Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22-ц/490/2400/12 Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л.Г.
Категорія 41 Доповідач - Болтунова Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Болтунової Л.М.
суддів - Козлова С.П., Романюк М.М.
при секретарі - Куць О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім*єю, зміну черговості отримання права на спадкування та визнання права власності на ? частину спадкового майна, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа –четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона має право на спадщину, так як проживала разом з ОСОБА_4 однією сім'ю без реєстрації шлюбу з 1998 року по день його смерті. Спадщину вона прийняла у встановлений законом строк, подавши заяву до нотаріальної контори. Вказувала на те, що вела усе домашнє господарство, додатково працювала та заробляла кошти на проживання їх сім'ї. ОСОБА_4 хворів, переніс операцію, і вона здійснювала за ним догляд та була зареєстрована у його будинку. Просила встановити факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менше ніж п'ять років, змінити черговість одержання прав на спадкування, та визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.(а.с.10)
Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за законом після смерті діда ОСОБА_4 Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначила, що вона є його онукою , якому на підставі свідоцтва про право власності належить домоволодіння АДРЕСА_1. У ОСОБА_4 був єдиний син ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Вона була єдиною його дочкою.
За своє життя, дід ОСОБА_4, 15 липня 2005 року склав заповіт на її ім*я, на ? частину належного йому домоволодіння АДРЕСА_1. У встановлений законом термін вона прийняла спадщину. Свідоцтва про право на спадщину позивачка не отримала, так як ОСОБА_2 також претендує на спадщину разом з нею.
Ухвалою суду першої інстанції від 04 лютого 2009 року обидва позови були об'єднані в одне провадження.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, а позов ОСОБА_3 – задоволений в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення за її позовом про встановлення факту проживання однією сім*єю, зміну черговості отримання права на спадкування та визнання права власності на ? частину спадкового майна і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалене рішення на думку колегії судді відповідає вищевказаним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 була дочкою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 являвся сином ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно рішення виконкому АНД районної ради м. Дніпропетровська №276/10 від 06.05.1983 року ОСОБА_4 , належить домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 16.03.1989 року.
За життя, 15.07.2005 року ОСОБА_4 склав заповіт, згідно з яким 1/2 частину належного йому домоволодіння заповідав ОСОБА_3, яка є також єдиною спадкоємицею першої черги після діда.
У встановлений законом термін ОСОБА_3 прийняла спадщину, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а саме на 1/2 частину за заповітом та 1/2 частину за законом. Свідоцтво про право на спадщину нею отримано не було, оскільки була подана заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини, яка проживала разом із ОСОБА_4 однією сім'єю з 1998 року по день його смерті.
Згідно до вимог ст.ст. 1261, 1264 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки частково, та встановлюючи факт проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу між неї та ОСОБА_4 більше п*яти років до часу відкриття спадщини,суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивачкою надані докази щодо виконання нею обов*язків дружини, здійснення догляду, надання ОСОБА_4 всякого роду допомоги ( прання, готування їжі, придбання ліків, турбота в лікарні, тощо).
Частиною 2 ст.1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Відмовляючи в частині задоволення позову про зміну черговості одержання права на спадкування між спадкоємцями після смерті ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вищезазначені ОСОБА_2 обставини не можуть бути підставами для задоволення цих вимог.
Відповідно до п.п.4,.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 тільки за два роки до смерті припинив працювати, забезпечував себе матеріально, не був інвалідом, не знаходився на обліку у лікаря через тяжку хворобу, не потребував догляду через похилий вік. Доказів, які б свідчили про його безпорадність за станом здоров*я, ОСОБА_2 суду не надано.
Згідно ч.1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця успадковують ту долю спадщини, яка належала б за законом їх матері, батькові, бабі, діду, якби вони були живі на момент відкриття спадщини.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 судом першої інстанції вірно були встановлено, що у ОСОБА_4 був єдиний син ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тому його онука –дана позивачка, являється єдиною спадкоємицею після смерті діда ОСОБА_4 по праву представлення.
Розглядаючи справу по суті та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції визнав ОСОБА_2 спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Між тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що такі вимоги ОСОБА_2 не заявлялися, і в порушення ст. 11 ЦПК України, вийшов за межі позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню,на підставі п.4 ст.309 ЦПК України.
В іншій частині рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та до незгоди з їх оцінкою судом. Проте, за вимогами ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, а тому переоцінка доказів на вимогу сторони не допускається.
Таким чином апеляційна скарга ОСОБА_2 задовольняється частково.
Керуючись ст. ст. 303,307,308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2011 року в частині визнання ОСОБА_2 спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, скасувати.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді :