ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" квітня 2008 р. Справа № 12/2715
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Щепанської Г.А.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Тютюнник С.В. - представника за довіреністю №250/10 від 29.12.2007р.,
від відповідача: Сергійчука А.І. - директора,
розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
на рішення господарського суду Житомирської області
від "14" лютого 2008 р. у справі № 12/2715 (суддя Сікорська Н.А.)
за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський Агробуд", м.Андрушівка Житомирської області
про стягнення 24512,35грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.02.2008р. у справі №12/2715 в позові дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський Агробуд" про стягнення з відповідача на користь позивача 24512,35грн., серед яких 15930,75грн. боргу за поставлений на підставі договору №07КТ-01-01 від 03.01.2001р. природний газ, 6227,39грн. - інфляційних нарахувань, 1191,00грн. - 3-х % річних та 1162,22грн. - пені, відмовлено.
Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з неповним з"ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В доповненнях за №31/10-2678 від 14.03.2008р. до апеляційної скарги (а.с.92-95) позивач зазначив наступне:
- підставою для відмови в позові суд першої інстанції вказав пропуск позивачем строків позовної давності за захистом свого порушеного права, однак, відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність судом застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Під час розгляду справи відповідачем було надано пояснення, проте, зі змісту вказаних пояснень не вбачається, що відповідач звертався із заявою про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором №07КТ-01-01 від 03.01.2001р.;
- місцевий господарський суд безпідставно відмовив в задоволенні 2970,00грн., вказуючи, при цьому, на те, що дії позивача призвели до штучного зменшення заборгованості за 2002 рік. Судом не було взято до уваги, що згідно рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.2006р. у справі №12/615 платежі за платіжними дорученнями №20 від 12.02.2003р., №20 від 20.02.2003р. та №19 від 20.02.2003р. на загальну суму 2970,00грн. були зараховані як оплата за отриманий природний газ в 2003 році, й, виконуючи дане рішення суду, позивач здійснив перенесення грошових коштів у розмірі 2970,00грн. з оплати по договору №07КТ-01-01 від 03.01.2001р. в погашення заборгованості за поставлений природний газ в 2003 році, внаслідок чого у відповідача збільшилась заборгованість по вищевказаному договору на 2970,00грн.;
- необгрунтованими є посилання суду першої інстанції на те, що вимоги позивача виникли на день порушення провадження у справі про банкрутство, в зв"язку з чим, відповідно до п.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ці вимоги є погашеними. Так, провадження у справі про банкрутство КП "Агробуд" було порушено судом 08.04.2002р., а сума заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи, виникла після порушення провадження у справі про банкрутство. Таким чином, вимоги позивача, заявлені до стягнення, за своєю правовою природою є поточними вимогами й на них не поширюються положення статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідач у письмовому відзиві №8/13 від 03.04.2008р. на апеляційну скаргу наголошує на тому, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом пропущено строк позовної давності, який закінчився 10.01.2006р.
Стосовно боргу в сумі 2970,00грн. зазначив, що згідно рішення у справі №12/615, яке підтримане постановою суду апеляційної інстанції, залишеною, в свою чергу, без змін постановою Вищого господарського суду України, яку залишив в силі й Верховний Суд України, господарський суд Житомирської області врахував його в рахунок погашення боргу за отриманий природний газ в 2003 році.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі та надала пояснення в обгрунтування своєї позиції. Вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, а тому просить дане рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, надавши пояснення в обгрунтування своїх заперечень. Вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2001р. між дочірньою компанією "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (про що свідчить статут ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України", копія якого знаходиться в матеріалах справи, а.с.37-40) та колективним підприємством "Агробуд", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Андрушівський Агробуд" (що підтверджується Статутом товариства, протоколом №1 від 27.05.2005р. установчих зборів ТОВ "Андрушівський Агробуд", копії яких також знаходяться в матеріалах справи, а.с.54-65,68) було укладено договір №07КТ-01-01 купівлі-продажу природного газу (а.с.9-11), у відповідності до якого ДК "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (за договором "продавець") зобов'язалась передати КП "Агробуд" (за договором "покупець") природний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Відповідно до п.п.6.1 п.6 додаткової угоди від 24.10.2002р., а також додаткової угоди від 01.10.2001р. до договору купівлі - продажу природного газу №07КТ-01-01 від 03.01.2001р. (а.с.16-19,.20-22), сторонами погоджено, що оплата за природний газ для забезпечення населення, бюджетних установ та організацій тепловою енергією проводиться грошовими коштами в такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;
- послідуючі оплати проводяться плановими платежами, по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів, до 10- го та 22-го числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р.
Зокрема, відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який також набрав чинності з 01.01.2004р. й застосовується до спірних правовідносин у даній справі, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору №07КТ-01-01 із змінами та доповненнями до нього, а також додаткових угод до договору (а.с.12-22) в січні – березні 2001 року, жовтні 2001 року - березні 2002 року та грудні 2002 року продавцем поставлено (передано) покупцю природний газ у кількості 395,648тис.куб.м. Даний факт підтверджується актами передачі - приймання природного газу, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.23-34).
