РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Євсіков О.О.

Представники сторін:

У судовому засіданні 04.04.2008 за згодою представників сторін на підставі ст. 85  ГПК  України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач з урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог від 02.04.2008 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- Застосувати наслідки недійсності нікчемних договору оренди № 137 від 13 листопада 2006 р. та додаткової угоди № 1 від 22 грудня 2006 р. між Приватним малим науково-впроваджувальним інноваційним підприємством "Струм" та Відкритим акціонерним товариством "Будівельно-монтажне управління Київської ТЕЦ-6" в частині оренди наступних елементів опалубки:

-          25 щитів опалубки 105 х 270 МА (пункти 5-7 додатку № 1 до договору оренди);

-          22 щити опалубки 90 х 270 МА (пункти 8 - 10 додатку № 1 до договору оренди);

-          14 щитів опалубки VZ 75 х 270 МА (п. 11 додатку № 1 до договору оренди);

-          7 щитів опалубки 70 х 270 МА (пункти 13 та 14 додатку № 1 до договору оренди);

-          12 з 14 щитів опалубки 60 х 270 МА (пункти 17-19 додатку № 1 до договору оренди);

-    10 з 18 щитів опалубки 55 х 270 (пункти 20 - 22 додатку № 1 до договору оренди);

-          4 з 13 щитів опалубки 120 х 120 МА (п. 25 додатку № 1 до договору оренди);

-          2 щити опалубки 105 х 120 МА (п. 26 додатку № 1 до договору оренди);

-          4 з 5 щитів опалубки 70 х 120 МА (п. 30 додатку № 1 до договору оренди);

-          8 щитів опалубки 60 х 120 МА (п. 31 додатку № 1 до договору оренди);

-          2 з 4 щитів опалубки 55 х 120 МА (п. 32 додатку № 1 до договору оренди);

- 40 з 64 замків кутових MANTO (пункти 43 та 44 додатку № 1 до договору оренди);

- балок Bauma 290 (п. 48 додатку № 1 до договору оренди);

-    260 з 383 гайок тяги (пункти 55 - 57 додатку № 1 до договору оренди).

          - Заборонити Приватному малому науково-впроваджувальному інноваційному підприємству "Струм" та Відкритому акціонерному товариству  "Будівельно-монтажне  управління  Київської ТЕЦ-6" виконувати нікчемні договір № 137 від 13 листопада 2006 р. та додаткову угоду № 1 від 22 грудня 2006 р. в частині оренди наступних елементів опалубки:

          - 25 щитів опалубки 105 х 270 МА (пункти 5-7 додатку № 1 до договору оренди);

          - 22 щити опалубки 90 х 270 МА (пункти 8-10 додатку № 1 до договору оренди);

          - 14 щитів опалубки VZ 75 х 270 МА (п. 11 додатку № 1 до договору оренди);

          - 22 щитів опалубки 70 х 270 МА (пункти 13 та 14 додатку № 1 до договору оренди);

          - 12 з 14 щитів опалубки 60 х 270 МА (пункти 17-19 додатку № 1 до договору
оренди);

- 10 з 18 щитів опалубки 55 х 270 (пункти 20 - 22 додатку № 1 до договору оренди); - 4 з 13 щитів опалубки 120 х 120 МА (п. 25 додатку № 1 до договору оренди);

- 2 щити опалубки 105 х 120 МА (п. 26 додатку № 1 до договору оренди);

- 4 з 5 щитів опалубки 70 х 120 МА (п. 30 додатку № 1 до договору оренди);

- 8 щитів опалубки 60 х 120 МА (п. 31 додатку № 1 до договору оренди);

- 2 з 4 щитів опалубки 55 х 120 МА (п. 32 додатку № 1 до договору оренди);

- 40 з 64 замків кутових MANTO (пункти 43 та 44 додатку № 1 до договору оренди);

- 12 балок Bauma 290 (п. 48 додатку № 1 до договору оренди);

- 260 з 383 гайок тяги (пункти 55 - 57 додатку № 1 до договору оренди).

Позивач вважає, що договір оренди майна № 137 від 13.11.2006 та додаткова угода до нього  № 1 від 22.12.2006 укладені  відповідачами з  порушенням  права приватної власності  позивача на майно, яке передане в оренду.

Позивач стверджує, що право власності на це майно ним набуто на підставі договорів субпідряду на виконання будівельно –монтажних робіт № 81/0200000-551/1 від 24.07.2003 та № 81/200000-551/А від 05.09.2005,  які  було укладено Компанією НУКЕМ ГмбХ (12.12.2006 права та зобов’язання компанії НУКЕМ  ГмбХ  перейшли  до позивача - Компанія НУКЕМ Технолоджіз ГмбХ) та відповідачем 1 –Приватним малим науково –впроваджувальним інноваційним підприємством «СТРУМ». Позивач вказує, що спірна опалубка придбавалася в межах зазначених контрактів, а відповідно до п. 7.11 “Загальних вимог та умов”, які є невід’ємною частиною укладених контрактів на виконання будівельно-монтажних робіт, усі придбані  Відповідачем-1 матеріали і обладнання у межах  зазначених контрактів  переходять у власність  позивача.

Як у позовній заяві, так і  в уточненні до позовної заяви, поданої позивачем 27.03.2008, позивач стверджує, що укладений договір оренди № 137 від 13.11.2006 являється нікчемним правочином, який порушує публічний порядок, оскільки  спрямований на порушення його  конституційних  права і свобод  та незаконне володіння майном, яке належить позивачеві на праві приватної власності.

Ухвалою від 22.01.2008 було порушено провадження  у справі № 11/15.

Відповідач-2  подав до суду  відзив  № 03-10/0031 від 04.02.2008, в якому також підтримує вимоги позивача та вважає договір оренди, що укладений ним та  Відповідачем-1, таким, який порушує права приватної власності позивача, більш того, на його думку, зазначений договір оренди № 137 від 13.11.2006 та додаткова угода № 1 від 22.12.2006 фактично не укладалися та не виконувалися сторонами, оскільки не були узгоджені суттєві умови укладення договору та орендоване майно не включалося до балансу підприємства, витрати на оренду не відображалися у бухгалтерському обліку.

Розгляд справи 22.02.2008 відкладено на 29.02.2008 року в зв’язку з надходженням клопотання представника відповідача-1 про відкладення  справи в зв’язку з перебуванням його представника на лікарняному; також від представника позивача надійшло клопотання про повне фіксування судового процесу з допомогою звукотехнічного запису, а також клопотання про витребування документів у відповідача-1.

До суду 26.02.2008 надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву позивача та  пояснення до відзиву  відповідача-2 від 04.02.2008 № 03-10/031.

Відповідач-1 у своєму відзиві позов не визнає повністю з наступних підстав.

Відповідач-1 уклав з відповідачем-2 угоду № 137 від 13.11.2006 про надання в оренду  майна –елементів опалубки, яке належить йому на праві приватної власності. Право власності на опалубку, яку орендував відповідач-2, відповідач-1підтверджує договором, укладеним між ним як покупцем та  підприємством «ДП Баума –Україна»як продавцем, платіжними дорученнями на сплату купленого майна, яка проводилася з власного рахунку відповідача-1 в банку, накладними на отримання товару від продавця. При цьому відповідач-1 стверджує, що опалубка оприбуткована у бухгалтерському обліку та знаходиться на балансі підприємства, про що свідчить відповідна довідка.

Щодо відносин з позивачем, то відповідача-1 підтверджує, що  ним дійсно було укладено два контракти на виконання будівельно–монтажних робіт по двох різних об’єктах  -  № 81/0200000-551/1 від 24.07.2003 на спорудження  «Промислового комплексу відпрацьованих твердих радіаційних відходів» та № 81/200000-551/А від 05.09.2005 по виконанню робіт на проекті «Сховище рідких технічних відходів». Елементи опалубки, які передалися в оренду, використовувалися відповідачем-1 при виконання робіт  на проекті  по спорудженню «ПКВТРВ»відповідно по контракту  № 81/0200000-551/1 від 24.07.2003, а після закінчення робіт передалися в оренду відповідачу-2, який  продовжував виконання робіт за зазначеним проектом на визначеному будівельному майданчику.

Відповідач-1 вважає, що  контракти на виконання будівельно–монтажних робіт не можуть бути підставою для набуття позивачем права власності на  опалубку, оскільки  зазначеним контрактом чітко визначено перелік матеріалів, які закуповуються в межах контракту за рахунок позивача, куди опалубка не входить. Більш того, якщо позивач визначає своє право на майно відповідно до п. 7.11 “Загальних вимог та умов”, які є невід’ємною частиною укладених контрактів на виконання будівельно–монтажних робіт, то відповідно до цього пункту  таке майно підлягає передачі по акту прийому –передачі, а такі акти не складалися та майно не передавалося у власність позивача, жодна стаття укладених з позивачем контрактів, ні додатки до цих контрактів, не визначають та не вказують на те, що позивач передавав повноваження відповідачу-1 на придбання  опалубки.

Відповідач-1 придбав опалубку самостійно, сплатив її вартість продавцю з власного рахунку, отримав її по накладних, оприбуткував по обліку, має її в даний час на балансі підприємства, а тому вважає, що не має жодних підстав вважати опалубку  предметом поставки по  контракту з позивачем на виконання будівельно–монтажних робіт, і, стверджує, що вона є  його приватною власністю.

До закупленої опалубки самим позивачем по договору №  81/200000-590 від 23.01.2006 у підприємства «ДП «Баума - України»немає жодного відношення, і ця  опалубка не має також ніякого відношення до орендованої відповідачем-2 у відповідача-1 опалубки.

Що до  відзиву відповідача-2 відповідач-1 зазначив, що Договір № 137 від 13.11.2006 укладено між відповідачами з дотриманням вимог законодавства. Майно передане відповідачу-2 відповідно до підписаного обома сторонами акта прийому – передачі орендованого майна. Відповідач-1 наполягає, що передача майна відбувалася на будівельному майданчику по проекту ПКВТРВ, оскільки воно знаходилося там на вимогу  самого позивача. Окрім того сам позивач  орендує частину майна у відповідача-1 з метою виконання будівельно-монтажних робіт.

Більш того, відповідач 2 жодного разу з моменту  укладення договору № 137 від 13.11.2006 року  не звертався ні до відповідача-1 ні до суду з вимогою про розірвання договору або визнання його недійсним.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши  пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між Приватним малим науково –впроваджувальним інноваційним підприємством  «СТРУМ»та Вікритим акціонерним товариством «Будівельно –монтажне управління  Київської ТЕЦ-6»було укладено договір про оренду опалубки № 137 від 13.11.2006, додаткова угода № 1 від 22.01.2007.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі  досягли угоди по всім суттєвим умовам договору.

13 листопада 2006 року відповідачами у справі - Приватним малим науково –впроваджувальним інноваційним підприємством «СТРУМ»та Відкритим акціонерним товариством «Будівельно –монтажне управління  Київської ТЕЦ-6»було укладено угоду відповідно до вимог ч. 2 ст. 207, ст. 208  ЦК України шляхом складення  письмового документа, який підписаний  уповноваженими представниками та скріплений печатками обох  підприємств –сторін по договору.

На підставі ст. 759 ЦК України укладений договір є договором оренди, оскільки передбачає зобов’язання передати наймачеві у платне користування окремо визначене майно (ст. 760 ЦК України) за визначену сторонами (ст. 761 ЦК України) плату.

Визначене вказаним договором майно передане  наймачеві  відповідно до вимог ст. 765 ЦК України негайно, про що свідчить акт прийому –передачі  орендованого майна (додаток до договору № 1) від 13.11.2006, який також  підписаний  представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств. В оренду передано елементи опалубки на загальну суму 892.360,62 грн. ( з урахуванням податку на додану вартість).

Відповідач-2 всупереч підписанню представником підприємства та скріпленням підпису печаткою договору оренди № 137 від 13.11.2006, додаткової угоди до нього та  акту прийому –передачі,  вважає зазначений договір неукладеним та таким, що не виконувався сторонами.

Договір –це юридичний факт, підстава виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин. Укладаючи угоду, сторони досягли певного правового результату. Оскільки сторона вільна в укладенні договорів, то вона також вільна і в питаннях його розірвання у випадках, передбачених законом або договором.

