Справа № 2-630/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"15" лютого 2012 р. Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -                            судді   Гуменюк А.І.

при секретарях                                       Фурсай М.О.,   Коршак Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна», ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі –Позивач) 22 квітня 2009 року звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Провідна»(далі –Відповідач № 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 13 березня 2008 року на перехресті вулиці Малиновського та проспекту Оболонський сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої його автомобіль отримав механічні пошкодження. Вказує, що зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулася через порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху і, що постановою Оболонського районного суду               м. Києва останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Відповідача № 1, він звернувся до останнього із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування. Вказує, що 16 травня 2008 року Відповідач № 1 здійснив йому виплату страхового відшкодування у розмірі 16 531 грн. 56 коп., як різницю вартості автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди і вартості його решток. Не погоджуючись із вказаним розміром страхового відшкодування, зауважує, що розмір матеріальної шкоди, заподіяний йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, має складати 36 123 грн. 36 коп., тобто вартість його автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої був визначений оцінювачем. Оскільки ліміт відповідальності за умовами правочину, укладеного між ОСОБА_2 та Відповідачем № 1, складає 25 000 грн., вважає, що останній має виплати йому в межах вказаного ліміту ще 8 968 грн. 44 коп. Крім того, вважає, що визначення різниці вартості автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди і після та виплата страхового відшкодування у вигляді цієї різниці –це протиправні дії Відповідача № 1, оскільки, на його думку,  виплата страхового відшкодування у вигляді цієї різниці можлива лише у випадку, коли вартість автомобіля не перевищувала б ліміту відповідальності страховика. Вказує, що діями Відповідача йому також заподіяно моральну шкоду, розмір якої він оцінив в 3 000 грн., оскільки ситуація, що склалася, створила йому масу незручностей та психологічний дискомфорт, призвела до втрати часу і сил та до додаткових емоційних страждань, що в свою чергу, суттєво позначилося на його психоемоційному стані, викликаючи у нього впродовж тривалого часу цілу гамму негативних переживань, відчуття обманутого, роздратування і безпорадності. Тому просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на його користь 8 968 грн. 44 коп.  страхового відшкодування, 3 000 грн. моральної шкоди, відшкодувати йому 500 грн. –вартість послуг Союзу експертів України за виконання рецензії звіту № 1046 від 18 березня 2008 року, послуги банку у розмірі 8 грн. та відшкодувати судові витрати пов’язані із розглядом справи, зокрема, судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та 800 грн., оплачених ним за складання позову.

Згідно ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року, вказана справа була передана Шевченківському районному суду м. Києва в порядку статті 116 Цивільного процесуального кодексу України, на розгляд.  

В ході судового розгляду справи, Позивач, через свого представника, неодноразово уточнював позовні вимоги. В остаточній редакції, згідно заяви про збільшення позовних вимог, поданої на адресу суду 18 січня 2012 року, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на його користь 14 191 грн. 93 коп. заборгованості по оплаті страхового відшкодування, з урахуванням пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 2 250 грн. 82 коп. та індексів інфляції, у розмірі 2 972 грн. 67 коп., в іншій частині позовні вимоги залишилися незмінними.

Крім того, в ході судового розгляду, за клопотанням представника Відповідача № 1, судом притягнуто в якості співвідповідача ОСОБА_2 (далі –Відповідач № 2).

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити.

Представник Відповідача № 1 у судовому засіданні позов не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля Позивача перевищувала його ринкову вартість, то вартість відновлювального ремонту у даному випадку має бути прирівняна до ринкової вартості автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди і складає 36 123 грн. 39 коп. Зауважуючи на тому, що оскільки Позивач не погодився щодо визнання його автомобіля фізично знищеним, у зв’язку з чим ремонт його автомобіля був недоцільним, Відповідачем було замовлено проведення оцінки вартості залишків автомобіля, розмір якої складав 20 450 грн. 07 коп., після чого                  Відповідачем № 1 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 15 673 грн. 32 коп., як різницю між ринковою вартістю автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди  та ринковою вартістю автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди. З урахуванням доплати страхового відшкодування 13 листопада 2008 року у розмірі 858 грн. 24 коп., вважає, що свої зобов’язання перед Позивачем Відповідач № 1 виконав у повному обсязі. Крім того, в частині щодо відшкодування моральної шкоди також просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки знаходить позов в цій частині також безпідставним.

Відповідач № 2 у судове засідання не з’явився. Про місце, день та час судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 12 лютого 2008 року що між Відповідачем  № 1 та Відповідачем № 2 було укладено Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/6129502 (далі –Договір). Строк дії Договору –до 11 лютого 2009 року. Об’єктом страхування був автомобіль марки «Фіат Темпра», державний номерний знак НОМЕР_2, 1994 року випуску. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складав 25 000 грн. (а.с. 13)

Як вбачається із матеріалів справи, згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2008 року, Відповідача № 2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який 13 березня 2008 року, керуючи автомобілем «Фіат Темпра», державний номерний знак НОМЕР_2, на перехресті вулиці Малиновського –проспект Оболонський в м. Києві, порушив пункт 8.7.3. Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є Позивач (а.с. 11).  

