КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.06.2007                                                                                           № 1/65

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Мартюк А.І.

 суддів:                                          Зубець Л.П.

                                        Гарник Л.Л.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Коленченко О.О. – дов. вих.№16-06/06 від 16.06.2006р.;

 від відповідача - Точений М.В. – дов. №13-08/22 від 09.02.2007р.;                            Крилов Д.М. – дов. б/н від 28.11.2006р.;

від третьої особи - не з’явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Столиця"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.04.2007

 у справі № 1/65 (Шестак В.І.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сучасні деревообробні технології"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Столиця"

 третя особа відповідача           Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика музічних інструментів "Кобза"

                       

 про                                                  визнання недійсним іпотечного договору

 Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2007р. було змінено склад колегії судів та передано справу №1/65 для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Гарник Л.Л., Зубець Л.П.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про визнання недійсним іпотечного договору №05/05-К-32 від 07.10.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “Столиця” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології”.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що сторонами договору були порушені вимоги ст. ст. 5, 6 Закону України “Про іпотеку”, оскільки передано частину нежитлового приміщення по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові без виділення цієї частини в натурі та без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. Окрім того, позивач зазначає, що при укладенні договору іпотеки сторонами не були дотримані умови щодо надання обов'язкової нотаріальної згоди на передачу частини нежитлового приміщення по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові в іпотеку іншими співвласниками нежитлової будівлі за вищевказаною адресою.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не зазначено  в чому саме полягає порушення його прав, до того ж в справі відсутні докази, які б підтверджували, що на момент укладення договору іпотеки існувала спільна власність на частину будівлі по вул. Толстого, 147, а також підстави її виникнення.

З матеріалів справи вбачається, що представник третьої особи у судовому засіданні підтвердив факт знаходження нежитлової будівлі по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові в спільній частковій власності як на момент укладення оспорюваного іпотечного договору, так і на момент розгляду справи у суді першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області по справі №1/65 від 03.04.2007р. позов було задоволено частково, а саме: визнано недійсним іпотечний договір №05/05-К-3Z від 07.10.2005р. в частині передачі в іпотеку частини будівлі цеху щипкових інструментів по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові загальною площею 2 151,0 кв. м., яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробниче  підприємство Сучасні деревообробні технології”. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення  Господарського суду Чернігівської області по справі №1/65 від 03.04.2007р., прийнявши нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом не доведено, яким чином і на підставі яких юридичних дій виникла спільна часткова власність, а в основу рішення покладено безпідставні і необґрунтовані припущення.

Частина нерухомого майна, яке належить одній особі і не є спільною власністю, не потребує її виділення, а вимоги ч.3 ст. 5 Закону України “Про іпотеку” повинні застосовуватися в кореспонденції з ч.2 ст. 6 цього закону, про що прямо вказано в ч.2 п. 99 Інструкції про здійснення нотаріальних дій нотаріусами України. Правових підстав для реєстрації частини, яка не знаходиться в спільній власності, немає.

На думку відповідача, до спірних правовідносин не можуть застосовуватися вимоги ч.3 ст. 5 та ч.2 ст. 6 Закону України “Про іпотеку”, оскільки позивач є одноособовим власником предмета іпотеки, тому судом невірно застосовані норми матеріального права.

Окрім того, суду не надано фінансових доказів спільного утримання будівлі по вул. Толстого, 147 і суд безпідставно взяв до уваги договір між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “ФМІ “Кобза” про спільне утримання прибудинкової території, як доказ спільної часткової власності. Лист третьої особи від 29.09.2006р. про надання згоди на відчуження частки та вищевказаному договору спростовуються іншим листом третьої особи від 20.03.2007р., яким підтверджено факт відсутності спільної власності на спірне майно.

Позивачем не надано доказів щодо того, чим саме іпотечний договір від 07.10.2005р. порушує його права та охоронювані законом інтереси, До того ж, з позовної заяви вбачається, що позов подано в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “ФМІ "Кобза".

Відповідач зазначає, що оскільки укладенням спірного Іпотечного договору права та інтереси позивача порушені не були, то у позивача відсутнє право на судовий захист.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2007р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 30.05.2007р.