Укладеним договором № 137 від 13.11.2006, а саме п. 10.1 визначено, що взаємовідносини сторін, які не врегульовані цим договором, регулюються діючим законодавством, а тому у Відповідача-2 було право відповідно до ст. 214 ЦК України відмовитися від  вчиненого правочину у письмовій формі або відповідно до ст. 215  визнати такий договір недійсним у судовому порядку. Одностороння відмова від виконання умов договору без виконання вимог зазначених нормативних актів  України тягне за собою наслідки порушення вимог ст. 526 ЦК України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.07.2007 у справі № 6/275 (копія наявна у справі № 11/15), яке є чинним на час прийняття рішення у справі № 11/15, стягнуто з ВАТ «Будівельно –монтажне управління  Київської ТЕЦ-6»орендну плату за договором про оренду опалубки № 137 від 13.11.2006 При цьому судом досліджувались обставини укладення та виконання Приватним малим науково–впроваджувальним інноваційним підприємством  «СТРУМ»та Вікритим акціонерним товариством «Будівельно –монтажне управління  Київської ТЕЦ-6»договору про оренду опалубки № 137 від 13.11.2006 та зроблено висновок про чинність та дійсність даного договору.

Зазначений договір позивач - Компанія НУКЕМ Технолоджіз ГмбХ вважає укладеним з порушенням його права приватної власності на це майно, оскільки вважає елементи опалубки своє власністю.

Підставою набуття права приватної власності на опалубку позивач визначає укладені з відповідачем-1 контракти на виконання будівельно-монтажних робіт.

Компанією НУКЕМ ГмбХ (12.12.2006 права та зобов’язання компанії НУКЕМ  ГмбХ  перейшли  до позивача - Компанії НУКЕМ Технолоджіз ГмбХ, далі –компанія НУКЕМ) укладено контракти (договори субпідряду) на виконання  будівельно–монтажних робіт  з  відповідачем-1 –Приватним малим науково-впроваджувальним інноваційним підприємством «СТРУМ»- № 81/0200000-551/1 від 24.07.2003 на спорудження  «Промислового комплексу відпрацьованих твердих радіаційних відходів»та № 81/200000-551/А від 05.09.2005 по виконанню робіт на проекті «Сховище рідких технічних відходів». Зазначені роботи  проводилися в 30-кілометровій зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

У вказаних контрактах (п. 2) зазначено, що їх невід’ємною частиною є “Загальні вимоги та умови виконання будівельно-монтажних робіт і пов’язаних з ними послуг в межах проекту ПКОТРО ЧАЕС” (копія –у справі, далі –Загальні умови).

Суд враховує, що відповідно до п. 7.11 Загальних умов кожний предмет обладнання і матеріал переходить у власність компанії НУКЕМ як тільки: а) він доставляється на площадку і приймається НУКЕМ, або б) постачальник отримує право на оплату вартості обладнання і матеріалів.

Водночас суд бере до уваги, що у Преамбулі та визначеннях Загальних умов дається визначення «обладнання постачальника»(в даному випадку –це підприємство «Струм») –всі стаціонарні, тимчасові об’єкти, обладнання, механізми, інструменти, пристрої та інше, необхідні для виконання будівельно-монтажних робіт і техобслуговування об’єкта поставки, що надаються Постачальником, але не є частиною Поставки і залишаються власністю постачальника.

Крім того в розділі 7 Загальних умов (п. 7.2) визначено, що все обладнання постачальника, привезене ним на площадку, розглядається як необхідне для виконання робіт за Контрактом. Постачальник не повинен вивозити його з площадки без узгодження з керівником проекту того, що дане обладнання більше не потрібне для виконання Контракту.

Будівельно–монтажні роботи виконував відповідач-1, для чого ним було закуплено наряду з іншим обладнанням елементи опалубки та завезено  її на будівельний майданчик для виконання  робіт за  укладеним Контрактом.

Що стосується Контракту (Договору субпідряду) № 81/0200000-551/1 від 24.07.2003, то суд відзначає наступне.

Контракт на виконання будівельно-монтажних робіт укладався у твердій грошовій сумі (п. 6 Контракту, т. с. 1, а. с. 16). В цю ж суму, як зазначено тут же, включена сума 1.548.700,00 євро для матеріалів, що надаються Компанією НУКЕМ відповідно до п. 5 Контракту.

