Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-ц/490/569/12                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - Федоріщев С.С.

Категорія 26                                                   Доповідач  -  Петренко І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

          головуючого                                    судді   – Петренко І.О.

          суддів                                                           – Котушенко С.П., Романюк М.М.

          при секретарі                                               – Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 листопада 2011 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення цього ж суду від 11 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики за ново виявленими обставинами,-

                                                     В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Дніпровського районного суду від  11 квітня 2011 року у цивільній справі №2-539/11 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Підставою для відмови у позові було пропущення позивачем строку позовної давності.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2011 року зазначене рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

28 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суд м. Дніпродзержинська із заявою про скасування зазначеного рішення за нововиявленими обставинами та перегляд справи. Під час перегляду справи просить позов задовольнити. Як нововиявлену обставину позивач зазначає той факт, що 24 жовтня 2011 року він випадково зустрів у місті громадянку ОСОБА_5, яка протягом 2000-2009 років працювала головним бухгалтером ПП «Аліса». де працював і позивач. Під час розмови ОСОБА_5 повідомила, що відповідач ОСОБА_3 12 квітня 2008 року передав через неї 100 доларів США ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу. На думку позивача ОСОБА_2 цей факт підтверджує вчинення ОСОБА_3 дії,  що свідчить про визнання ним свого боргу на той час, а з цим і наявність підстав для переривання, строку позовної давності. До заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами додано письмову заяву від імені ОСОБА_5, в якій складач цієї заяви підтверджує факт передачі грошей при зазначених обставинах.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 листопада 2011 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення цього ж суду від 11 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики за ново виявленими обставинами –залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та справу направити для продовження розгляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції –залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи  рішенням  Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 11 квітня 2011 року  було відмовлено в задоволенні  позовних вимог  ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 про стягнення боргу по поверненню позики і процентів від суми позики (ар. сп. 71-72) . При ухваленні даного  рішення суд першої інстанції виходив із того , що між позивачем та відповідачем  10 лютого 2006 року  було укладено договір позики , в підтвердження якого  позивач надав суду розписку , написану відповідачем зі змісту якої вбачається , що ОСОБА_3 отримав  від ОСОБА_2 4720 доларів США  строком до  11 серпня 2006 року ( ар. сп. 5).  Оскільки  строк позовної давності сплинув , а підстав для поновлення його судом встановлено не було , в поновленні цього строку було відмовлено згідно до положень ст..  267 ЦК України.

Ухвалою  апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2011 року вище вказане рішення  залишено без змін .( ар. сп. 104-105).

В заяві від 28 жовтня 2011 року ( ар. сп. 109-110)  про перегляд  рішення суду , що набрало законної сили у зв”язку з ново виявленими обставинами , ОСОБА_2 вказує на те , що 24 жовтня 2011 року він випадково  зустрів в місті  громадянку ОСОБА_5 ,яка  протягом 2000-2009 років працювала   у ПП „Аліса” , де в той час працював і позивач і , яка у розмові повідомила  останньому  про те , що 12 квітня 2008 року до магазину  „Комп”ютерний світ”  з”явився  ОСОБА_3 і передав через неї для ОСОБА_2 100 доларів США , що вона і зробила . Дана обставина  свідчить про  визнання на  12 квітня 2008 року відповідачем по справі свого боргу , внаслідок чого перебіг  позовної давності було перервано.

Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову  в задоволенні заяви  ОСОБА_2   про перегляд  судового рішення від 11 квітня 2011  року , виходив із того , що обставини ніби то повернення відповідачем частини боргу повинні були бути  достовірно відомі  позивачу , а тому вважати , що вони стали відомі йому лише 24 жовтня 2011 року не можна ( ар. сп. 116).

При розгляді справи по суті про допит  у якості свідка  ОСОБА_5 , а ні позивач , а ні інші учасники процесу  клопотань не заявляли  , а тому  суд не міг врахувати ті пояснення , які не отримав  через їх відсутність , оскільки згідно  з принципом диспозитивності , встановленим ст.. 11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних  осіб , поданим відповідно до цього кодексу , в межах заявлених  ними вимог і на підставі  доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі , і не може з власної ініціативи здійснювати  пошук та збирати докази. В свою чергу особи , які беруть участь у справі позовного провадження , для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов”язані  подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд у відповідності з положеннями ч.3 ст. 10 , ч.2 ст. 27 ,ст.. 60,131 ЦПК України.

Відповідно до положень   ч.2 ст. 361 ЦПК України, підставами для перегляду рішення, ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема,  істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.  

Згідно до роз”яснень , що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 1981 року „ Про практику перегляду судами у зв”язку з ново виявленими обставинами рішень ,ухвал і постанов у цивільних справах , що набрали законної сили „ з наступними  змінами та доповненнями , не можуть бути визнані ново виявленими нові , тобто такі , що виникли  чи змінилися після ухвалення рішення обставини , а також обставини , на які посилалася особа , яка брала участь  у справі .

Процесуальне законодавство  вважає ново виявленими обставинами  доказові  факти  , від яких залежить виникнення , зміна чи припинення  прав і обов”язків осіб , що беруть участь  у справі , які заявником наведені не були.

Перевіряючи обґрунтованість заяви про перегляд  судових рішень , суд виходить  із загальних  положень  про докази , у тому числі про  належність  і допустимість  засобів доказування  , обов”язку доказування і подання доказів , які викладені в гл. 5 розділу 1 ЦПК України та застосовує їх.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову ОСОБА_2  в задоволенні його заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Вирішуючи зазначене питання, щодо перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування ухвали, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Колегія суддів  вважає , що доводи апеляційної скарги про те , що позивачу було не відомо хто і як  йому передав 12 квітня 2008 року частину боргу від ОСОБА_3 вважати обґрунтованими та правдивими не можна , оскільки вони суперечать матеріалам справи . Решта доводів апеляційної скарги зводиться до незгоди з рішенням суду та висновками його , що містяться в рішенні , що набрало законної сили.

Виходячи з вище наведеного та керуючись ст..ст. 303,307,312 ЦПК України , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 листопада 2011 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення цього ж суду від 11 квітня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала апеляційного  суду набирає  законної сили  з моменту її проголошення , однак  може бути  оскаржена  шляхом подачі  касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили  .

Судді