ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  11/55

15.04.08

За позовом

Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі

позивача-1

Міністерства оборони України

позивача-2

Управління Західного оперативного командування (Кваритрно-експлуатаційного відділу м. Львова)

до	Закритого акціонерного товариства "Київстар  Дж.Ес.Ем"

про	спонукання до виконання мирової угоди.

Суддя Євсіков О.О.

Представники сторін:

від прокуратури

Гриненко Г.Є. (пом. війск. прокурора, посв. № 612 від 27.07.2006); Палига О.І. (військовий прокурор, посв. № 88);

від позивача-1

не з’явились;

від позивача-2

Стухляк Л.Я. (представник задов.);

від відповідача

не з’явились.

У судовому засіданні 15.04.2008 за згодою представників прокуратури та позивачів на підставі ст. 85  ГПК  України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов’язати Закрите акціонерне товариство „Київстар Дж.Ес.Ем.” виконати п. 5 укладеної 11.10.2005 ним із Управлінням Західного оперативного командування мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005 у справі № 13/407, відповідно до якого здійснити демонтаж телекомунікаційного обладнання - базової станції стільникового зв'язку „Київстар”.

Ухвалою від 20.02.2008 порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 01.04.2008.

Ухвалою від 01.04.2008 розгляд справи відкладався на 15.04.2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч положенням законодавства не виконує умов укладеної 11.10.2005 ним із Управлінням Західного оперативного командування мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005 у справі № 13/407, а тому прокурор та позивачі просять спонукати відповідача до її виконання в судовому порядку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку представників в судове засідання не забезпечив.

У зв’язку з нез’явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його установчих та реєстраційних документах.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши  пояснення представників прокуратури та позивачів, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Західного регіону України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі  Міністерства оборони України в  особі  органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах (позивача) - Управління Західного оперативного командування до Закритого акціонерного товариства „Київстар Дж. Ес. Ем.” про  спонукання до проведення демонтажу станції стільникового зв'язку та відшкодування завданих збитків.

За вказаною позовною заявою Господарським судом міста Києва порушено провадження  у справі № 13/407.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005 затверджено укладену між ЗАТ „Київстар Дж. Ес. Ем.” та Управлінням Західного оперативного командування мирову угоду від 11.10.2005 наступного змісту:

„1. Відповідач   визнає,   що   у   нього   виникла   заборгованість   перед   позивачем за
користування  частиною  даху,   а  також   частиною   нежитлового   приміщення  -  технічного вентиляційною камерою площею 20,25 кв. м. - навчального корпусу штабу позивача (за обліком квартирно - експлуатаційного управління позивача - військове містечко № 13, будівля
за генпланом - № 23), що знаходиться у м. Львові по вул. Батуринській, 2, в розмірі 2265,50 (дві тисячі двісті шістдесяти п'яти гривень п'ятдесят копійок) гривень.

2. Відповідач гарантує, що заборгованість в розмірі 2.265,50 (дві тисячі двісті шістдесят
п’ять грн. 50 коп.) гривень, буде погашена Відповідачем упродовж 01 (одного) місяця з моменту підписання та затвердження Господарським судом м. Києва Мирової угоди, шляхом перерахування вказаних коштів на розрахунковий рахунок, що буде вказаний позивачем.

3. Позивач заявляє, що з моменту підписання Мирової угоди та у випадку належного її
виконання, не матиме жодних майнових претензій до відповідача з приводу заборгованості,
погашення якої є предметом цієї Мирової угоди.

4. Позивач та відповідач домовились, що будь-які витрати пов'язані з судовим
провадження вказаної справи, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження
судом умов цієї Мирової угоди, з тому числі судові витрати у вигляді державного мита,
покладатимуться  на відповідача,  оскільки правовідносини  між  сторонами  врегульовані  у
договорі № 207 про надання послуг по збереженню обладнання від 14 вересня 2005 року.

5. Сторони цією Мировою угодою підтверджують намір укласти упродовж 1
(одного) року з моменту затвердження цієї Мирової угоди договір оренди для розміщення
телекомунікаційного обладнання відповідача. У випадку невиконання відповідачем вимог, викладених у цьому пункті, в строки, що передбачені вище, відповідач зобов’язується демонтувати   зазначену   базову   станцію   мобільного стільникового зв’язку.

