ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 47/2 | 18.03.08 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Легко Інк” .
До Закритого акціонерного товариства “Телесистеми України ”
про стягнення 51 299,21 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача: Телюк В.Д. –директор (особу встановлено), Михальченко В.М. –предст. (дов. №06/02/08 від 06.02.2008)
Від відповідача: Требух Г.М. - - прдст. (дов. №112 від 26.09.2007), однак у судове засідання 18.03.2008 не з”явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі –47948,27 грн., 3% річних у розмірі –480,80 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі –2870,14 грн., а також витрат по сплаті державного мита, та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2007 було порушено провадження в справі № 47/2 та призначено її до розгляду на 07.02.2007.
07.02.2008 розгляд справи № 47/2 було відкладено на 06.03.2008, у зв”язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.
06.03.2008 представники позивача в судове засідання з”явились, надали суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просили суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі –855,19 грн., витрати з урахуванням індексу інфляції в розмірі –6615,59 грн..
Представник відповідача в судове засідання 06.03.2008 з’явився, проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд у позові відмовити, а також просив витребувати у позивача довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей згідно видаткових накладних №РН-000494 та №РН-0000493.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2008, у зв”язку з необхідністю витребування від сторін додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 18.03.2008. Також, суд цією ж ухвалою задовольнив заяву сторін про продовження строку розгляду спору у справі №47/2 на строк більший ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПК України.
18.03.2008 року представники позивача в судове засідання з”явились, заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 18.03.2008 не з’явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору до сектору № 47 по справі № 47/2 не подавав, причини неявки у судове засідання 18.03.2008 не повідомив. Про проведення судового засідання 18.03.2008 був повідомлений належним чином.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Легко Інк” до Закритого акціонерного товариства “Телесистеми України ”, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Легко Інк»за замовленням Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України», без укладення письмового договору, з березня місяця 2007 року по липень місяць 2007 року здійснювались поставки поліграфічної продукції на адресу ЗАТ «Телесистеми України», а ЗАТ «Телесистеми України»в свою чергу отримувало дану продукцію та здійснювало оплату за неї.
Так, відповідно до пояснень представників позивача та Рахунку-фактури № СФ-0000800 від 25.06.2007 року на суму 40 876,50 грн., видаткової накладної відповідно до цього рахунку № РН-0000493 від 27.07.2007 року на зазначену суму належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи, позивач ТОВ «Легко Інк»поставив на користь відповідача ЗАТ «Телесистеми України»поліграфічну продукцію (Постер на папері (6х3) м. у кількості 229 шт.), а відповідач прийняв визначену у накладній продукцію, на суму –40 876,50 грн., що підтверджується підписом повноважної особи покупця (відповідача), який зазначений, як в самій накладній, так і у довіреності Серія ЯНЯ № 799527 від 26.07.2007 року виданої на отримання відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю “Легко Інк” цінностей - поліграфічної продукції.
Крім того, згідно з позовною заявою та відповідно до Рахунку-фактури № СФ-0000798 від 25.06.2007 року на суму 7071,77 грн., видаткової накладної відповідно до цього рахунку № РН-0000494 від 27.07.2007 року на зазначену суму належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи, позивач ТОВ «Легко Інк»поставив на користь відповідача ЗАТ «Телесистеми України»поліграфічну продукцію (Баннери), а відповідач прийняв визначену у накладній продукцію, на суму –7071,77 грн., що підтверджується підписом повноважної особи покупця (відповідача), який зазначений, як в самій накладній, так і у довіреності Серія ЯНЯ № 799527 від 26.07.2007 року виданої на отримання відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю “Легко Інк” цінностей - поліграфічної продукції.
Проте, відповідно до матеріалів справи та пояснень представників позивача, відповідачем не була здійснено оплата за поставлений товар в сумі 47 948,27 грн., (Рахунок-фактура № СФ-0000798 від 25.06.2007 року на суму 7071,77 грн. + Рахунок-фактура № СФ-0000800 від 25.06.2007 року на суму 40 876,50 грн.) що відповідачем, у визначений ГПК України спосіб, не оспорювалось, заперечень у встановленому порядку до суду не надходило.
На день розгляду справи у суді (18.03.2008), згідно вищенаведених накладних відповідач не сплатив позивачу за поставлений товар 47 948,27 грн., Сума заборгованості відповідача перед позивачем на даний час, за розрахунком позивача, складає: 47 948,27 грн., –основний борг, 3% річних у розмірі –855,19 грн., втрати з урахуванням індексу інфляції в розмірі –6615,59 грн..