30.05.2007р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання вих.№30-05/07 від 30.05.2007р., в якому він зазначає про неможливість забезпечити явку повноважного представника позивача у судове засідання та просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду вказане клопотання позивача було задоволено, розгляд справи відкладено на 13.06.2007р.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №1/65 від 03.04.2007р. в частині задоволення позовних вимог, прийнявши нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в усних поясненнях, наданих суду в судовому засіданні, зазначив про те, що він заперечує проти апеляційної скарги, просить Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №1/65 від 03.04.2007р. залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, оскільки оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, відзиву на апеляційну скаргу не подав, будь-яких заяв або клопотань від третьої особи до суду не надходило, про місце, дату та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов’язковою та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третьої особи про місце, дату та час судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність представника третьої особи за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Власником нежитлової будівлі цеху щипкових інструментів по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові загальною площею 4 284,6 кв. м. було Відкрите акціонерне товариство “Фабрика музичних інструментів".

Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про право власності, виданим на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради №86 від 18.04.2001р.

25.02.2002р. Відкрите акціонерне товариство “Фабрика музичних інструментів" за договором купівлі-продажу здійснило відчуження частини цеху щипкових інструментів загальною площею 1 261,2 кв. м. по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові на користь Акціонерного товариства закритого типу “Завод “Резонанс”.

Тоді ж, 25.02.2002р. Відкрите акціонерне товариство “Фабрика музичних інструментів” за договором купівлі-продажу здійснило відчуження частини цеху щипкових інструментів загальною площею 848,9 кв. м. по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кобзар”.

26.02.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ФМІ “Кобза” та Акціонерним товариством закритого типу “Завод “Резонанс” було укладено договір купівлі-продажу №1, за яким Акціонерне товариство закритого типу “Завод “Резонанс” відчужувало об’єкт нерухомості, а саме частину цеха щипкових інструментів літера А-1 приміщення 1-20, 1-23, 1-26 - 1-41, частину приміщення 1-42 площею 14,4 кв. м., загальною площею 1 261,2  кв. м.,  розташоване по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові.    

26.02.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ФМІ “Кобза” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кобзар” було укладено договір купівлі-продажу №3, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю “Кобзар” відчужувало об’єкт нерухомості, а саме частину цеха щипкових інструментів літера А-1 приміщення 1-1 - 1-19, 1-21, 1-22, 1-24, 1-25, 4-1, 1-93 – 1-99, 2-1, загальною площею 848,9 кв. м.,  розташоване по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові.    

Загальна площа нерухомого майна, відчуженого за Договорами купівлі-продажу від 26.02.2002р., становить 2 110,1 кв. м.

31.01.2003р. між Відкритим акціонерним товариством “Фабрика музичних інструментів" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство Сучасні деревообробні технології” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупця частину будівлі, яка розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Толстого, 147, загальною площею 2 170,1 кв. м., а Покупець (позивач по справі) зобов'язався прийняти вказану в договорі частину будівлі і сплатити за неї обумовлену сторонами грошову суму.

Таким чином, після переходу права власності за вказаним договором, частка позивача в будівлі по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові складала 23/45 нежитлової будівлі цеху щипкових інструментів по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові.

Суд вважає, що при вирішенні спору необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР, оскільки згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень чинного з 01.01.2004р. Цивільного кодексу України, даний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. З наданих до справи доказів вбачається, що в договори купівлі-продажу об'єкту нерухомості по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові були укладені та виконані до 01.01.2004р., отже, до взаємовідносин сторін щодо вищевказаних договорів купівлі-продажу відносно набуття ними прав власності повинні застосовуватися норми саме Цивільного кодексу УРСР.

Основні засади спільної власності врегульовані главою 11 Цивільного кодексу УРСР.

В ст. 112 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до ч.1 ст. 113 Цивільного кодексу УРСР, володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.

З метою належного забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб до запровадження єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. було затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі за текстом – Положення).

Це Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності (п.1.1 Положення).

Положення діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності (п.1.2 Положення).  