6. Позивач та відповідач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в
процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких
третіх осіб, в тому числі й держави.

7. У випадку невиконання умов цієї Мирової угоди, вона підлягатиме виконанню в примусовому порядку.”

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч положенням законодавства не виконує умов укладеної 11.10.2005 ним із Управлінням Західного оперативного командування мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005 у справі № 13/407, а тому позивачі просять спонукати відповідача до її виконання в судовому порядку.

Згідно зі ст. 121 Конституції України прокуратура покликана захищати інтереси держави  та реалізовувати ці повноваження шляхом звернення до суду з позовом.

На підставі п. 6 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" прокурор має право звертатися до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб, при цьому згідно зі ст. 36-1 зазначеного закону прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Пред'явлення військовим прокурором Західного регіону України даної позовної заяви в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства Оборони України та його структурних підрозділів - Управління Західного оперативного командування та квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, викликано винятково захистом інтересів держави та здійснюється згідно вимог ст. 121 Конституції України.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 3-
рп/99 від 08.04.1999 у справі №1-1/99 прокурори вправі звертатись до господарського
суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади, яким законом надано
повноваження органу виконавчої влади.

Так, згідно з розділом IX Декларації "Про державний суверенітет України" та ст. 17 Конституції України, як незалежна і суверенна держава, Україна будує свої власні Збройні Сили, які є її гарантом незалежності і суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України" вони є військовим формуванням, на яке покладаються ці функції.

Стаття 15 цього Закону визначає, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999 № 1752/99 „Про систему центральних органів виконавчої влади" та Закону України „Про джерела фінансування органів державної влади" до системи органів державної влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство Оборони України, яке відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Указу Президента Укреши №888 97 від 21.08.1997 року "Про затвердження Положення про Міністерство Оборони України" та ст.ст. 1, 6 вказаного "Положення про Міністерство оборони України" є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення в жити державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва. керівництва Збройними Силами України. їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до п. п. 18, 20 цього Положення Міністерство Оборони України утворює, реорганізує і ліквідує у встановленому порядку підприємства, установи, організації, контролює їх діяльність та керує економічною і фінансовою роботою в Збройних силах України.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі ЗС України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України, затверджених Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби ЗС України»від 24.03.1999 року надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Також, як зазначено у ст. 13 Закону України "Про оборону України", Збройні Сили України організаційно складаються з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.

Відповідно до ст. ст. 34, 39 Закону України „Про власність" від 07.02.1991 загальнодержавну власність складає майно Збройних Сил України, оборонні об'єкти. Майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.

Статтями 3, 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що Міністерство Оборони України є органом державного управління ЗС України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, а суб'єктами господарської діяльності у ЗС України є військові об'єднання, частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів держбюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Також відповідно до ст. 8 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України" кошти, одержані від здійснення військовими частинами (установами, організаціями, підприємствами МО України) господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України, при цьому порядок обліку коштів, одержаних від господарської діяльності у Збройних Силах України, визначається Міністерством фінансів України та Міністерством оборони України.

Управління Західного оперативного командування (далі - Управління ЗОК) є органом військового управління оперативно-стратегічного об'єднання у встановленій для нього смузі відповідальності, яка діє на підставі Тимчасового Положення "Про командування оперативного командування", затвердженого наказом МО України № 267 від 08.07.1998, і створено з метою керівництва роботою військових частин, навчальних закладів, установ і організацій МО України, що дислокуються у вказаній смузі відповідальності.

Дане Управління ЗОК є складовою частиною ЗС України, підпорядковане Міністерству Оборони України, включене до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України і перебуває на утриманні державного бюджету.

Воно організовує і здійснює заходи будівництва оперативного командування, здійснює, керує та контролює фінансову, економічну і господарську діяльність військ, здійснює заходи з реалізації соціально-правових гарантій військовослужбовців та членів їх сімей.

Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст.15 Закону України "Про Збройні Сили України", здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому Управління Західного ОК. як структурний підрозділ МО України, у відповідності до вищевказаного Положення, також фінансується за рахунок державного бюджету.

Основні фонди, обігові кошти управління Західного ОК є державною власністю, належать до сфери управління МО України, закріплені за управлінням на праві оперативного управління.

Командувач Західного ОК несе повну відповідальність за його стан та діяльність, ефективне використання закріпленого за ним державного майна, витрачення грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов'язань, тому для захисту порушеного права управління Західного ОК уповноважено виступати стороною в господарському суді, оскільки відповідно до положень ст.ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому частини (установи) та зобов'язаний вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині (установі), для чого діяти у відповідності із законом.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова як правонаступник Львівської квартирно-експлуатаційної частини району здійснює свою діяльність на підставі "Положення про квартирно-експлуатаційну службу і квартирне забезпечення...", введеного в дію наказом МО №75 від 22.02.1977 року, що діє по даний час, а також «Положення квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова», затвердженого начальником Західного територіального КЕУ 11.01.2006.

Відповідно до "Положення про квартирно-експлуатаційну службу і квартирне забезпечення" всі квартирно-експлуатаційні служби (частини) відають забезпеченням військових частин (установ, організацій) казармено-житловим фондом і комунальними спорудами, їх технічною експлуатацією та використанням земель військових містечок.

На балансовому обліку КЕВ перебувають військові містечка та окремі будівлі, казармено-житловий фонд та комунальні споруди і обладнання.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова (КЕВ м. Львова) є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, утримуються за окремим штатом, має гербову печатку із своїм найменуванням.

Начальник КЕВ м. Львова також несе повну відповідальність перед Органом управління майном - Міністерством оборони України за стан та діяльність переданих йому споруд і територій військових містечок, де дислокуються частини (установи, підприємства, організації), їх схоронність, ефективність використання закріпленого за установою державного майна.

Інтереси держави є оціночним поняттям і їх захист закріплюється як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів і в їх основі є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій (програм), у тому числі - спрямованих на захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання (п. 3 описової частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999).

Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 держава може вбачати свої інтереси не тільки в діяльності державних органів, а й у діяльності інших суб'єктів господарювання, тому числі - державних установ та організацій.

Оскільки захист інтересів держави включає в себе захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, то невиконання відповідачем умов мирової угоди щодо укладення договору оренди державного майна призводить до порушення законодавчих норм щодо порядку передачі в оренду такого майна, а отже потребують захисту права позивача, як структурного підрозділу МО України та суб'єкта права власності і господарювання.

Військовий прокурор Західного регіону України діє згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 2 ГПК України та рішення Конституційного суду України від 08.04.1999, а саме –звернувся з позовом до господарського суду в інтересах Держави - МО України в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних питаннях - Управління Західного оперативного командування та квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, оскільки невиконання відповідачем умов затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005 мирової угоди щодо укладення договору оренди для розміщення телекомунікаційного обладнання відповідача на належній позивачу території призводить до не поступлення коштів у Держбюджет за договором оренди, що є порушенням державних інтересів.

Як свідчать матеріали справи, за результатами проведеної прокуратурою перевірки встановлено, що Львівською філією закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем. " на даху навчального корпусу штабу Управління Західного оперативного командування (за обліком КЕВ м. Львова - військове містечко №13, будівля за генпланом - № 23), що у м. Львові по вул. Батуринська, 2, у червні 2004 року була встановлена базова станція стільникового зв’язку "Київстар Дж.Ес.Ем.", обладнання якої розміщене у нежитловому приміщенні даного навчального корпусу - технічній вентиляційній камері площею 20,25 м. кв.

Усі приміщення навчального корпусу штабу Управління Західного оперативного командування мають статус військового майна відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України", у яких зазначено, що майно, закріплене за військовими частинами (закладами, установами та організаціями ЗС України) є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у збройних силах України" військові частини можуть передавати закріплене за ними рухоме і нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі... Акт оцінки майна, яке передається в оренду, погоджується з фондом державного майна України чи його регіональним відділенням.

Встановлення даної базової станції стільникового зв'язку, за твердженням прокуратури, було здійснено без дотримання відповідної процедури оформлення оренди цього приміщення, передбаченої зазначеними вище вимогами, а також вимогами Закону України "Про оренду державного майна", де передбачено обов'язковість укладення договорів оренди із зазначенням у них істотних умов оренди; отримання дозволу Фонду держмайна чи його регіональних відділень на право оренди; проведення конкурсу; здійснення експертної оцінки майна, що орендується та проведення відповідних розрахунків орендної плати.

