Справа  № 2-355/12

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

01 березня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Козлов Р.Ю.   ,

при секретарях –                    Субін Т. О., Гуцинюку М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», ОСОБА_2, треті особи – приватний нотаріус київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Печерська районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, про визнання договору іпотеки недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2012 року позивачка звернулася до суду із зазначеними вимогами мотивуючи їх тим, що 13 грудня 2007 року між відповідачами укладено кредитний договір, згідно з умовами якого ТОВ «Український промисловий банк» надало ОСОБА_2 кредит в сумі 650 000 доларів США, а ОСОБА_2, у свою чергу, зобов’язалася повернути суму кредиту у строк до 12 грудея 2013 року зі сплатою обумовлених сторонами відсотків річних. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань перед банком, 22 січня 2008 року відповідачі уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у заставу ТОВ «Український промисловий банк» належну їй АДРЕСА_1 Посилаючись на те, що вказаний договір іпотеки не відповідає вимогам закону та порушує її права, позивачка просила задовольнити заявлені вимоги та визнати зазначений правочин недійсним.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав заявлені вимоги.

Представник третьої особи - Печерської РДА як органу опіки та піклування позов підтримала.

Інші учасники процесу в судове засідання не з’явились, про час та місце його проведення повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення, оскільки представник позивачки не заперечує проти заочного порядку вирішення спору.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Судом встановлено, що 13 грудня 2007 року між відповідачами укладено кредитний договір, згідно з умовами якого ТОВ «Український промисловий банк» надало ОСОБА_2 кредит в сумі 650 000 доларів США, а ОСОБА_2, у свою чергу, зобов’язалася повернути суму кредиту у строк до 12 грудня 2013 року зі сплатою обумовлених сторонами відсотків річних. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань перед банком, 22 січня 2008 року відповідачі уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у заставу ТОВ «Український промисловий банк» належну їй АДРЕСА_1

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивачка посилається на те, що на момент укладання оспорюваного договору вона, будучи неповнолітньою, постійно проживала у вказаній квартирі, а відтак ОСОБА_2 не вправі була передавати зазначене жиле приміщення в іпотеку банку без відповідного дозволу органу опіки та піклування.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», норма якої, за твердженням позивачки, була порушена відповідачами при укладанні договору, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, аналіз наведеної норми свідчить про те, що ОСОБА_2, як одноосібний власник спірної квартири, мала право на власний розсуд розпорядитися належним їй об’єктом нерухомого майна і, укладаючи оспорюваний договір, діяла від власного імені, а не від імені неповнолітньої на той час позивачки.

Доказів, які б свідчили про те, що на момент відчуження квартири будь-яка частка у праві власності на дане приміщення належала позивачці, суду не надано.

У зв’язку з викладеним, посилання позивачки на порушення вимог закону під час укладення спірного договору є безпідставним.

Посилання позивачки про те, що в результаті укладання оспорюваного договору було порушено її право користування спірною квартирою суд вважає безпідставними, оскільки, як повідомив представник позивачки у судовому засіданні, заявниця постійно проживає у вказаній квартирі, питання про її виселення з даного житлового приміщення іпотекодержателем не порушувалось.

На підставі викладеного та керуючись ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213 – 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», ОСОБА_2, треті особи – приватний нотаріус київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Печерська районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, про визнання договору іпотеки недійсним – залишити без задоволення.   Заочне рішення може бути  переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про  перегляд  заочного рішення  може бути  подано  протягом  десяти днів з дня отримання  його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                     ОСОБА_5