ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"25" жовтня 2006 р. Справа № 472/7-06
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Бабенка К.А. розглянув матеріали справи
за позовом Київського обласного комунального підприємства „Регіональний фонд”, м. Київ
до фермерського господарства „Мрія”, с. Княжичі, Броварський район
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: Трухан В.М. (дов. б/н від 13.02.2006р.);
від відповідача: Басюк І.О. (голова правління).
.
Суть спору:
до господарського суду Київської області звернулось Київське обласне комунальне підприємство „Регіональний фонд”, м. Київ з позовною заявою до фермерського господарства „Мрія”, с. Княжичі, Броварський район про стягнення заборгованості.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 16.10.2006р. її розгляд призначено на 25.10.2006р. (а.с. 1).
В судове засідання, яке відбулось 25.10.2006р. позивач свого представника не направив, проте, надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Відповідач в судовому засіданні надав заяву, в якій в зв’язку з дезпарітетом цін промислової продукції, продукції сільського господарства, а також різкого підвищення цін на паливно-мастильні матеріали, запчастини до сільськогосподарської техніки, матеріали захисту рослин, добрива, що призвело до його скрутного фінансового становища, просить відстрочити виконання рішення до вересня 2007р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд
встановив:
30.03.2004р. між сторонами укладено договір на поставку матеріально-технічних ресурсів №138 (далі –договір, а.с. 7). Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 цього договору позивач зобов’язується відпустити відповідачу матеріально-технічні ресурси (далі –продукцію), а відповідач зобов’язується отримати їх та своєчасно провести розрахунок з позивачем в термін до 01.10.2004р. грошовими коштами, продовольчим зерном або продуктами харчування.
Відповідно до видаткової накладної №РТ –0000212 та на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 8, 8 зв.), позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 4680 грн.
Відповідач за поставлену позивачем продукцію з ним не розрахувався, в зв’язку з чим, його заборгованість перед позивачем становить 4680 грн.
Згідно частини першої ст.193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р. (далі –ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Одним із основних видів господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов’язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути суб’єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.
Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до п.1.частини другої ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
Крім того, статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, беручи до уваги наведене, господарський суд задовольняє позовні вимоги повністю та стягує з відповідача на користь позивача 4680 грн.
Відповідно до частини першої ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Тому, в зв’язку з дезпарітетом цін промислової продукції, продукції сільського господарства, а також різкого підвищення цін на паливно-мастильні матеріали, запчастини до сільськогосподарської техніки, матеріали захисту рослин, добрива, що призвело до скрутного фінансового становища відповідача, господарський суд відстрочує виконання даного рішення до березня 2007р.
Відповідно до частини четвертої ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, а відповідно до частини п’ятої цієї статті витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача. Тому, суд стягує з відповідача на користь позивача державне мито у сумі 102 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55, ст. ст. 173 - 175, частиною першою ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р.; п. 1 частини другої ст. 11, ст. ст. 509, 525 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV; частинами четвертою та п’ятою ст. 49, ст. ст. 82-85, частиною першою ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фермерського господарства „Мрія” (ЗКПО 13736346) на користь Київського обласного комунального підприємства „Регіональний фонд” (ЗКПО 32412281) –4680 грн. 00 коп. основного боргу, а також судові витрати: держмито у сумі 102 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відстрочити виконання даного рішення до березня 2007р.
Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.
3. Копію даного рішення надіслати сторонам.
Суддя Бабенко К. А.