Як зазначалось вище, військовим прокурором Західного регіону України за № 3/1098 від 27.05.2005 до Господарського суду міста Києва був заявлений позов про відшкодування відповідачем державі завданих в результаті безоплатного використання ним в період з червня 2004 року по травень 2005 року нежитлового приміщення - технічної вентиляційної камери площею 20,25 м. кв., збитків в сумі 2589 грн. 71 коп. та спонукати відповідача здійснити демонтаж станції зв'язку, за яким порушено провадження у справі № 13/407.

В ході судового розгляду даної справи між Управлінням ЗОК та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», як сторонами у справі, було укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005.

Відповідно до п. 5 даної мирової угоди Закрите акціонерне товариство «Київстар Дж.Ес.Ем.»взяло на себе зобов'язання упродовж 1 (одного) року з моменту затвердження цієї мирової угоди укласти договір оренди нежитлового приміщення - технічної вентиляційної камери площею 20.25 кв. її., що у навчальному корпусі штабу Управління ЗОК у м. Львові по вул. Батуринській, 2, для розміщення зазначеного вище телекомунікаційного обладнання відповідача. У цьому ж пункті зазначено, що у випадку невиконання відповідачем зазначених вимог відповідач зобов'язується демонтувати зазначену базову станцію мобільного стільникового зв'язку.

Однак станом на день розгляду спору відповідач вказану базову станцію мобільного стільникового зв'язку не демонтував, а продовжує використовувати зазначену вище технічну вентиляційну  камеру   площею   20,25   кв.   м.   без   укладення   договору   оренди   даного приміщення, що підтверджується довідкою начальника квартирно-експлуатащйного відділу управління Західного оперативного командування № 37/793 від 29.12.2006 та довідкою начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова № 81 від 16.01.2008.

Із довідки начальника квартирно-експлуатаційного відділу управління Західного оперативного командування № 37/793 від 29.12.2006 також слідує, що 14.09.2005 між ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем." та Управлінням ЗОК було укладено договір № 208-05 про надання послуг по збереженню обладнання, згідно якої останнє прийняло на збереження обладнання базової станції стільникового зв'язку комунікаційної мережі ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", лінії енергоживлення, комунікаційну вежу та антенно-фідерні пристрої даної станції. Однак, як вбачається із цього договору, місце збереження даної базової станції знаходиться у м. Львові по вул. Золотій, 28 «а», а не по вул. Генерала Грекова, 3, де розміщується приміщення штабу Західного ОК чи по вул. Батуринській, 2, де частково розміщується приміщення Управління Західного ОК, тому вказаний договір до справи № 13/407 відношення не має.

Не має відношення до даної справи і угода про зміну сторони у даному договорі, відповідно до якої усі права і обов'язки Управління Західного оперативного командування за договором № 208-05 від 14.09.2005 перейшли квартирно-експлуатаційному відділу міста Львова, оскільки це також стосується зберігання базової станції зв'язку по вул. Золотій, 28 «а», а не по вул. Батуринській, 2 чи Генерала Грекова, 3.

Однак, оскільки у грудні 2006 року всі приміщення Управління ЗОК, у тому числі - штабу Західного оперативного командування, були передані на баланс КЕВ міста Львова, даний квартирно-експлуатаційний відділ визнається другим позивачем у даній справі.

Відповідачем у справі є Закрите акціонерне товариство "Київстар Дж.Ес.Ем." (м. Київ, проспект Червонозоряний, 51/, яке діє відповідно до ліцензії серії АА № 009503, виданої 12.04.2001 року Державним комітетом зв'язку та інформатизації України, є юридичною особою, оскільки філія ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем." в місті Львові не є юридичною особою.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо укладення договору оренди вищевказаного приміщення, зазначених у п. 5 затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005 у справі №13/407 мирової угоди, підтверджується матеріалами справи.

