ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 47/36 | 20.03.08 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛКО”
до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-торгівельно-інвестиційної компанії “Ватвік” ЛТД
про стягнення 3 811,05 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача: Гринюк Д.О. –представ. (дов. № 109 від 01.02.2008)
Від відповідача: не з’явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 3 588,28 грн. основного боргу, 172,14 грн. пені, 5% річних у розмірі 50,63 грн., а також відшкодування витрат по сплаті держмита –102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2008 порушено провадження у справі № 47/36 та призначено до розгляду на 27.02.2008.
В судовому засіданні 27.02.2008 представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого у зв’язку зі здійсненням відповідачем часткової оплати заборгованості по договору № ПММ-1337 від 20.11.2006, просив суд стягнути з відповідача 3 384,28 грн. основного боргу, 172,14 грн. пені, 5% річних у розмірі 50,63 грн. та судові витрати.
У зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2008 розгляд справи було відкладено на 20.03.2008.
В судовому засіданні 20.03.2008 представник позивача повторно подав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого у зв’язку зі здійсненням відповідачем часткової оплати заборгованості по договору № ПММ-1337 від 20.11.2006, просив суд стягнути з відповідача 3001,31 грн. основного боргу, 172,14 грн. пені, 5% річних у розмірі 50,63 грн. та судові витрати.
Відповідач відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, в судові засідання 27.02.2008 та 20.03.2008 представника не направив. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору по справі № 47/36 не подавав. Про проведення судових засідань 27.02.2008 та 20.03.2008 був повідомлений належним чином.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛКО” до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-торгівельно-інвестиційної компанії “Ватвік” ЛТД, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між Позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛКО” в якості постачальника, з однієї сторони, і Відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційно-торгівельно-інвестиційною компанією “Ватвік” ЛТД, в якості покупця, з іншої, був укладений Договір поставки № ПММ-1337 від 20.11.2006, (надалі –Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність безалкогольну та слабоалкогольну продукцію під торговельною маркою „Оболонь”, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити вартість продукції на умовах цього Договору.
В пункті 1.2 Договору зазначено, що асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних, які оформлюються постачальником відповідно до поданого покупцем замовлення.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що товар передається покупцю окремими партіями на підставі товарно-транспортної накладної, яка оформлюється згідно замовлення.
Відповідно до пункту 2.2 Договору прийняття товару здійснюється шляхом підписання покупцем особисто або через уповноважених осіб товарно-транспортної накладної, виписаної постачальником, яка є невід’ємною частиною цього Договору.
Згідно пункту 4.1 Договору оплата здійснюється після передачі партії товару покупцю у строк передбачений пунктом 4.2 цього Договору, яким визначено, що оплата товару здійснюється за згодою сторін, але не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару.
Підпунктом 5.2.2 Договору визначено обов'язок покупця прийняти й перевірити кількість і якість товару та оплатити його вартість у повному розмірі у строк передбачений пунктом 4.2 цього Договору.
Пунктом 6.1 Договору поставки передбачено, що при порушенні строку оплати, встановленого пунктом 4.2 цього Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
Згідно пункту 6.2 Договору при порушенні строку оплати, встановленого пунктом 4.2 цього Договору, покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ять процентів річних від простроченої суми.
На підставі укладеного Договору поставки № ПММ-1337 від 20.11.2006, відповідно до товарно-транспортних накладних № ВН-М55848 від 09.08.2007 на суму 3 360,60 грн. та
№ ВН-М56464 від 17.08.2007 на суму 1 401,55 грн., Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛКО” передав, а Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційно-торгівельно-інвестиційна компанія “Ватвік” ЛТД прийняв зазначений у накладних товар, загальною вартістю на 4 762,15 грн. (3 360,60 грн. + 1 401,55 грн.). Оригінали вищезазначених видаткових накладних, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками були дослідженні судом в судовому засіданні, а належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи.