В п.3.10 Положення (із змінами і доповненнями, внесеними Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р.) встановлено, що при реєстрації прав власності на нерухоме майно, які виникли відповідно до договорів про відчуження частки (або частки від частки) нерухомого майна, що не посвідчені в нотаріальному порядку, подається документ, що встановлює право власності на майно, частка якого відчужується, і на якому реєстратором робиться напис про розмір частки, яку відчужено. Наприклад: "Продано 1/4 частину будинку за договором від 15 лютого 1993 року №1231", дата, підпис реєстратора, що скріплюється печаткою відповідного БТІ.

Пунктом 5.2 Положення встановлено, що витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно містить: реєстраційний номер нерухомого майна; адресу (місцезнаходження) нерухомого майна; підстави виникнення права власності; відомості про власника (власників); форму власності; вид і розмір часток спільної власності; опис нерухомого майна (розміри земельної ділянки, на якій розташований об'єкт; найменування будівель, споруд та їх літеровка; призначення майна; матеріали стін кожної будівлі та споруди; розмір житлової та нежитлової площі; процент зношеності тощо); вартість (вартість будівель і споруд за даними інвентаризації, у тому числі й самовільно збудованих, прибудованих чи реконструйованих, з урахуванням фізичного зносу та діючої індексації); особливі позначки реєстратора (дані, у разі їх наявності, про самовільно збудовані, прибудовані чи реконструйовані об'єкти, про накладення арешту, про перебування майна у податковій заставі тощо); термін чинності; дату видачі витягу з Реєстру прав; прізвище, ім'я, по батькові реєстратора; підпис начальника БТІ або уповноваженої ним особи; підпис реєстратора. Зазначений витяг скріплюється печаткою БТІ.

З урахуванням вимог пункту 3.10 Положення на правовстановлювальному документі, а саме свідоцтві про право власності на цех щипкових інструментів по вул. Толстого 147 у м. Чернігові, виданого Відкритому акціонерному товариству “Фабрика музичних інструментів” на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради №86 від 18.04.2001р.) начальником Чернігівського міського бюро технічної інвентаризації було вчинено наступний реєстраційний напис за реєстровим номером 541 від 25.04.2001р. - “за цим документом зроблено відчуження частини цеху площею 2 170,1 кв. м., згідно договору купівлі-продажу від 31.01.2003 року”.

Отже, вказаний реєстраційний напис підтверджує факт відчуження частини нерухомого майна загальною площею 2 170,1 кв.м. за договором купівлі-продажу від 31.01.2003р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством “Фабрика музичних інструментів” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології". Але реєстратором не було вказано, яку частину (в дрібному відношенні) було відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології", що не відповідає вимогам п.3.10 Положення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача про те, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові посилається на норми Тимчасового положення, які не існують, не відповідають дійсності, оскільки судом було застосовано Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в редакції, яка діяла саме на момент вчинення вищевказаного  реєстраційного напису.

Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №823672 від 20.06.2003р. також не містить визначення частки нежитлового приміщення по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові, належної Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології”. Натомість, у даному витязі в частині опису об'єкта вказано, що право власності на частину цеху щипкових інструментів реєструвалось з літ А9-2, А11-2, А10-3, А8-3, загальною площею 2 151,0 кв. м.

Згідно з п.4.3, п.4.4 Положення, при поділі нерухомого майна для кожного з об'єктів нерухомого майна відкриваються нові розділи Реєстру прав і нові реєстраційні справи, кожному з об'єктів нерухомого майна присвоюється новий реєстраційний номер. При реєстрації права власності на нерухоме майно, яке було об'єднано, для об'єкта нерухомого майна відкривається новий розділ Реєстру прав і нова реєстраційна справа, нерухомому майну присвоюється новий реєстраційний номер.

З  моменту придбання позивачем частини нежитлової будівлі по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові, вказана частина не виділялась як окремий об'єкт, що підтверджується відсутністю окремої реєстраційної (інвентаризаційної) справи саме як на окремого об'єкту нерухомості, виділеного від загальної будівлі цеху щипкових інструментів по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові, загальною площею 2 151,0 кв. м.

До того ж, судом першої інстанції було встановлено, що в матеріалах інвентаризаційної справи містяться більш пізні витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові, із зазначенням у них ідеальних часток в будівлі по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові, належних співвласникам: Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології", Товариству з обмеженою відповідальністю “Фабрика музичних інструментів “Кобза” та Падалиці Станіславу Олексійовичу.

Листом від 29.09.2006р. вих.№23 Товариство з обмеженою відповідальністю “Фабрика музичних інструментів “Кобза”, в порядку ст. 362 Цивільного кодексу України, звернулося до позивача з проханням надати згоду на відчуження частини будівлі по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю “ФМІ “Кобза”, з літ. 1-26 по літ. 1-52, загальною площею 676,7 кв. м. за 120 000,00 грн. третім особам, мотивуючи тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ФМІ “Кобза” разом з позивачем є співвласниками нежитлової будівлі по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові у частках 23/45 та 22/45.

25.09.2003р. між третьою особою та позивачем  було укладено угоду про спільне утримання майна.

Предметом даної угоди є спільна і погоджена реалізація сторонами угоди прав та обов'язків одна одної щодо спільного утримання прибудинкової території, нежитлової будівлі по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові, яка належить сторонам на праві спільної часткової власності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що частина будівлі цеху щипкових інструментів по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові загальною площею 2 151,0 кв.м., яка належить позивачу, є складовою частиною всієї будівлі по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові, а не окремо виділеним об'єктом нерухомості та на момент укладення іспорюваного іпотечного договору належала на праві спільної часткової власності позивачу та третій особі.

За таких обставин, твердження відповідача, викладене у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, про те, що частина нежитлового приміщення по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові є окремим виділеним об'єктом, не відповідають дійсності та суперечать наявним матеріалам інвентаризаційної справи по об'єкту - цех щипкових інструментів по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В письмових поясненнях б/н від 13.06.2007р. відповідач стверджує про те, що деякі дані, використані у договорі про спільне утримання майна від 5.09.2003р., не відповідають фактичним даним у зв’язку з чим відповідач зазначає про наявність підстав вважати, що вказаний Договір було підготовлено значно пізніше, ніж в ньому зазначено, і лише після надання відповідачем до суду листа  №15 від 20.03.2007р.

Проте, доказів на підтвердження викладеного, відповідачем суду не надано. Вказаний договір на момент розгляду справи як у суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції є дійсним (чинним), що не заперечується сторонами по справі, доказів на підтвердження розірвання або визнання недійсним даного договору суду не надано.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що  обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.02.2007р. по справі №1/65 було викликано в судове засідання для дачі пояснень уповноваженого представника Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації та зобов'язано останнього надати в судове засідання для огляду інвентарні справи щодо об'єктів нерухомості, що знаходяться по вул. Толстого, 147 та по вул. Музикальній, 1, корп. 19 в м. Чернігові.

27.02.2007р. у судовому засіданні представником Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації було надано суду для огляду інвентарні справи щодо об'єктів нерухомості, які знаходяться по вул. Толстого, 147 та по вул. Музикальній, 1, корп. 19 в м. Чернігові. До того ж, були надані пояснення щодо частини нежитлового приміщення по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові, суть яких полягала в тому, що дана будівля на момент укладення договору іпотеки знаходилась у спільній частковій власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика музичних інструментів “Кобза”. На момент розгляду справи нежитлове приміщення по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові належить на праві спільної часткової власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології”, Товариству з обмеженою відповідальністю “Фабрика музичних інструментів “Кобза” та Падалиці Станіславу Олексійовичу.

19.01.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вікторія" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “Столиця" було укладено Договір на кредитну лінію (відновлювальну) №05/05-К.

Згідно з умовами даного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Вікторія" отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “Столиця" 3 700 000,00 грн. кредитних коштів строком з 19.01.2005р. по 19.01.2007р.

07.10.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “Столиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології” було укладено Іпотечний Договір №05/05-К-32.

Відповідно до умов вказаного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології” в якості забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю “Вікторія” за Договором на кредитну лінію (відновлювальну) №05/05-К від 19.01.2005р. передало у заставу Товариству з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “Столиця" нежитлове приміщення по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові загальною площею 2 163,3 кв. м. та будівлю по вул. Музикальній, 1, корп. 19 у м. Чернігові загальною площею 505,8 кв. м.

В ст. 1 Закону України “Про іпотеку” визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про іпотеку”, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч.3 ст. 5 Закону України “Про іпотеку", частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

З матеріалів справи вбачається, що ще до укладення оспорюваного договору іпотеки частина будівлі цеху щипкових інструментів по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові загальною площею 2 151,0 кв.м., яка належить позивачу, не була виділена в натурі і на неї не відбулося реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології” як на окремий об'єкт нерухомості.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що іпотечний договір №05/05-К-32 від 07.10.2005р. в частині передання в іпотеку частини нежитлової будівлі цеху щипкових інструментів по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові загальною площею 2 151,00 кв. м., яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології”, укладений сторонами з порушенням положень ч.3 ст. 5 Закону України “Про іпотеку”.

Частиною 2 ст. 6 Закону України “Про іпотеку” передбачено,  що майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Судом було встановлено, що при укладенні оспорюваного іпотечного договору №05/05-К-32 від 07.10.2005р. сторонами були порушені приписи ч.2 ст. 6 Закону України “Про іпотеку”, згідно з якою майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Проте, на час укладення договору не було надано нотаріально посвідченої згоди від іншого співвласника будівлі цеху щипкових інструментів по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові – Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика музичних інструментів “Кобза”.

Твердження відповідача про те, що така згода від іншого співвласника під час укладення іпотечного договору не потрібна, судом не приймається до уваги, оскільки частина будівлі цеху щипкових інструментів по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові загальною площею 2 151,0 кв. м., яка належить позивачу не була виділена в натурі і на неї не відбулося реєстрації права власності  за позивачем  як  на  окремий  об'єкт нерухомості.  

Тоді як ч.2 ст. 6 Закону України “Про іпотеку” передбачає, що співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

З матеріалів справи вбачається, що представник третьої особи у судовому засіданні підтвердив факт знаходження нежитлової будівлі по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові в спільній частковій власності як на момент укладення оспорюваного іпотечного договору, так і на момент розгляду справи у суді першої інстанції.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У відповідності до матеріалів справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення сторонами договору вимог діючого законодавства щодо укладення іпотечного договору №05/05-К-32 від 07.10.2005р. в частині передання в іпотеку будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Музикальна, буд. 1 (один), корпус №19 загальною площею 505,8 кв. м.

Згідно з витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 07.10.2005р. щодо вищевказаного об'єкту нерухомості та окремою інвентаризаційною справою, даний об'єкт нерухомості є окремим виділеним об'єктом нерухомості, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що іпотечний договір №05/05-К-32 від 07.10.2005р. міг бути укладений і без включення до нього положень щодо передання в іпотеку частини будівлі цеху щипкових інструментів по вул. Толстого, 147 у м. Чернігові загальною площею 2 151,0 кв. м., яка належить позивачу.

За таких обставин, оспорюваний іпотечний договір №05/05-К-32 від 07.10.2005р. має бути визнаний недійсним лише в частині щодо передання в іпотеку частини будівлі цеху щипкових інструментів по вул. Толстого, 147 ум. Чернігові загальною площею 2 151,0 кв. м., яка належить позивачу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише щодо вимог про  визнання недійсним іпотечного договору №05/05-К-3Z  від 07.10.2005р. в частині передачі в іпотеку частини будівлі цеху щипкових інструментів по вул.. Толстого, 147 у м. Чернігові загальною площею 2 151,0 кв. м., яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробниче  підприємство” Сучасні деревообробні технології”. В решті позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процессуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, спростовуються наявними у справі доказами.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №1/65 від 03.04.2007р. прийнято у відповідності до норм чинного законодавства і апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “Столиця” задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “Столиця” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №1/65 від 03.04.2007р. - без змін.

2.  Матеріали справи №1/65 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Гарник Л.Л.

 19.06.07 (відправлено)