Відповідно до п. 5 Контракту Компанія НУКЕМ укладає безпосередньо суд контракти на поставку основних будівельних матеріалів з відповідними субпостачальниками, яких визначив Постачальник, і передає ці матеріали Постачальнику для подальшого здійснення робіт. Сторонами визначено максимальний об'єм та визначена максимальна ціна матеріалів, яка закуповувалася за рахунок Компанії НУКЕМ (Додаток 3-в до Контракту знаходиться в матеріалах справи). Як видно з цього додатку, самою компанією НУКЕМ до списку матеріалів опалубка не включена та не належить. Більш того, погодження на закупівлю матеріалів по затвердженому списку проходило при кожній процедурі закупівлі відповідних матеріалів —тих, які закуповувалися в межах Контракту № 81/0200000-551/1 та являлися предметом поставки, опалубка та її елементи до таких не належать.

Поправка № 1 до Контракту № 81/0200000-551/1 від 24.11.2003 чітко визначає, що  зазначена сума на закупівлю матеріалів і їх перелік являються вичерпними і включається до загальної вартості Контракту (Копія Поправки № 1 від 24.11.2003 наявна в матеріалах справи, т. с. 2, а. с. 84-85). Виключно усі платежі за виконані роботи проводилися відповідно до визначених са мою компанією НУКЕМ (п. 2 Контракту) Графіками платежів за виконані етапи робіт (Додаток 3-а до контракту знаходиться в матеріалах справи), який відповідно до Поправки № 4 від 02.12.2004 замінено на Графік погоджених будівельних етапів (Поправка № 4 та Додаток 3-а); Визначенням цін для калькуляції виконаних робіт (Додаток 3-с до контракту знахо диться в матеріалах справи).

Жоден із цих документів не містить у собі визначення елементів опалубки як матеріалу або установки, яка являється предметом поставки, а тому посилання   відповідача на п. 7.11 Загальних вимог є безпідставним.   

Суд враховує, що позивачем до матеріалів справи надано Звіт про виконання робіт нульового циклу від 16.12.2003, складений підприємством «Струм», в якому зазначено, що відповідачем-1 закуплено певну опалубку (без визначення кількості та специфікації та вартості).

Додана  до матеріалів справи як доказ права власності на опалубку копія рахунку №2 від 16.12.2003 (на оплату відповідно до акта виконаних робіт № 2 від 16.12.2003) на суму  456530 євро, підтверджує лише оплату виконаних робіт по етапу 2, які чітко визначені графіком та етапами виконаних робіт і не містять у собі придбання опалубки (на виконання будь-якої обов’язкової умови Контракту). Звіт про хід виконання робіт по етапу 2 від 16.12.2003 включає у себе перелік й інших робіт, які не розшифровуються конкретними сумами. Але разом з тим, звіт про хід робіт не є документом, який несе за собою наслідки оплати чи   встановлює факт виконання робіт. Таким документом є тільки акт прийому-передачі виконаних робіт.

Отже, укладений Контракт на будівельно-монтажні роботи та додатки до нього не містять у собі чіткого визначення та не дають підстав вважати, що позивач передавав повноваження підряднику, тобто відповідачеві-1 на оплату опалубки, її закупівлю та передачу у власність компанії НУКЕМ.

Акти виконаних робіт, відповідно до яких  на підставі п. 9 Контракту проводилася оплата за виконані роботи, не містять у собі опалубку як складову частину робіт або закуплених матеріалів, за котрі проводилася оплата. Таким чином не можна визначити позивача власником майна, виходячи з джерела фінансування виконаних по контракту будівельно-монтажних робіт.

Звіт про виконані роботи не являє собою документа, який встановлює певний юридичний факт та є підставою для проведення оплати чи виконання певних дій,  контрактом, укладеним сторонами, взагалі  не передбачений.

Що стосується Контракту (Договору субпідряду) № 81/200000-551/А від 05.09.2005, то суд відзначає наступне.

Суд враховує, що  відповідно до пп. 2.2 цього Контракту вартість договору включає вартість будівельно-монтажних робіт, а також вартість необхідних матеріалів, вартість навантаження-розвантаження матеріалів і доставки на будівельний майданчик.

Пунктом 4.4 цього Контракту також визначено, що вартість обладнання, перерахованого в додатку № 3с, включена до вартості Договору. Дане обладнання є власністю Компанії НУКЕМ і підлягає передачі НУКЕМ по завершенні робіт.

Згідно з Додатком № 3с до Договору субпідряду № 81/200000-551/А від 05.09.2005 до переліку обладнання включено опалубку вартістю 57590,00 євро.

Проте позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що опалубка, яка придбавалась за Договором субпідряду № 81/200000-551/А від 05.09.2005, увійшла до складу опалубки, переданої підприємством «СТРУМ»в оренду товариству «БМК Київської ТЕЦ-6».

В ході розгляду справи в  судовому засіданні відповідач-1 підтвердив своє право власності на опалубку, яке випливає  з:

- джерела фінансування - копіями платіжних доручень на оплату майна з рахунків свого підприємства;

- належного виконання умов договорів  купівлі –продажу  майна - накладними на отримання та оприбуткування товарів;

- володіння даним майном - довідкою про знаходження майна на балансі підприємства.

Таким чином, відповідач-1 відповідно до ст. 328 ЦК України  набув права власності на  елементи опалубки відповідно до укладених  договорів купівлі –продажу опалубки та на підставі ч. 1 ст. 334 ЦК України, надав суду докази настання моменту (дати передачі від продавця до покупця) набуття права власності на  майно та його володінням  як власником елементів опалубки, котрі є предметом даного спору.

Натомість позивач, окрім контрактів, на які посилається як на підставу виникнення права власності на опалубку, не надав суду належним та допустимих доказів набуття права власності на спірну опалубку та володінням нею. Укладений Контракт на виконання будівельно-монтажних робіт не є таким доказом та підставою набуття права власності на майно.

Частиною 1 статті 334 ЦК України чітко визначено момент виникнення права власності у набувача за договором: право власності на майно у набувача майна за договором виникає з моменту  передання майна, що підтверджується і п. 7.11. “Загальних вимог та умов”, які є невід’ємною частиною укладених контрактів.

Позивач посилається як на підставу набуття права власності на майно на п. 7.11 “Загальних вимог та умов”, які є невід’ємною частиною укладених контрактів на виконання будівельно-монтажних робіт з відповідачем-1, де визначено, що кожен предмет установки та матеріалів являється власністю НУКЕМ як тільки: він  поставляється на площадку та приймається НУКЕМ або Підрядник отримує повноваження на оплату вартості установки і  матеріалів.

Всупереч цьому позивач не надав належних доказів передачі йому у власність майна, як то актів прийому-передачі опалубки з зазначенням конкретно визначених її елементів чи інших документів на отримання у повне володіння та розпорядження зазначеного майна, або інших двосторонніх належно оформлених документів, які підтверджували б передачу йому у власність  елементів опалубки, в т. ч. конкретно тих, які визначені ним в заяві про уточнення позовних вимог 02.04.2008.

Що стосується посилань позивача на Контракт № 81/200000-590 від 23.01.2006 як на ще одну підставу для заявлення позовних вимог, то суд відзначає наступне. Даний Контракт на придбання опалубки укладався безпосередньо Компанією НУКЕМ (як покупцем) та ДП «Баума-України»(як продавцем) і позивачем не наданого жодного належного і допустимого доказу на підтвердження того, що опалубка, придбана Компанією НУКЕМ за цим Контрактом, передавалася ПМ НВІП «СТРУМ»і в подальшому стала предметом оренди ЗАТ «БМУ Київська ТЕЦ-6». А отже зазначений Контракт не може бути належною підставою для позову і належним доказом на підтвердження позовних вимог.

Позивачем також не визначено, які саме правові наслідки договору оренди № 137 від 13.11.2006 зачіпають його законні права та інтереси.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суду не надано належних доказів, на підставі  яких можна зробити висновок  про те, що  правочин, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, який є предметом даного спору, є недійсним або таким, який зачіпає законні інтереси, в тому числі і майнові, позивача.

Оскільки позивач не довів свого порушеного права, позовні вимоги визнаються необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання відповідача-2 на необхідність припинення провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору (оскільки спірний договір і додаткова угода є неукладеним та фактично не виконувались) є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими і документально підтвердженими обставинами справи, а також рішенням Господарського суду м. Києва від 05.07.2007 у справі № 6/275.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання як такого, що оформлене відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                         О.О. Євсіков

Дата підписання рішення –22.04.2008.