донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.03.2012 р. справа №15/243пд/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючого:Кододової О.В.
суддівАзарової З.П.
Гези Т.Д.
при секретарі Коломієць С.О.
За участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідача –ОСОБА_2 (за довіреністю)
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Термо», м. Луганськ
на рішення господарського судуЛуганської області від 19 січня 2012року (повний текст складений та підписаний 24.01.2012р.)
у справі№15/243пд/2011(суддя Пономаренко Є.Ю.)
за позовомЗакритого акціонерного товариства «Термо», м. Луганськ
доПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», м. Запоріжжя
про розірвання договору кредитної лінії .
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство «Термо», м. Луганськ звернувся з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», м. Запоріжжя про розірвання з 21.08.2010року договору кредитної лінії №010/980/17-110/05/020 від 08.12.2005року, укладеного між ПАТ АКБ «Індустріалбанк»та ЗАТ «Термо».
Рішенням господарського суду Луганської області від 19 січня 2012року (повний текст рішення складений та підписаний 24.01.2012року) у справі №15/243пд/2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване не доведенням існування підстав для розірвання договору кредиту, закон пов»язує можливість розірвання договору за рішенням суду виключно з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України за істотної зміни обставин, однак у суду відсутні правові підстави розірвання договору на підставі вказаної норми, оскільки у спірній ситуації відсутні одночасно всі умови, визначені в наведеній статті. Судом у рішенні зазначається, що відсутні підстави вважати, що у даному випадку із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена особа.
Закрите акціонерне товариство «Термо», м. Луганськ не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулось з апеляційною скаргою про скасування рішення. Скаржник зазначає, що ним належним чином довів неможливість виконувати в подальшому свої зобов’язання за кредитним договором перед відповідачем внаслідок суттєвого погіршення свого фінансового стану. Таке погіршення обумовлене об’єктивними причинами, що не залежать від волі ані позивача, ані відповідача, наслідками фінансово-економічної кризи, які спричинили загальне та суттєве погіршення стану національної економіки України. Неплатоспроможність позивача підтверджується ухвалою господарського суду Луганської області від 21.08.2010року по справі №22/63б.
Скаржник зазначає, що в момент укладення кредитного договору обидві сторони виходили з того, що зміна обставин не настане, та він не міг передбачити у 2005році настання у нього в 2010році неплатоспроможності. Матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем заходів, спрямованих на подолання негативних наслідків погіршення свого фінансового-матеріального стану.
В апеляційній скарзі скаржник також зазначає, що ухвалами у справі №22/63б про банкрутство підтверджується, що загальний розмір грошових вимог кредиторів ЗАТ «Термо»становить 24666508,09грн., сума заявлена до стягнення у справі №10/241/2011 становить 1762992,63грн. Таким чином, зазначене перевищення розміру кредиторських вимог та вартості основних засобів ЗАТ «Термо», не співмірність грошових вимог відповідача та вартості всіх активів позивача, також свідчить про порушення співвідношення майнових інтересів сторін.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 06.03.2012року (вхід. №02-19/2352) просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
У клопотанні від 06.03.2012року (вхід.№02-19/2328) відповідач просив відкласти розгляд справи до з»ясування позиції ліквідатора ЗАТ «Термо»по даній справі. Колегію суддів відмовлено у задоволенні заявленого клопотання за необґрунтованістю.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено:
08.12.2005року між Акціонерним комерційним банком «МТ-Банк» (кредитором) та Закритим акціонерним товариством «Термо»(позичальником) укладено договір кредитної лінії № 010/980/17-110/05/020.
У подальшому до зазначеного договору були укладені додаткові угоди.
