15.06.2011

справа № 2-а-1545/2011 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року               Старобільський районний Суд Луганської області

в складі

головуючого судді  Воронкіна О.А.

при секретарі          Григоренко Я.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Старобільського районного Суду Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора Луганської роти ДПС Макаренко Олександра Олександровича про скасування постанови від 14.05.2011р. по справі про адміністративне правопорушення,   

ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся до Суду з позовом старшого інспектора Луганської роти ДПС Макаренко О.О. про скасування постанови від 14.05.2011 по справі про адміністративне правопорушення.

 Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 14 травня 2011 року Відповідачем у відношенні нього було винесено Постанову в справі про адміністративне правопорушення, передбачене  ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивачем зазначено, що згідно оскаржуваної постанови, правопорушення полягає у перевищенні позивачем максимальної швидкості, що підтверджується вимірювальним приладом „Візир”  № 0812479. Однак, з огляду на положення ст. 251 КУАП, у якій міститься норма імперативного характеру щодо використання тільки тих технічних приладів та засобів що мають функції відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, вимірювач „Візир”  № 0812479 не може бути використаний як належний доказ по справі, так як не має функцій фото і кінозйомки.

Більш того, винесення постанови без достатніх доказів суперечить п.1.6 Розпорядженню МВС України від 21.05.2009 року № 466 „Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото –і кінозйомки, відеозапису”.

 Крім цього,  не зазначено доказів правомірності використання приладу вимірювання швидкості - хто із працівників міліції, на яких правових підставах здійснював це вимірювання, де, чи був він допущений до несення служби взагалі, і в місці фіксації порушення зокрема. Також, ані в протоколі, ані в постанові у справі про адміністративне правопорушення не наведено даних про допуск приладу „Візир”  № 0812479 до застосування в Україні, про проведення його належної сертифікації, метрологічної перевірки, та наявності свідоцтва про її здійснення, терміну її дії, що робить дане вимірювання незаконним у відповідності до Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність». Позивач просив зазначену вище постанову скасувати а провадження у справі закрити на підставі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач - старший інспектор Луганської роти ДПС Макаренко Олександра Олександровича у судове засідання не з’явився.

Відповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без участі сторін.

                    Дослідивши докази по справі, справу про адміністративне правопорушення  відносно ОСОБА_1 за  ч.1 ст. 122 КУпАП, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно  ч. 2 ст. 71 КАС України «В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення, дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову».

Таким чином, по цій справі обов’язок доказування законом покладено на відповідача.

В мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначено, що «… керував автомобілем … рухався зі швидкістю 86 км/год, чим перевищив швидкість на 26 км/год». Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення позивачем було зазначено, що із звинуваченням його у вчиненні правопорушення він не згоден, тому що встановлену ПДР швидкість руху позивач не перевищував,  показання радару йому надані не були, відеозапис не вівся, та свідків вказаного правопорушення не було»

Як вбачається з матеріалів справи у Постанові зазначається, що правопорушення полягає у перевищенні позивачем максимальної швидкості, що підтверджується вимірювальним приладом „Беркут”  № 0704063. Однак, з огляду на положення ст. 251 КУАП, у якій міститься норма імперативного характеру щодо використання тільки тих технічних приладів та засобів що мають функції відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, вимірювач „Візир”  № 0812479 не може бути використаний як належний доказ по справі, так як не має функцій фото і кінозйомки.

Більш того, винесення постанови без достатніх доказів суперечить п.1.6 Розпорядженню МВС України від 21.05.2009 року № 466 „Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото –і кінозйомки, відеозапису”.

 Крім цього,  не зазначено доказів правомірності використання приладу вимірювання швидкості - хто із працівників міліції, на яких правових підставах здійснював це вимірювання, де, чи був він допущений до несення служби взагалі, і в місці фіксації порушення зокрема. Також, ані в протоколі, ані в постанові у справі про адміністративне правопорушення не наведено даних про допуск приладу „Візир”  № 0812479 до застосування в Україні, про проведення його належної сертифікації, метрологічної перевірки, та наявності свідоцтва про її здійснення, терміну її дії, що робить дане вимірювання незаконним у відповідності до Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність».

Також в протоколі в графі «свідки»відсутні свідки правопорушення.

 Згідно зі ст. 252 КпАП України «орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю». В порушення вказаних вимог, при накладенні стягнення на позивача не було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, не доведено причетність позивача до вчиненого правопорушення.     

Таким чином, під час винесення оскаржуваної постанови, за умови невизнання своєї провини позивачем, відповідачем не було належним чином оцінено всі докази, наявні по справі, та ті, які могли бути зібрані на місці, а тому, фактично, обвинувачення позивача у скоєнні адміністративного правопорушення ґрунтується на припущеннях, що, згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, є недопустимим.

Відповідно, з оскаржуваної постанови не вбачається, що у діях водія наявний склад адміністративного правопорушення, а тому Позивач вважає, що у Відповідача не було підстав для застосування до нього притягнення до адміністративної відповідальності. Виходячи з того, що фактично адміністративне правопорушення мною не було скоєне, вважаю, що дії Відповідача по винесенню Постанови у справі про адміністративне правопорушення були неправомірними, а тому зазначений документ, згідно ст. 3 КАСУ   є незаконним та необґрунтованим і  підлягає скасуванню.

На підставі всього вищезазначеного, керуючись ст.ст. 122, 247 КупАП, ст.ст.10,11, 12, 72, 86, 159-163, 186 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого інспектора Луганської роти ДПС Макаренко Олександра Олександровича про скасування постанови від 14.05.2011р. по справі про адміністративне правопорушення -  задовольнити в повному обсязі.

Скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 № 059926 від 14.05.2011 року у відношенні ОСОБА_1.

Провадження в адміністративній справі закрити на підставі  п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає  

                     Суддя                                                                       О.А. Воронкін