УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
______________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого – Комаровської Н.В.,
Суддів –Гончаренко В.М., Короткова В.Д.,
З участю секретаря – Возіян Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси про визнання відмови у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги протиправною та забов*язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одесі на постанову Київського районного суду м.Одеси від 09.02.2010р.,-
в с т а н о в и л а :
11.12.2009р. ОСОБА_1 звернулась з названим позовом,посилаючись на те,що вона є дитиною війни і отримує пенсію через Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси.
Згідно ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» вона має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги,що становить 30% мінімальної пенсії за віком.
Починаючи з січня 2007р. відповідач не виконував вимоги зазначеного Закону,порушивши її право на належний соціальний захист.
Позивачка просила визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси протиправною та стягнути з відповідача невиплачену соціальну допомогу за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. в розмірі 2601,30 грн.,вважаючи,що вона пропустила строк звернення до суду з поважної причини.
Відповідач позов не визнав,вважаючи вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими,а також стверджуючи,що вона пропустила строк звернення до суду.
Постановою Київського районного суду м.Одеси від 09.02.2010 р. позов задоволений частково.
Визнана протиправною відмова відповідача у нарахуванні та виплаті щомісячної соціальної допомоги за період з 11.12.2008р. по 31.12.2008р.
______________________________________________________________________
Головуючий 1 інстанції – Салтан Л.В. Справа № 22а-1509 /2011
Доповідач – Комаровська Н.В.
Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси забов*язано нарахувати і виплатити позивачці підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 11.12.008р. по 31.12.2008р. В решті частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси просить про скасування постанови,мотивуючи тим,що суд порушив норми матеріального та процесуального законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість постанови в межах апеляційної скарги ,колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.1, 6 Закону № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено,що позивач має статус дитини війни та має право на отримання соціальної допомоги.
Відповідно до вимог ст. 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 № 3235-ІV (далі –Закон № 3235-ІV) дію ст. 6 Закону № 2195-ІV було зупинено на 2006 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 № 3367-ІV пункт 17 ст. 77 виключено, ст. 110 викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Кабінет Міністрів України протягом 2006 року будь-яких рішень спрямованих на виконання вимог ст. 110 Закону № 3235-ІV не приймав.
Таким чином, у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена ст. 6 Закону № 2195-ІV, запроваджено не було. Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 19.01.2006 року її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
В зв*язку з цим суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання протиправною відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги та забов*язання відповідача вчинити дії по нарахуванню та виплаті такої допомоги за 2006 рік.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 № 489-V (далі –Закон № 489-V) дію статті 6 Закону № 2195-ІV зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-р/2007 положення пункту 12 ст. 71 Закону № 489-V визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2008 рік, то законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у статтю 6 Закону про соціальний захист дітей війни, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни в їх первинній редакції.
Отже в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року особи,на яких розповсюджувалась дія Закону «Про соціальний захист дітей війни» мали право на отримання такої допомоги в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.
Разом з тим, відповідно до ст. 99 КАС України, в редакції, яка діяла на час звернення позивачки до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається,що позивачка звернулась до суду з позовом 11.12.2009р.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав до 11.12.2008 року.
Відповідно до ст. 100 КАС Україниёв редакції,яка діяла на час ухвалення постанови суду, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник відповідача в листі до суду наполягав на застосуванні строку,передбаченого статтею 99 КАС України .
За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про те,що права позивача підлягають захисту з 11.12.2008р.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано задовільнив позов ОСОБА_1 тільки в частині визнання протиправними дій відповідача та забов*язання Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси нарахувати та виплатити підвищення до пенсії з 11.12.2008р. по 31.12.2008р.
Не заслуговує на увагу довод апелянта на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії,оскільки відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Крім того, Європейський суд з прав людини при розгляді справи “Кечко проти України” зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати з державного бюджету; держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всіх вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними, у зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України “Про державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього закону, на думку Уряду України, превалювали. Європейський суд не прийняв і аргументи Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Тому доводи стосовно відсутності фінансових можливостей держави для обчислення та виплати підвищення до пенсії особам - “дітям війни” не можуть вважатися обґрунтованими.
Не може бути підставою для скасування постанови і довод апелянта про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, невизначення поняття «мінімальна пенсія за віком».
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-ХІУ прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Тому, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, після прийняття рішення Конституційним судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та здійснити виплату у розмірах, передбачених Законом. Однак, відповідачем, в порушення ч.5 ст.124 Конституції України, якою передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, зазначене рішення Конституційного суду України не виконано.
Судова колегія вважає,що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи,правильно застосував норми матеріального та процесуального права,тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст.ст. 198 ч.1.п.1,200 КАС України,колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одесі залишити без задоволення,постанову Київського районного суду м.Одеси від 09.02.2010р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Н.В.Комаровська
Судді: В.М.Гончаренко
В.Д.Коротков