Відповідно до умов даного договору кредитор надає позичальнику на умовах, визначних цим договором, грошові кошти у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 7 300 000 грн. 00 коп. зі сплатою 17% річних з наступним графіком зменшення ліміту кредитування:
з 25.03.2008 –6 570 000 грн. 00 коп.;
з 25.04.2008 –5 840 000 грн. 00 коп.;
з 26.05.2008 –5 110 000 грн. 00 коп.;
з 25.06.2008 –4 380 000 грн. 00 коп.;
з 25.07.2008 –3 650 000 грн. 00 коп.;
з 25.08.2008 –2 920 000 грн. 00 коп.;
з 25.09.2008 –2 190 000 грн. 00 коп.;
з 27.10.2008 –1 460 000 грн. 00 коп.;
з 25.11.2008р. –730 000 грн. 00 коп. з кінцевим терміном погашення заборгованості до 01.12.2008 (п.1.1 кредитного договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 31.03.2006).
Додатковою угодою від 25.04.2008року, зокрема, внесено зміни до вищевказаного пункту договору та викладено його в наступній редакції: «Кредитор надає позичальнику на умовах, визначних цим договором, грошові кошти у вигляді кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 7 300 000 грн. 00 коп. зі сплатою 20% річних з наступним графіком зменшення ліміту кредитування:
з 25.03.2008 –6 570 000 грн. 00 коп.;
з 25.06.2008 –5 570 000 грн. 00 коп.;
з 25.07.2008 –4 427 500 грн. 00 коп.;
з 25.08.2008 –3 285 000 грн. 00 коп.;
з 25.09.2008 –2 142 500 грн. 00 коп.;
з 25.10.2008 –1 000 000 грн. 00 коп. з кінцевим терміном погашення заборгованості до 01.12.2008.»
В решті вказаний пункту був викладений в редакції, визначеній у додатковій угоді від 25.06.2008року, за якою п. 1.1 передбачено, що кредитор надає позичальнику на умовах, визначних цим договором, грошові кошти у вигляді кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 6 5700 000 грн. 00 коп. зі сплатою 20% річних з наступним графіком зменшення ліміту кредитування:
з 25.03.2009 –6 570 000 грн. 00 коп.;
з 25.06.2009 –5 570 000 грн. 00 коп.;
з 25.07.2009 –4 427 500 грн. 00 коп.;
з 25.08.2009 –3 285 000 грн. 00 коп.;
з 25.09.2009 –2 142 500 грн. 00 коп.;
з 25.10.2009 –1 000 000 грн. 00 коп. з кінцевим терміном погашення заборгованості до 01.12.2009.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів та модернізації виробництва.
Згідно до п. 3.3.2. укладеного договору позичальник зобов’язаний сплачувати відсотки за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.2.5, 2.6 цього договору.
Позичальник зобов’язаний повернути в повному обсязі кредит в термін, визначений п.1.1 цього договору (п.3.3.3. договору)
За умовами п.3.3.12. договору протягом дії цього договору позичальник зобов’язаний не відкривати поточні (в національній та іноземній валюті) рахунки в інших банківських установах, не переводити до них розрахунки та проводити через поточні рахунки відкриті в АКБ «МТ-Банк»всі свої рахунки.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником вимогпп.3.3.11.-3.3.19. цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 5 відсотків від суми кредиту за кожний випадок.
13.12.2005року між тими ж сторонами у справі укладено додаткову угоду, за умовами якої у зв’язку з реорганізацією АКБ «МТ-Банк» шляхом приєднання до
АКБ «Індустріалбанк»( у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства»було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк »), який є правонаступником АКБ «МТ-Банк», та створенням на базі Луганської філії АКБ «МТ-Банк»Луганської філії АКБ «Індустріалбакн»замінено преамбулу договору кредиту № 010/980/17-110/05/020 від 08.12.2005року.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.
Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст.ст. 11,202 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як і погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Приписами ст. 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктом господарювання (підприємця) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
При укладенні господарського договору будь-яка особа здійснює оцінку свого інтересу від укладення того чи іншого договору, виходячи з усієї сукупності існуючих зовнішніх обставин, за яких він буде виконуватися, і певні прогнози відносно їх розвитку в майбутньому та забезпечення своїх інтересів на випадок можливих змін.
Отже, позивач є суб'єктом господарської діяльності та здійснює таку діяльність на власний ризик, тому при укладенні кредитних договорів позивач повинен був передбачити та розрахувати всі обставини, що могли вплинути на виконання зобов'язань Позивача перед Відповідачем.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав кредитні кошти позивачу, а останній в свою чергу отримав те на що розраховував - отримав кошти на поповнення обігових коштів та модернізацію виробництва (п.1.2. договору).