У ст. 1 Господарського кодексу України зазначено, що він регулює господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 20 цього Кодексу кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, а способами захисту таких прав, серед іншого, є присудження до виконання обов'язку в натурі, а також відшкодування збитків. Майнові права та майнові обов'язки у суб'єктів господарювання виникають з угод (договорів), внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, а також з інших обставин, з якими закон пов’язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання (ст. 144 ГК України).

У ст. 129 Конституції України зазначено, основними засадами судочинства серед законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. змагальність сторін та свобода в наданні суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Невиконання відповідачем взятих на себе зазначених вище зобов'язань, призвело до порушення державних інтересів, які підлягають судовому захисту, адже відповідно до ст. 526 чинного Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, а згідно зі ст. 16 цього кодексу кожна особа, чиї права порушено, має право звернутись до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України мирова угода стосується лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову, при цьому про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 80 цього ж кодексу у випадку припинення провадження у справі, повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Позовні вимоги зводяться до зобов'язання відповідача виконати умови мирової угоди від 11.10.2005, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005 у справі № 13/407, відповідно до якої у випадку неукладення упродовж 1 (одного) року з моменту затвердження даної мирової угоди договору оренди нежитлового приміщення - технічної вентиляційної камери площею 20,25 кв. м., що у навчальному корпусі штабу Управління ЗОК у м. Львові по вул. Батуринській, 2, відповідач повинен здійснити демонтаж зазначеної вище базової станції мобільного стільникового зв'язку.

Підставою заявлення даного позову стало невиконання відповідачем саме вимог укладеної 11.10.2005 та затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005  у справі № 13/407 мирової угоди.

Відповідно до п. 3.9.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 N 02-5/289, із змінами  від 16.01.2008 N 04-5/5, одним із засобів вирішення господарського суду є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК).

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами позивача (частина третя статті 26 ГПК), і отже вправі укладати мирові угоди на загальних підставах.

Представник будь-якої із сторін вправі укладати мирову угоду від її імені лише у разі, коли відповідні повноваження прямо обумовлені у довіреності.

Мирова угода може містити й часткові поступки, наприклад, про зменшення позовних вимог або про часткове визнання позову.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат.

У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено. Однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Оскільки відповідач всупереч положенням законодавства не виконує умов укладеної 11.10.2005 ним із Управлінням Західного оперативного командування мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005 у справі № 13/407, то за таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного Кодексу України встановлено, що кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема можуть бути: припинення дії, яка порушує право;  відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України держава забезпечує  захист  прав і законних  інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема шляхом: відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.

З вищенаведених норм вбачається, що способом захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання є, зокрема, визнання права, припинення дій, що порушують право та присудження до виконання обов'язку в натурі.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо зобов’язання Закритого акціонерного товариства „Київстар Дж.Ес.Ем.” виконати п. 5 укладеної 11.10.2005 ним із Управлінням Західного оперативного командування мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005 у справі № 13/407, підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заперечень проти позову відповідач не надав.

З урахуванням наведеного позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч. 3 ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 203,00 грн. (держмито у сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство "Київстар Дж.Ес.Ем. " (03110, м. Київ, проспект Червонозоряиий, 51; код ЄДРПОУ 21673832) виконати п. 5 укладеної ним із Управлінням Західного оперативного командування (79058, м. Львів, вул. Генерала Грекова, 3, р/р 35222023000348 в Банк - УДК у Львівській області   в  м. Львові, МФО825014, код ЄДРПОУ 24294348) мирової угоди від 11.10.2005, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2005 у справі № 13/407, відповідно до якого здійснити демонтаж телекомунікаційного обладнання - базової станції стільникового зв'язку "Київстар”, що знаходиться у м. Львові по вул. Батуринській, 2.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем. " (03110, м. Київ, проспект Червонозоряиий, 51; код ЄДРПОУ 21673832, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) до Державного бюджету України  (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077922, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) державне мито в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.).

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Київстар Дж.Ес.Ем.” (03110, м. Київ, проспект Червонозоряиий, 51; код ЄДРПОУ 21673832, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Державного бюджету України (рахунок 31213259700011, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, ідент. код 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код економічної класифікації доходів 22050000) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.

Суддя

О.О. Євсіков

Дата підписання рішення –22.04.2008.