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Легко Інк” –взяті на себе господарські зобов’язання виконав в повному обсязі, здійснивши поставку товару відповідачу відповідно до видаткових накладних № РН-0000494 від 27.07.2007 року на суму -7071,77 грн., № РН-0000493 від 27.07.2007 року на суму - 40 876,50 грн., а загалом на суму - 47 948,27 грн. а відповідач –Закрите акціонерне товариство ‘Телесистеми України” – свої обов’язки по повній оплаті переданих у власність товарів –не виконала. На даний час у відповідача –Закритого акціонерного товариства “Телесистеми України” перед позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Легко Інк” існує заборгованість в сумі - 47 948,27 грн., яка ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку. А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за поставлений товар відповідно до вищенаведених видаткових накладних, в розмірі –47 948,27 грн. законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню в повному обсягу.
Доказів протилежного, в тому числі повної оплати за поставлений позивачем товар на суму –47 948,27 грн. відповідач суду не надав, з загального відділу Канцелярії Господарського суду міста Києва до сектору №47 по справі №47/2 зазначені докази в розумінні статей 33, 34 ГПК України –не надходили.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов”язання трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі –855,19 грн. та втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 6615,59 грн.
Так, статтею 625 Цивільного кодексу України 2004 року встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов’язання по повній оплаті поставленого йому позивачем товару відповідно до видаткових накладних № РН-0000494 від 27.07.2007 року на суму -7071,77 грн., № РН-0000493 від 27.07.2007 року на суму - 40 876,50 грн. належним чином вчасно не виконав: станом на день подачі позову до суду відповідач не сплатив 47 948,27 грн. Його заборгованість перед позивачем на даний час складає 47 948,27 грн.
Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних за прострочення виконання зобов’язання, а судом встановлено що відповідачем прострочено виконання зобов”язання, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а розмір 3 % за період прострочення з 28.07.2007 року по 29.02.2008 року (момент визначений позивачем в позовній заяві до якого він здійснює нарахування 3% річних) складає: (47 948,27 грн. x 3%):365 x 217 (дні прострочення) = 855,19 грн. А тому, вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за прострочення виконання грошового зобов’язання за вищенаведеними видатковими накладними є законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі –в сумі 855,19 грн.
Суд врахувавши, що з 28 липня 2007 року (остаточний термін коли оплата повинна була бути здійснена) по січень 2008 року включно (момент визначений позивачем в позовній заяві до якого він здійснює нарахування втрат від інфляції) відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по оплаті переданого у власність товару, заборгованість відповідача перед позивачем складає 47 948,27 грн. і на даний час не погашена, а позивач заявив вимогу про сплату суми боргу відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції, вважає цю позовну вимогу законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню. Згідно доданих до позову розрахунків індексів інфляції в період прострочення відповідачем виконання зобовязання по оплаті за поставлений товар з липня 2007 року по січень 2008 року включно який судом перевірено і з якими суд погоджується, сума інфляційних витрат складає 6615,59 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за невиконання відповідачем зобов”язання щодо оплати вартості поставленого позивачем товару є законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі –в сумі 6615,59 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню –554,20 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Телесистеми України” (код ЄДРПОУ 22599262, юридична адреса: 02090, м. Київ, Червоногвардійська, 27/А, фактична адреса: 04053, м. Київ, пров. Бехтерівський,14Е, 5,6 поверх; 04080, м. Київ, вул.. В.Хвойки, 15/15; р/р 26006060104062, в філії «Розрахунковий центр»ПриватБанку у м. Києві, МФО 320649) а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Легко Інк” (код ЄДРПОУ 32070498, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул.Ялтинська,5-Б, поштова адреса: 03055, м. Київ, пр. Перемоги, 22, к.74, р/р 26009300110573 в 1-й КФ ВАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 321637) суму заборгованості (основного боргу) в розмірі 47 948 (сорок сім тисяч дев’ятсот сорок вісім) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 855 (вісімсот п’ятдесят п’ять) грн. 19 коп., витрати з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі –6 615(шість тисяч шістсот п’ятнадцять) грн. 59 коп., а також витрати по сплаті державного мита –554 (п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 20 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Р.Станік