Відсутність у позивача необхідних коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання у розумінні статті 617 Цивільного кодексу України.
Посилання позивача, як на підставу розірвання кредитних договорів, на світову економічну кризу не може бути підставою для задоволення його вимог про розірвання кредитного договору, оскільки світова економічна криза стосується всіх суб'єктів господарювання, в тому числі і відповідача, зокрема, розірвання кредитних договорів ставить у невигідне економічне становище і відповідача.
Крім того, здійснення підприємницької діяльності із залученням кредитних коштів є підприємницькою діяльністю позивача, а тому ризики зміни обставин, що пов’язані із зміною курсу національної валюти, цін і кон’юнктури ринку (зменшення обсягів виробництва і продажу продукції) несе саме позивач. Отримавши визначену договором суму кредитних коштів, позивач мав передбачити негативні для себе тенденції на ринку своєї підприємницької діяльності та вжити всіх заходів для зменшення дії їх негативних наслідків. Тобто, із суті договору та звичаїв ділового обороту випливає, що ризик зміни обставин, (зміна курсу національної валюти, цін і кон’юнктури ринку (зменшення обсягів виробництва і продажу продукції і таке інше), несе позивач як позичальник та підприємець, а не відповідач як банк та кредитор.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин позивач помилково прийшов до висновку про одночасну наявність всіх, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, передумов для розірвання за рішенням суду оспореного договору, оскільки :
- в момент укладення кредитних Договорів позивач міг передбачити всі обставини, які могли вплинути на виконання зобов'язань, оскільки офіційний курс НБУ національної валюти до іноземних валют має мінливий характер та позивач здійснює господарську діяльність на власний ризик;
- виконання кредитних договорів не порушує майнових інтересів позивача і не позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки при укладенні кредитних договорів позивач розраховував на отримання кредитних коштів та отримав їх у відповідача;
- розірвання кредитних договорів потягне для відповідача шкоду, тому що відповідач також здійснює господарську діяльність, метою якої є отримання прибутку, а також відповідач має власні зобов'язання перед іншими особами, а основним доходом при здійсненні відповідачем кредитної операції є проценти за користування кредитом, які відповідач погодив із позивачем;
- при розірванні договору відповідач не матиме доходу, на який він розраховував при укладенні кредитних договорів, а у такому випадку матиме збитки і не зможе виконувати власні зобов'язання перед іншими особами, в тому числі і за рішенням суду, оскільки згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про банки та банківську діяльність" держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави.
Відтак як вірно визначено господарським судом першої інстанції, настання фінансової світової кризи не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались, та підставою для розірвання договорів.
Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 21.11.2011року зазначає, що економічна ситуація є комерційним ризиком позичальника, а тому не може бути підставами для розірвання кредитного договору або для невиконання зобов’язань за кредитним договором.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання скаржника на той факт, що заявлена до стягнення у рамках справи №10/241/2011 та загальний розмір грошових вимог кредиторів по справі №22/63б перевищує вартість основних засобів ЗАТ «Термо»та не співмірність грошових вимог відповідача, вартості всіх активів позивача, свідчать про порушення співвідношення майнових інтересів сторін, колегією суддів не приймаються за тих підстав, що наявність заборгованості позивача у рамках іншої справи не є підставою для позбавлення відповідача на отримання відсотків та суми основного боргу за кредитним договором.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 19 січня 2012року (повний тест складений та підписаний 24.01.2012р.) є обґрунтованим на законодавстві та обґрунтованим та підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Термо», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 19 січня 2012року (повний тест складений та підписаний 24.01.2012р.) у справі 15/243пд/2011 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 19 січня 2012року (повний тест складений та підписаний 24.01.2012р.) у справі 15/243пд/2011–залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Кододова О.В.
Судді: Азарова З.П.
Геза Т.Д.
Надруковано 5 екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу,1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЛО .