Справа № 1-134/12

                                                           В И Р О К

      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 січня 2012 року  Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого  - судді  Криворот О.О.,

при секретарі –Тарчевській Н.О.,

за участю прокурора  - Пилипчука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мурафа, Шаргородського району, Вінницької обл., українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, водія 1 автомобільної колони 30 автомобільної бази Генерального штабу Збройних сил України, солдата, проживаючого в АДРЕСА_1, гуртожиток, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.415 КК України,

В С Т А Н О В И В :

          Відповідно до наказу начальника 30 автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України від 29 травня 2009 року № 104 ОСОБА_1 з 01 червня 2009 року по даний час проходить військову службу за контрактом у 30 автомобільній базі Генерального штабу Збройних Сил України, що дислокується у м. Києві, на посаді водія 1 автомобільної колони у військовому званні «солдат».

          Відповідно до наказу начальника 30 автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України від 04 квітня 2011 року № 33, за солдатом ОСОБА_1 закріплено легковий автомобіль «Форд-Фокус», військовий номер НОМЕР_1, який використовується у повсякденній службовій діяльності 30 автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України як транспортна машина для забезпечення службової діяльності керівництва Генерального штабу Збройних Сил України, а також обслуговування іноземних військових делегацій, відноситься до транспортної групи та відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»являється військовим майном.

   30.07.2011 року близько 18.30 год. ОСОБА_1 керуючи транспортною машиною –технічно справним автомобілем марки «Форд-Фокус», військовий номер НОМЕР_1, грубо порушуючи вимоги п.10.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, п.п.242, 243, 246 «Настанови по автомобільній службі Радянської Армії та Військово-морського флоту», затверджену наказом Міністра оборони СРСР від 01 вересня 1977 року, які зобов’язують ОСОБА_1 під час керування автомобілем знати та суворо і неухильно виконувати правила дорожнього руху, своїми діями не створювати небезпеку чи перешкод для руху, загрожувати життю та здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, перед початком руху та будь-якою зміною напрямку руху впевнитися, що це буде небезпечним і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки та інших прилеглих територій, повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, під час виїзду із підземного паркінгу по вул. Лукашевича, 15-а у м. Києві, скоїв наїзд передньою частиною автомобіля на ОСОБА_3, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді компресійного уламкового перелому  12 грудного хребця з клиновидною деформацією, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, розкаявся у вчиненому і пояснив суду, що він 30.07.2011 року після 18 год. виїжджав з підземного паркінгу по вул. Лукашевича в м. Києві на автомобілі «Форд-Фокус»зі швидкістю 40 км/год.. Під час виїзду на вулицю він побачив  по ходу руху автомобіля чоловіка, який переходив через проїжджу частину перед його автомобілем. Щоб уникнути зіткнення з даним пішоходом, він застосував екстрене гальмування, але це не допомогло, і він передньою частиною бампера здійснив поштовх у тіло пішохода, від чого останній впав.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1 не оспорював фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового процесу та роз’яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, крім тих, що характеризують особу підсудного.

    З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена повністю, і його умисні дії, які виразились у порушенні правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, суд кваліфікує за ч.1 ст.415 КК України.

          Обираючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, особу підсудного ОСОБА_1, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проходження військової служби за контрактом характеризується позитивно.

         Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання підсудного  ОСОБА_1, є його щире каяття.

         Згідно зі ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання  підсудного  ОСОБА_1, судом не встановлено.

          Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає можливим призначити підсудному ОСОБА_1 покарання у виді службового обмеження на підставі ст.ст.69, 58 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.       

          Цивільний позов потерпілим по справі не заявлено.

Судові витрати за проведення експертиз слід покласти на ОСОБА_1

Речові докази необхідно вирішити відповідно до вимог ст.ст.81, 330 КПК України.

           Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

            ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.415  КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.ст. 69, 58 КК України  у  виді службового обмеження строком на 1 (один) рік з відрахуванням в доход держави 10 відсотків із суми грошового забезпечення.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази –посвідчення водія на ім’я  ОСОБА_1  серії НОМЕР_2, технічний талон транспортного засобу автомобіля марки «Форд-Фокус», військовий номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 – які повернути під розписку ОСОБА_1 –залишити у  його розпорядженні; шляховий лист від 30.07.2011 року № 3/5529, який приєднаний та знаходиться в матеріалах справи (а.с. 69 т. 1) –залишити в матеріалах справи.

Автомобіль марки «Форд-Фокус», військовий номер НОМЕР_1, який переданий на відповідальне зберігання до 30 автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України - залишити у їх володінні та користуванні.

Стягнути з ОСОБА_1 вартість проведеної автотехнічної і транспортно-трасологічної експертиз на користь КНДІСЕ (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6) в сумі 2 739 (дві тисячі сімсот тридцять дев’ять) гривень.

Цивільний позов в інтересах Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги на суму 1 277,28 гривень залишити  без задоволення у зв’язку із відшкодуванням шкоди.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

             Суддя                                                               О.О.Криворот