06.06.2011

                                                                                                              Справа № 2- 567                                                                                                                                 

                                                                                                                             2011 р.                                                      

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

06 червня  2011 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

                        головуючого  - судді                              Зайцева Л.М.,

при секретарі                                           Кустової О.О.,          

за участі  позивача                            ОСОБА_1,          

відповідача                                      ОСОБА_2,

                              третьої особи на боці відповідача  ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на боці відповідача ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною і визнання права власності на автомобіль,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа на боці відповідача ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною і визнання права власності на автомобіль, у якому просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобілю марки MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, що знаходиться на обліку ВРЕР м.Старобільська Луганської області і визнати за ним право власності на вказаний автомобіль.

В уточнюючому позові ОСОБА_1  просить визнати довіреність на право експлуатації та розпорядження автомобілем, посвідчену нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської  області удаваним правочином та застосувати до нього правила щодо правочину купівлі-продажу транспортного засобу; визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобілю марки MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, що знаходиться на обліку ВРЕР м.Старобільська Луганської області  та визнати за ним право власності на вказаний автомобіль.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що у листопаді 2008 року він домовився з відповідачем про покупку вказаного автомобіля і вони домовилися за ціну, еквівалентну  9 500 доларів США. В рахунок майбутньої угоди він  сплатив відповідачу суму, еквівалентну 9 500 доларів США, а відповідач написав йому розписку і передав автомобіль і документи на нього, а також видав на його ім’я довіреність. Вони домовилися з відповідачем про усі істотні умови угоди купівлі-продажу автомобілю, але відповідач відмовляється від оформлення угоди. Фактично куплений ним автомобіль належав відповідачу. В теперішній час він не може зняти автомобіль з реєстраційного обліку та продати його, оскільки автомобіль знаходиться в розшуку. Вважає, що довіреність є удаваним правочином, а вони дійсно  мали на увазі договір купівлі-продажу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі і підтвердив доводи, викладені в позові. Крім того пояснив, що  коли вони у нотаріуса оформляли довіреність, він мав на увазі, що вони вчиняють купівлю-продаж вказаного автомобілю.  Що стосується його боргу ОСОБА_3, він зараз продає виробництво і розрахується з ним.

Відповідач ОСОБА_2  в судовому засіданні позов  визнав і пояснив, що він дійсно восени 2008 року продав позивачу належний йому автомобіль і видав йому генеральну довіреність. Автомобіль він купив за свої гроші, а потім продав його позивачу.

Третя особа на боці відповідача  ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову і пояснив, що ОСОБА_2  винен йому гроші. Також пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_1 іздив на цьому автомобілі більш двох років.

Вислухавши пояснення  сторін,  дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов є  обґрунтованим і таким, що підлягає  задоволенню  з наступних підстав:

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власником автомобілю MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 записаний відповідач ОСОБА_2 (а.с.4).

Розписка від 04.11.2008 року свідчить про те, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму, еквівалентну 9 500 доларів США, за проданий ним і належний йому автомобіль MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с.5).

Довіреність, видана і посвідчена нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської  області 04 листопада 2008 року ОСОБА_4,  свідчить про те, що ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 експлуатувати  та розпоряджатися автомобілем MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, реєстраційний номер НОМЕР_1.  (а.с.6).

Таким чином в судовому засіданні достовірно встановлено, що фактично ОСОБА_2  04.11.2008 року продав, а ОСОБА_1 купив  належиний ОСОБА_2 автомобіль MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, реєстраційний номер НОМЕР_1

Ст.41 Конституції України  гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також передбачено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цівільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких відносяться наступні положення: 1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у ч.1 ст.235 ЦК України  удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. А ч.2 ст.235 ЦК України вказує на те, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що фактично між сторонами при оформленні довіреності, виданої і посвідченої нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської  області  04 листопада 2008 року ОСОБА_4, якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 експлуатувати  та розпоряджатися автомобілем MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, в дійсності мав місце правочин в виді купівлі-продажу транспортного засобу.

Про це свідчать як пояснення сторін, так і розписка відповідача про отримання грошей, довіреність на автомобіль, передача грошей за автомобіль позивачем (покупцем ) відповідачу ( продавцю), передача документів на автомобіль і самого автомобілю продавця покупцю.

Тому суд вважає за необхідне визнати довіреність, видану і посвідчену нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської  області  04 листопада 2008 року ОСОБА_4, яким ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1  експлуатувати  та розпоряджатися автомобілем MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, - удаваним правочином та застосувати до нього правила щодо правочину купівлі-продажу транспортного засобу.

Ч.1 ст.8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором,  вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших  актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Оскільки в ЦК України відсутня норма, яка регулює у разі ухилення іншої сторони від правочину,  або неможливості з інших причин вчинити правочин купівлі-продажу транспортного засобу, як у даному випадку, оскільки  спірний автомобіль зареєстрований за відповідачем і знаходиться у розшуку у зв’язку з невиконанням відповідачем обов’язків перед третьою особою, але при цьому порушуються і права позивача, суд важає за необхідне застосувати положення ч.2 ст.220 ЦК України, відповідно до якої якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Оскільки відповідач в теперішній час не має право  належним чином укласти правочин купівлі-продажу автомобілю, а також це право не може виконати і позивач або його дружина  за довіреністю, тому що автомобіль знаходиться в розшуку, але фактично позивач на дани час є власником вказаного автомобілю, з урахуванням положень ст.41 Конституції України, ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.220 ЦК України суд вважає за необхідне визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобілю марки MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, що знаходиться на обліку ВРЕР м.Старобільська Луганської області, за яким   04 листопада 2008 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив автомобіль MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, реєстраційний номер НОМЕР_1.

І у зв’язку з задоволенням позову по першим двом вимогам,  суд визнає за позивачем право власності на вказаний автомобіль.

Суд не приймає до уваги заперечення третьої особи ОСОБА_3 проти позову,  оскільки позивач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем автомобілю, автомобіль перейшов у його користування, володіння і розпорядження законним шляхом і з його боку ніяких порушень діячого законодавства  не встановлено. Крім того,  автомобіль був фактично проданий позивачу відповідачем 04.11.2008 року, а зі слів ОСОБА_3 він звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2 тільки у 2010 році і тільки  18.04.2011 року після розгляду справи був оголошений розшук вказаного автомобілю.

Також з пояснень відповідача ОСОБА_2 вбачається, що для повернення боргу ОСОБА_3, він зараз продає виробництво і розрахується з ним.

На підставі ст.ст.15-16, 203-205, 220, 235, 328,  639, 640, 655, 657-658, 691 ЦК  України, керуючись     ст.ст. 10-11, 88,  209-210, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на боці відповідача ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною і визнання права власності на автомобіль задовольнити.

Визнати довіреність, видану і посвідчену нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської  області  04 листопада 2008 року ОСОБА_4, яким ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 експлуатувати  та розпоряджатися автомобілем MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, - удаваним правочином та застосувати до нього правила щодо правочину купівлі-продажу транспортного засобу.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобілю марки MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, що знаходиться на обліку ВРЕР м.Старобільська Луганської області, за яким   04 листопада 2008 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив автомобіль MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль MITSUBISHI CARIZMA,  випуску 2002 року, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                              Л.М.Зайцев