Проте, всупереч вищенаведеним нормам ЦК України та ГК України про зобов'язання, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого від позивача природного газу виконував неналежним чином, в зв'язку з чим, у нього утворилася заборгованість перед позивачем.
Згідно акту звіряння розрахунків (а.с.53) станом на 31.10.2007р. борг ТОВ "Андрушівський Агробуд" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" становив 15930,75грн.
Посилаючись на те, що ТОВ "Андрушівський Агробуд" даний борг не сплачує, 19.12.2007р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась в господарський суд Житомирської області з позовом до про стягнення з вказаного товариства на свою користь 24512,35грн., з яких 15930,75грн. основного боргу за поставлений на підставі договору №07КТ-01-01 від 03.01.2001р. природний газ, 6227,39грн. – інфляційних нарахувань за період з листопада 2004 року по листопад 2007 року, 1191,99грн. – 3-х % річних за період з 17.12.2004р. по 17.12.2007р. та 1162,22грн. – пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, нарахованої за період з 11.01.2003р. по 11.07.2003р. на підставі п.п.7.2 п.7 додаткової угоди від 01.10.2001р. до договору купівлі - продажу природного газу №07КТ-01-01 від 03.01.2001р. (а.с.20-22), а також п.6 ст.231 Господарського Кодексу України, ст.ст.258,549-551 Цивільного Кодексу України.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, вважаючи заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Зокрема, як зазначив відповідач в письмових поясненнях за №8/4 від 24.01.2008р. (а.с.52), ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.04.2002р. було порушено провадження у справі №1/43"Б" про визнання КП "Агробуд" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрушівський Агробуд") банкрутом, про що 16.05.2002р. в офіційному друкованому органі Верховної Ради України - в газеті "Голос України" було опубліковано оголошення.
Однак, як стверджує відповідач, позивач з майновими вимогами як кредитор у справу про банкрутство КП "Агробуд" не звернувся, тому, в порядку п.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" його вимоги, що виникли на день порушення провадження у справі про банкрутство не розглядаються та вважаються погашеними, про що винесено ухвалу господарського суду від 09.08.2002р. у справі №1/43"Б".
Відповідач також звертає увагу на те, що позивач, звертаючись з даним позовом, пропустив строк позовної давності по стягненню заборгованості за переданий природний газ у період, зазначений у позовній заяві.
Позивач, у відповідь на заперечення відповідача, які він вважає необґрунтованими з підстав, викладених у письмових поясненнях за №31/10-1492 від 12.02.2008р. (а.с.72-73), зазначив, що сума основного боргу є заборгованістю за поставлений природний газ у грудні 2002 року і за своєю правовою природою відноситься до поточних вимог, на які не поширюються положення статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як вбачається з протоколу судового засідання від 14.02.2008р. (а.с.79), в якому судом було прийняте оскаржене позивачем рішення, представник позивача пояснив суду, що сума основного боргу складається з боргу за грудень 2002 року та 2970,00 грн. - заборгованість, яка виникла в результаті корегування, проведеного в серпні 2007 року, згідно рішення господарського суду від 22.05.06 по справі №12/615.
Крім того, представник позивача не погодився з твердженнями відповідача щодо пропуску строку позовної давності, зокрема, щодо заборгованості в сумі 2970,00грн., вважаючи, що зобов'язання по її сплаті виникли після прийняття рішення господарським судом по справі №12/615 від 22.05.2006р.
Судовою колегією враховується наступне.
Як зазначалося вище, відповідачу на підставі договору купівлі-продажу природного газу №07КТ-01-01 від 03.01.2001р. та додаткових угод до нього, протягом 2001-2002рр. було передано природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі (а.с.23-34).
Відповідач свої зобов'язання щодо проведення розрахунків належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 15930,75грн.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що основний борг в сумі 15930,75грн. складається із заборгованості за грудень 2002 року в сумі 13176,00грн. – вартості переданого відповідачу природного газу в грудні 2002 року (а.с.34), та частково в сумі 2754,75грн. - заборгованості за березень 2002 року, беручи, при цьому, до уваги те, що в березні, грудні 2002 року здійснювались останні постачання природного газу, а також ту обставину, що відповідач здійснював часткові платежі за отриманий природний газ.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.04.2002р. було порушено провадження у справі №1/43"Б" за заявою ДПІ в Андрушівському районі про визнання КП "Агробуд" (правонаступником якого являється Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрушівський агробуд") банкрутом (а.с.76).
Оголошення про порушення провадження у справі про визнання КП "Агробуд" банкрутом було опубліковане в офіційному друкованому органі Верховної Ради України - в газеті "Голос України" №86 від 16.05.2002р.
Таким чином, до порушення провадження у справі № 1/43"Б" про визнання відповідача банкрутом, у останнього виникли зобов'язання перед позивачем, зокрема, на суму 2754,75грн.
Відповідно до ч. 5 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.08.2002р. було затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів боржника та зазначено, що відповідно до п.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними (а.с.77-78).
