ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  11/40

28.03.08

За позовом

Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Русанівський м’ясокомбінат»

до	Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»

про	стягнення 150.000, 00 грн.

          Суддя  Євсіков О.О.

Представники

від позивача

Чепурнов Ю.О. (представник за дов.)

від відповідача

Вангородський І.Я. (представник за дов.)

У судовому засіданні 28.03.2008 за згодою представників сторін на підставі ст. 85  ГПК  України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 130.816,00 грн.; суми нарахованої згідно з договором пені у розмірі 5.101,69 грн.; суми 3% річних 883,73 грн., суми збитків у розмірі 21.000,00 грн.

З урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог та про часткову відмову від позову від 28.03.2008 позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 128.000,00 грн., який із врахуванням індексу інфляції складає 130.816,00 грн., суму 3% річних, що складає 883,73 грн., 5.101,69 грн. –пені та 13.198,58 грн. збитків. (загалом 149.999,90 грн.).

Ухвалою від 09.02.2008 порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 26.02.2008.

У судове засідання 26.02.2008 представник відповідача не з’явився, про причини неявки не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 28.03.2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем 13.07.2007 договору № 07/07-13-01 поставки м'ясопродукції відповідач виконав своє зобов’язання по оплаті отриманих послуг лише частково, а тому позивач, посилаючись на ст. ст. 623, 624, 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

18.03.2008 між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Русанівський м’ясокомбінат»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»було укладено мирову угоду, відповідно до якої відповідач гарантує, що 17-18 березня  2008 р. буде погашена сума позовних вимог, шляхом перерахування суми боргу на розрахунковий рахунок позивача.

Але заявою від 28.03.2008, поданою в судовому засіданні та підтриманою відповідачем (про що на заяві проставлено відповідну відмітку), позивач відкликав мирову угоду від 18.03.2008, як таку, що не вступила в дію (не набрала чинності у зв’язку з невиконанням відповідачем умов угоди.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.03.2008 подав письмову заяву про визнання позовних вимог, викладених у заяві представника позивача від 28.03.2008.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши  пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 13.07.2007 між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат" (надалі –Позивач, Покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Купець" (надалі –Відповідач, Продавець) був укладений Договір № 07/07-13-01 поставки м'ясопродукції (надалі Договір), на умовах якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених Договором вартість продукції (п.1.1 Договору).

Додатком № 07 до Договору від 26.10.2007 продавець взяв зобов'язання щодо поставки свинини напівжирної, 70x30 в кількості 10 т. на загальну вартість 162.000 (сто шістдесят дві тисячі) грн. 00 коп. з датою поставки до 31.10.2007.

Згідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (сплатити гроші), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Позивач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 4589 на суму 50.000, 00 грн. від 29.10.2007р. та № 4605 на суму 112.000,00 грн. від 30 жовтня 2007р. (копії –у матеріалах справи).

Відповідач покладені на нього зобов'язання поставки товару не виконав, продукцію не поставив.

Листом від 13.11.2007 Відповідач гарантував повернути кошти Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат" до 23.11.2007, однак зазначені кошти так і не повернув, продукцію не поставив.

Як підтверджено матеріалами справи, Відповідач повернув кошти частково в розмірі 34000 грн. (26.11.2007 - 10000 грн., 12.12.2007 - 9000 грн., 14.12.2007 - 15000 грн.).

Таким чином станом на день розгляду спору основний борг за непоставлений товар складає 128.000,00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору від 13.07.2007 № 07/07-13-01, а також вимоги ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Згідно з позовними вимогами позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу, передбаченого ст. 625 ЦК України, у розмірі 883,73 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вказаною статтею передбачено відповідальність за невиконання грошового зобов’язання, в той час як на відповідача згідно з Договором покладено виключно майнові зобов’язання з поставки товару.

Разом з тим суд відзначає, що відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю  оплатити  товар  до  його передання продавцем (попередня оплата),  покупець повинен здійснити оплату в строк,  встановлений договором  купівлі-продажу,  а  якщо  такий  строк не встановлений договором,  - у строк,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або   повернення  суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк позивачу, то за таких обставин вимоги позивача щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 128.000,00 грн. є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того статтею 693 ЦК України передбачено, що на  суму попередньої оплати нараховуються  проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від  дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок  продавця  сплачувати  проценти  на  суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами   боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється  договором,  законом  або  іншим  актом  цивільного законодавства.

Суд враховує, що Договором не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.

Разом з тим, для визначення справедливого, розумного та обґрунтованого розміру штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами суд вважає за доцільне керуватись положеннями ст. 625 ЦК України, оскільки в даному випадку фактично має місце повернення позивачу грошових коштів, якими неправомірно користувався відповідач.

Таким чином, згідно з наданим позивачем розрахунком штрафних санкцій у розмірі 3 % річних від суми, якою безпідставно користувався відповідач, позивач підставно просить стягнути з відповідача 883,73 грн.

Також, враховуючи те, що на вимогу позивача повернути суму попередньої оплати відповідач листом від 13.11.2007 гарантував повернути кошти позивачу до 23.11.2007, тобто майнове зобов’язання відповідача з поставки товару  було замінено на грошове зобов’язання з повернення суми попередньої оплати; в даному випадку фактично має місце повернення позивачу грошових коштів, якими неправомірно користувався відповідач, то за таких обставин позивачем правомірно на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про зобов'язання відповідача  повернути суму боргу (неповернутої суми попередньої оплати) з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, який перевірений судом і відповідає положенням законодавства,  інфляційні нарахування складають 2.816,00 грн.

