Справа № 1-262/12

В И Р О К

                                     І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 року  Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого  - судді  Криворот О.О.,

при секретарі –Тарчевській Н.О.,

за участю прокурора  - Кокошка О.В.,

законного представника –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, учня ВСП НПУ ім. Драгоманова, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.259 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 03.11.2011 року приблизно о 08 год. 05-10 хв. знаходячись біля  будинку АДРЕСА_2 завідомо неправдиво повідомив  правоохоронні органи зі свого мобільного телефону на спецлінію 102 до чергової частини ГУ МВС України в м. Києві про підготовку вибуху шляхом замінювання навчального закладу  Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, що розташоване по вул. Л.Курбаса в м. Києві, що загрожує загибеллю людей. В результаті таких дій ОСОБА_2 були евакуйовані учні та співробітники зазначеного вище навчального закладу та прилеглої до нього території, але  викликаною групою спеціалістів вибухотехнічного відділу НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві вибухонебезпечних пристроїв на вказаній території виявлено не було.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, розкаявся у вчиненому і пояснив суду, що він вирішив зірвати заняття у зазначеному вище навчальному закладі, зателефонував на № 102, повідомив що будівлю заміновано, після чого сім картку із свого мобільного телефону викинув.

Враховуючи те, що неповнолітній ОСОБА_2 не оспорював фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового процесу та роз’яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, крім тих, що характеризують особу підсудного.

    З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена повністю, і його умисні дії, які виразились у завідомо неправдивому повідомленні про  підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей, суд кваліфікує за ч.1 ст.259 КК України.

          Обираючи неповнолітньому ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, особу підсудного ОСОБА_2, який не досяг повнолітнього віку, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, навчається у ВСП НПУ ім. М.П. Драгоманова.

         Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_2, є його щире каяття.

         Згідно зі ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання  ОСОБА_2, судом не встановлено.

          Згідно з  роз»ясненнями, які викладені у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочин неповнолітніх»якщо санкцією закону, за яким засуджується неповнолітній, передбачено лише такі види покарань, які з огляду на вік підсудного чи його стан не можуть до нього застосуватися, суд звільняє його від кримінальної відповідальності із  застосуванням примусових заходів виховного характеру, або відповідно до ст.7 КПК України  закриває справу і звільняє його від кримінальної відповідальності, або постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від покарання.

Враховуючи те, що передбачені санкцією ч.1  ст.259 КК України покарання у виді штрафу та арешту у відповідності до статей 99, 101 КК України не може бути застосовані до неповнолітнього, який не має самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення, а такий вид покарання як обмеження волі у відповідності до положень ст. 98 КК до неповнолітніх не застосовується, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_2 від покарання.

          Цивільний позов та судові витрати по справі відсутні.

Речові докази необхідно вирішити відповідно до вимог ст.ст.81, 330 КПК України.

           Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

            ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.259  КК України і на підставі п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 10.04.2004 року звільнити від покарання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - скасувати.

Речовий доказ – мобільний телефон марки «LG»ІМЕІ НОМЕР_1, чорного кольору, який знаходиться у камері зберігання речових доказів Солом’янського РУГУ МВС України в м. Києві –повернути ОСОБА_2

Речовий доказ –стенограма із записом телефонної розмови та CD-R диск «Verbatium»s/n N1120G13D8074031В1, що знаходяться при матеріалах справи – знищити.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом»янський районний суд м. Києва протягом 15 (п»ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

             Суддя                                                               О.О.Криворот