За розрахунком позивача, термін виконання зобов'язання по оплаті вартості продукції, отриманої згідно товарно-транспортних накладних № ВН-М55848 від 09.08.2007 та № ВН-М56464 від 17.08.2007 сплинув 23.08.2007 та 31.08.2007 відповідно (згідно пунктів 4.1 та 4.2 Договору поставки № ПММ-1337 від 20.11.2006).
Проте, згідно пояснення представника Позивача, станом на день подання позовної заяви, відповідач виконав зобов'язання не в повному обсязі, а тільки частково оплатив вартість продукції, отриманої згідно зазначених вище накладних, в розмірі 1 173,87 грн.
Таким чином, за розрахунком Позивача, заборгованість Відповідача станом на день подачі позову про стягнення заборгованості по оплаті переданої продукції за Договором поставки № ПММ-1337 від 20.11.2006 складає 3 588,28 грн. (4 762,15 грн. (сума поставленої продукції) –1 173,87 грн. (оплата здійснена відповідачем)).
В ході судового засідання представник позивача повідомив суд про часткове погашення боргу відповідачем 20.02.2008 в розмірі 204,00 грн. та 07.03.2008 в розмірі 382,97 грн., що підтверджується випискою банку, копію якою долучено до матеріалів справи, у зв'язку з чим просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача
3 001,31 грн. основного боргу.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські зобов’язання.
Господарським кодексом України у статті 175 визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а друга сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку і визначені майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Стаття 527 вищезазначеного кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Стаття 692 Цивільного кодексу України покладає на покупця також обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛКО” виконав зобов’язання за умовами Договору поставки
№ ПММ-1337 від 20.11.2006, передавши Відповідачу – Товариству з обмеженою відповідальністю Комерційно-торгівельно-інвестиційна компанія “Ватвік” ЛТД продукцію на суму 4 762,15 грн. (що підтверджується наявними у справі належними доказами – товарно-транспортними накладними), а Відповідач свої обов’язки за зазначеним Договором по оплаті вартості отриманої продукції в повному обсязі в строк передбачений Договором, не виконав, а лише частково оплатив товар у розмірі 1 760,84 грн. (згідно з поясненням представника позивача та випискою банка).
Таким чином, судом встановлено, що на даний час у Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-торгівельно-інвестиційної компанії “Ватвік” ЛТД перед Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛКО” існує заборгованість в сумі 3 001,31 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку. А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості по оплаті переданої продукції по Договору поставки № ПММ-1337 від 20.11.2006 в сумі 3 001,31 грн. законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Також, Позивач просив суд стягнути з відповідача 5% річних у розмірі 50,63 грн. та
172,14 грн. пені.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім цього, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення господарських зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Суд, врахувавши, що Відповідач не виконав перед Позивачем зобовязання по оплаті отриманої продукції, яке повинно було бути виконано Відповідачем в повному обсязі у строк до 23.08.2007 та 31.08.2007 (згідно пунктів 4.1 та 4.2 Договору поставки № ПММ-1337 від 20.11.2006 не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару), а Позивач заявив вимогу про сплату суми боргу з урахуванням 5% річних та пені, вважає ці позовні вимоги законними та обґрунтованими.
Згідно розрахунку Позивача, який було наведено ним у позові, 5% річних складають
50,63 грн. та пеня –172,14 грн.
Суд, перевіривши вказаний розрахунок позивача, перерахувавши належні до сплати суми 5% річних та пені прийшов до висновку задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 5% річних у розмірі 50,63 грн. та 172,14 грн. пені.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-торгівельно-інвестиційної компанії “Ватвік” ЛТД (код ЄДРПОУ 19132566, адреса: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 12-А, р/р 260003837 в АКБ „Легбанк”, МФО 300056), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛКО” (код ЄДРПОУ 33237188, адреса: 01103, м. Київ, вул. Проїзд Військовий, 1/8, р/р 26007172101 в АК „ПФБ”, МФО 320906) 3 001 (три тисячі одна) грн. 31 коп. основного боргу, 50 (п’ятдесят) грн. 63 коп. 5% річних, 172 (сто сімдесят дві) грн. 14 коп. пені, а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.
00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя | С.Р.Станік |