Однак, докази на підтвердження того, що позивач звертався до суду як кредитор про визнання майнових вимог, в матеріалах справи відсутні,
Отже, з врахуванням п.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги позивача, що виникли на день порушення провадження у справі про банкрутство, зокрема, в частині стягнення з відповідача 2754,75грн., вважаються погашеними, а тому звернення до суду з даними позовними вимогами є безпідставним.
Твердження позивача про те, що зобов'язання відповідача по сплаті суми 2970,00грн. виникли в результаті корегування, проведеного в серпні 2007 року, відповідно до рішення господарського суду по справі №12/615 від 22.05.2006р., є необґрунтованими.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.05.2006р. у справі № 12/615 за позовом ДК "Газ України" до ТзОВ "Андрушівський Агробуд" про стягнення 20389,49грн. (а.с.46-49), було встановлено, що зарахування отриманих від відповідача грошових сум за платіжними дорученнями №20 від 12.02.2003р., №20 від 20.02.2003р. та №19 від 20.02.2003р. на загальну суму 2970,00грн. в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у 2001-2002рр. є неправомірним. Вказані платежі повинні бути зараховані як оплата за отриманий газ в 2003 році, оскільки в графі "Призначення платежу" вказувався період, за який проводяться розрахунки.
Дане рішення господарського суду залишене без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.11.2006р., котра, в свою чергу, залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2007р.
Ухвалою Верховного Суду України від 12.04.2007р. було відмовлено у відкритті касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України.
Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального Кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с.35-36), корегування в сторону збільшення заборгованості за спожитий газ в 2002 році позивач здійснив у серпні 2007 року, після прийняття місцевим господарським судом рішення у справі №12/615, що свідчить лише про те, що з вини позивача в його бухгалтерському обліку було неправильно відображено (в сторону зменшення) заборгованість відповідача за 2002 рік.
Однак, корегування заборгованості за договором №07КТ-01-01 від 31.01.2001р. в сторону збільшення після винесення судом рішення по справі №12/615, не є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплачувати суму 2970,00грн., визнану такою, що має бути зарахована як оплата за природний газ, отриманий в 2003 році, за природний газ, що поставлено відповідачу в 2002 році на підставі цього договору.
Окрім того, на момент надходження від відповідача коштів за платіжними дорученнями №20 від 12.02.2003р., №20 від 20.02.2003р. та №19 від 20.02.2003р. на загальну суму 2970,00грн., відповідно до ухвали господарського суду від 09.08.2002р. по справі №1/43"Б" (а.с.77-78) в порядку п.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги позивача, що виникли на день порушення провадження у справі про банкрутство вважалися уже погашеними.
Стосовно заборгованості відповідача за переданий (спожитий) природний газ в грудні 2002 року, то дана заборгованість виникла після порушення провадження у справі про банкрутство КП "Агробуд" в процедурі санації боржника та являється поточною заборгованістю.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.11.2002р. у справі №1/43"Б" було запроваджено процедуру санації, в ході якої позивач мав право, у відповідності до ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернутись до керуючого санацією з вимогами щодо зобов'язань відповідача, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном та санації.
Однак, докази на підтвердження того, що позивач звертався до керуючого санацією боржника (КП "Агробуд") з заявою про визнання поточних грошових вимог до боржника, в матеріалах справи відсутні.
Ухвалою від 17.12.2004р. у справі №1/43"Б" господарський суд Житомирської області затвердив звіт керуючого санацією про виконання плану санації КП "Агробуд" та припинив провадження у справі.
Законом також надано право кредиторам подавати заяви з поточними вимогами до боржника у позовному провадженні шляхом звернення до суду з позовною заявою до боржника.
З такою позовною заявою звернувся позивач 21.12.2007р., як вбачається з штампу господарського суду Житомирської області.
Проте, звертаючись з даним позовом позивач пропустив строк позовної давності з вимогою про захист свого порушеного права.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перебіг позовної давності щодо вимог позивача до відповідача з виконання грошового зобов'язання за спожитий природний газ в грудні 2002 року, з врахуванням п.6.1 додаткової угоди до договору (а.с.21) розпочався 11 січня 2003 року, а закінчився 10 січня 2006 року.
Акт звірки розрахунків станом на 31.10.2007р. не перериває строку позовної давності, оскільки складений після його сплину.
В зв'язку з тим, що відповідач заперечуючи проти позову, зіслався на пропуск позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції правильно розцінив підставу заперечення відповідача як заяву про застосування судом позовної давності згідно ч.3 ст.267 ЦК України.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань також є безпідставними.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, оцінивши доводи сторін, докази, наявні в матеріалах справи, в сукупності з аналізом норм чинного законодавства правильно відмовив в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, які по суті повторюють пояснення позивача, які надавались в ході розгляду спору судом першої інстанції, спростовуються вищенаведеним та не являються підставою для скасування оскарженого рішення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 14.02.2008р. у даній справі слід залишити без змін, а подану позивачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 14 лютого 2008 року у справі №12/2715 залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ - без задоволення.
2. Справу № 12/2715 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд