Посилання скаржника на неправильне застосування норм статей 186, 612, 613 ЦК України відхиляються, як такі, що не ґрунтуються на правильному розумінні зазначених норм права. Інші ж доводи відповідача, що містяться в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова Львівського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому не вбачається підстав для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, п.1 статті 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "К.І.К.-Л" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від               21 листопада 2007 у справі № 7/246 Господарського суду Львівської області - без змін.  

Головуючий суддя                                                                      Добролюбова Т.В.                                

Судді                                                                                           Гоголь Т.Г.

Швець В.О.