14.06.2011

справа № 2-а-1773/2011 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 року               Старобільський районний Суд Луганської області

в складі

головуючого судді  Воронкіна О.А.

при секретарі          Григоренко Я.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Старобільського районного Суду Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м. Старобільська УДАІ УМВС України в Луганській області Бур’ян Євгена Володимировича про скасування постанови від 30.05.2011 по справі про адміністративне правопорушення, винесеної відносно ОСОБА_1 та закриття провадження у справі   

ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся до Суду з позовом інспектора ДПС ВДАІ м. Старобільська УДАІ УМВС України в Луганській області Бур’ян Євгена Володимировича про скасування постанови від 30.05.2011 по справі про адміністративне правопорушення, винесеної відносно ОСОБА_1 та закриття провадження у справі.      

 Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 30 травня 2011 року Відповідачем у відношенні нього було винесено Постанову в справі про адміністративне правопорушення, передбачене  ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивачем зазначено, що згідно оскаржуваної постанови, правопорушення полягає у перевищенні позивачем максимальної швидкості, що підтверджується вимірювальним приладом «ДВШ  Беркут» № 0801111. Однак, з огляду на положення ст. 251 КУАП, у якій міститься норма імперативного характеру щодо використання тільки тих технічних приладів та засобів що мають функції відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, вимірювач «ДВШ  Беркут» № 0801111 не може бути використаний як належний доказ по справі, так як не має функцій фото і кінозйомки.

Більш того, винесення постанови без достатніх доказів суперечить п.1.6 Розпорядженню МВС України від 21.05.2009 року № 466 „Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото –і кінозйомки, відеозапису ”.

 Крім цього,  не зазначено доказів правомірності використання приладу вимірювання швидкості - хто із працівників міліції, на яких правових підставах здійснював це вимірювання, де, чи був він допущений до несення служби взагалі, і в місці фіксації порушення зокрема. Також, ані в протоколі, ані в постанові у справі про адміністративне правопорушення не наведено даних про допуск приладу «ДВШ  Беркут» № 0801111 до застосування в Україні, про проведення його належної сертифікації, метрологічної перевірки, та наявності свідоцтва про її здійснення, терміну її дії, що робить дане вимірювання незаконним у відповідності до Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність». Позивач просив зазначену вище постанову скасувати а провадження у справі закрити на підставі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Також крім, вищевикладеного вважав, що відеозапис, що виконувався за допомогою відеокамери «Самсунг»є необґрунтованим, бо не зазначено жодної нормативної підстави для використання зазначеної відеокамери, не зазначено чи допущено цей прилад до експлуатації в органах ДАІ.

Щодо свідків, вважав, що посилання на них є безпідставними, бо вказані свідки були свідками відмови позивача від підпису протоколу, а не свідками правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач -  інспектор ДПС ВДАІ м. Старобільська УДАІ УМВС України в Луганській області Бур’ян Євген Володимирович у судове засідання не з’явився,надав суду заяву, в якій  позовні вимоги не визнав та просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до вимог ч.4 ст.122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без участі сторін.

                    Дослідивши докази по справі, справу про адміністративне правопорушення  відносно ОСОБА_3 за  ч.1 ст. 122 КУпАП, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно  ч. 2 ст. 71 КАС України «В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення, дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову».

Таким чином, по цій справі обов’язок доказування законом покладено на відповідача.

В мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначено, що «… керував автомобілем … рухався зі швидкістю 101 км/год. на дорозі з обмеженням швидкості руху 60 км/год.». Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення позивач відмовився від підпису постанови у присутності двох свідків.

Як вбачається з матеріалів справи у Постанові зазначається, що правопорушення полягає у перевищенні позивачем максимальної швидкості, що підтверджується вимірювальним приладом „ДВШ Беркут”  № 0801111. Однак, з огляду на положення ст. 251 КУАП, у якій міститься норма імперативного характеру щодо використання тільки тих технічних приладів та засобів що мають функції відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, вимірювач „ ДВШ Беркут”  № 0801111 не може бути використаний як належний доказ по справі, так як не має функцій фото і кінозйомки.

Більш того, винесення постанови без достатніх доказів суперечить п.1.6 Розпорядженню МВС України від 21.05.2009 року № 466 „Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото –і кінозйомки, відеозапису ”.

 Відповідачем до справи було додано докази правомірності використання приладу вимірювання швидкості - хто із працівників міліції, на яких правових підставах здійснював це вимірювання, відомості проте, що вказаний пристрій був допущений до несення служби, зокрема і в місці фіксації порушення. Крім цього надано  копію свідоцтва про перевірку робочого засобу вимірювальної техніки «ДВШ Беркут» № 0801111.

 Згідно зі ст. 252 КпАП України «орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю». В порушення вказаних вимог, при накладенні стягнення на позивача не було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином.     

Таким чином, під час винесення оскаржуваної постанови, за умови невизнання своєї провини позивачем, відповідачем не було належним чином оцінено всі докази, наявні по справі, та ті, які могли бути зібрані на місці, а тому, фактично, обвинувачення позивача у скоєнні адміністративного правопорушення ґрунтується на припущеннях, що, згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, є недопустимим.

Проте, до матеріалів справи залучено СД-диск, на якому знаходиться відеозапис правопорушення. Таким чином, навіть за умови порушення порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд вважає, що вчинене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху не спричинило жодних тяжких наслідків, на права та обов’язки інших осіб не вплинуло.

Таким чином, Суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 22 КУпАП, згідно яких «При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням».   

На підставі всього вищезазначеного, керуючись ст.ст. 22, 122, 247 КупАП, ст.ст.10,11, 12, 72, 86, 159-163, 186 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м. Старобільська УДАІ УМВС України в Луганській області Бур’ян Євгена Володимировича про скасування постанови від 30.05.2011 по справі про адміністративне правопорушення, винесеної відносно ОСОБА_1 та закриття провадження у справі   -  задовольнити частково.

Постанову інспектора ДПС ВДАІ м. Старобільська УДАІ УМВС України в Луганській області Бур’ян Євгена Володимировича у справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 №071301 від 30.05.2011 року у відношенні ОСОБА_1 скасувати.

           ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУоАП і відповідно до ст.22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає  

                         Суддя                                                                                  О.А. Воронкін