Відповідно до  п. 7.2. Договору у випадку прострочення поставки продукції Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми своєчасно не поставленої продукції за кожен день прострочення поставки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки згідно умов договору та додатку до нього, продукція мала бути поставлена до 31.10.2007,  термін прострочення станом на 23.01.2008 складає 84 дні. Облікова ставка НБУ складає 8% (до 31.12.2007) та 10% з 01.01.2008.

Тобто пеня складає 61х16%х128000/365+23х20%х128000/365=3422,69+1679=5101,69 грн.

Вказаний розрахунок, перевірений судом, відповідає положенням законодавства.

Крім того у ст. 623 ЦК України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Як підтверджено матеріалами справи станом на 23 січня 2008 р. (дату, коли відповідач мав поставити продукцію) середня ціна одного кг. свинини блочної напівжирної складала 19,00 грн. На момент коли на вимогу позивача поставити товар, або повернути кошти відповідач листом від 13.11.2007 гарантував повернути кошти позивачу до 23.11.2007, найменша ціна на ринку складала вже 18,30 грн.

Таким чином прямі збитки за непоставлені 10 т. (10000 кг) продукції по ціні 16,20 грн. за кг. складають 21000,00 грн. (цінові пропозиції учасників ринку станом на січень 2008 р. є в матеріалах справи).

Позивач заявою від 28.03.2008 відмовився від частини позовних вимог, а саме: частини збитків у розмірі 7.801,42 грн. Отже, сума збитків, яка підлягає стягненню з відповідача складає 13.198,58 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач  вправі  до  прийняття  рішення  по  справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних  вимог,  відмовитись  від  позову  або  зменшити  розмір позовних вимог.

Статтею 78 ГПК України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується позивачем.

До прийняття відмови позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

З огляду на те, що позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача частини збитків у розмірі 7.801,42 грн.; відмова позивача від позову в цій частині викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній повноважним представником позивача; позивачу відомі наслідки відмови від позову в цій частині; за висновком суду, відмова від позовних вимог в цій частині не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд вважає заяву позивача про відмову від позову в цій частині такою, що підлягає задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.03.2008 подав письмову заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»основного боргу у розмірі 128.000,00 грн., який із врахуванням індексу інфляції складає 130.816, 00 грн., штрафних санкції у розмірі 883,73 грн., 5.101,69 грн. пені та 13.198, 58 грн. збитків.

За таких обставин, суд, враховуючи встановленні обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»основного боргу у розмірі 128.000,00 грн., який із врахуванням індексу інфляції складає 130.816,00 грн., штрафних санкції у розмірі 883,73 грн., 5.101, 69 грн. пені та 13.198,58 грн. збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем та Приватним підприємцем Чепурновим Юрієм Олександровичем було укладено договір № 1/01/08 від 10.01.2008 про надання юридичної допомоги по веденню справи в господарському суді. Відповідно до п. 4.1 даного договору позивач сплачує Приватному підприємцю Чепурнову Юрію Олександровичу винагороду в розмірі 1.578, 00 грн. за надання консультаційних та юридичних послуг щодо захисту інтересів позивача в державних органах і судах.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

при  задоволенні позову –на відповідача;

при відмові в позові –на позивача;

при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Але суду не надано доказів про право приватного підприємця Чепурнова Юрія Олександровича займатися адвокатською діяльністю.

Таким чином послуги приватного підприємця Чепурнова Юрія Олександровича по наданню юридичної допомоги по веденню справи в господарському суді не входять до складу судових витрат, які відшкодовуються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання умов договору суду не подав.

Згідно з п. 4.2, абз. 7 п. 8 роз’яснень Вищого господарського суду України від 04.03.1998 N 02-5/78 якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. У випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

Оскільки з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог та про часткову відмову від позову від 28.03.2008 позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 128.000,00 грн., який із врахуванням індексу інфляції складає 130.816,00 грн., суму 3% річних, що складає 883,73 грн., 5.101,69 грн. –пені та 13.198,58 грн. збитків. (загалом 149.999,90 грн.), то відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 1.618,00 грн. (держмито у сумі 1.500,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

При цьому суд відзначає, що первісна сума позовних вимог складала 157.801,42 грн. Таким чином сума державного мита, яка підлягала сплаті позивачем при подачі позову, складає 1.578,01 грн. Однак позивачем згідно з платіжним дорученням від 22.01.2008 № 287 було сплачено 1.600,00 грн. державного мита, тобто на 21,99 грн. більше ніж, передбачено законодавством, а тому вказана сума підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 78, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 7.801,42 грн.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 7.801,42 грн. припинити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»(02160. м. Київ, пр-т Возз’єднання, 19, оф. 401, р/р 26003010035702 в Державному експортно-імпортному банку України м. Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 24732110) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Русанівський м’ясокомбінат»(02002, м. Київ, вул. Ст. Сагайдака. 114, р/р 2600066010460 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»м. Києва, МФО 300830, код ЄДРПОУ 33737356) суму основного боргу із врахуванням індексу інфляції –130.816,00 грн., 3% річних у розмірі 883,73 грн., пеню –5101, 69 грн., збитки –13.198, 58 грн., а також державне мито у розмірі 1.500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу у розмірі 118,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (Рахунок 31110095700011, банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077922, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Русанівський м’ясокомбінат»(02002, м. Київ, вул. Ст. Сагайдака. 114, р/р 2600066010460 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»м. Києва, МФО 300830, код ЄДРПОУ 33737356) 21,99 грн. держаного мита, сплаченого згідно з платіжним дорученням від 22.01.2008 № 287 у розмірі більшому ніж, передбачено законодавством.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.

Суддя

О.О. Євсіков

Дата підписання рішення –07.04.2008.