Із матеріалів справи також вбачається, що відповідно до звіту про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_1, складеного 19 березня 2008 року, вартість відновлювального ремонту, з урахуванням фізичного зносу запчастин, не перевищує дійсну вартість транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди, розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу приймається рівним вартості відновлювального ремонту, з урахуванням фізичного зносу запчастин і складає 27 093 грн. 26 коп. При цьому вартість відновлювального ремонту автомобіля Позивача складала 56 722 грн. 58 коп., дійсна ринкова вартість автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди складала 36 123 грн. 39 коп. (а.с. а.с. 15-44).

Крім того, із матеріалів справи також вбачається, що відповідно до звіту про вартість залишків транспортного засобу «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_1, складеного 20 травня 2008 року, вартість залишків транспортного засобу «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_1, склала 20 535 грн. 61 коп. (а.с. а.с. 46-57).

Відповідно до страхових актів Відповідача № 1 від 14 травня 2005 року та від 11 листопада 2008 року, відповідно, Позивачеві підлягало до виплати страхове відшкодування у розмірі 15 673 грн. 32 коп. та 858 грн. 24 коп. (а.с. а.с. 68-69, 77-78), які були виплачені Позивачеві через систему Приват Мані 16 травня 2008 року (а.с. 70-71) та 13 листопада 2008 року.

За змістом статті 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством.

Крім того, за змістом статті 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Позивача був пошкоджений. Відповідно до звіту оцінювача від 12 березня 2008 року вартість відновлювального ремонту, з урахуванням фізичного зносу запчастин, склала 27 093 грн. 26 коп. Оскільки ринкова вартість автомобіля Позивача на момент дорожньо-транспортної пригоди складала 36 123 грн. 39 коп., ремонт автомобіля Позивача був економічно необґрунтованим. Як вбачається із матеріалів справи, згідно листів Відповідача, адресованих Позивачеві, відповідно, від 24 червня 2008 року за № 17-05/3062 (а.с. 65) та від 18 вересня 2008 року за № 17-05/6128, Позивач не був згоден із визнанням його транспортного засобу фізично знищеним. За таких обставин, на думку суду, Відповідач № 1 правомірно виплатив Позивачеві страхове відшкодування в порядку частини 2 статті 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів», як різницю між ринковою вартістю автомобіля Позивача на момент дорожньо-транспортної пригоди, а це 36 123 грн. 23 коп. та вартістю залишків його транспортного засобу, яка складала 20 535 грн. 61 коп.

Суд не погоджується із позицією Позивача щодо того, що  Відповідач № 1 повинен виплати йому страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності, визначеного укладеним між Відповідачами № 1 та № 2 правочином, оскільки, зважаючи на фактичні обставини справи,  страхове відшкодування підлягає виплаті в порядку частини 2 статті 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів».  

Суд не вважає належними доказами лист Моторного (транспортного) страхового бюро від 20 жовтня 2008 року за № 13297/4-3-6 (а.с. 86-87) та висновок спеціаліста № 215 експертного автотоварознавчого дослідження, складений від 14 травня 2008 року на підставі заяви Позивача, оскільки, відповідно до статті 40 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначення розміру страхового відшкодування, у випадку Позивача, до повноважень Моторного (транспортного) страхового бюро не входить. Крім того, висновок спеціаліста від 14 травня 2008 року проводився на підставі даних Звіту № 1046 від 18 березня 2008 року, складеного оцінювачем ОСОБА_3., а не на безпосередньому дослідженні автомобіля Позивача (а.с. 213-215). При цьому, судом також приймається до уваги той факт, що Позивачем було продано залишки автомобіля. Про вартість проданих залишків представник Позивача повідомити суду не зміг, зіславшись, що йому невідомо.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на те, що Відповідач № 1 здійснив страхове відшкодування Позивачеві у повному обсязі, підстав для стягнення вказаної у позові суми із Відповідач № 2, суд не вбачає.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача № 1  моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.

Позов в цій частині також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як підставу зазначеної позовної вимоги, Позивач зазначає статті                  23 та 1167 Цивільного кодексу України.

Проте, суд не погоджується із правовою позицією Позивача в цій частині, з огляду на те, що цивільно-правові відносини, які виникли між Позивачем та Відповідачем № 1, ґрунтуються на договірних засадах, які випливають із укладеного між Відповідачами № 1 та № 2 правочину. Оскільки вказаним правочином відшкодування моральної шкоди не передбачено, крім того, взяті на себе зобов’язання за цим правочином, Відповідач № 1 виконав у повному обсязі, вказана позовна вимога є безпідставною та такою, що також задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову судом відмовлено у повному обсязі, підстави присудження на користь Позивача судових витрат, понесених ним у зв’язку із розглядом справи, відсутні.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 979, 1194 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись статтями 8, 10, 11, 13, 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою –в і д м о в и т и.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду                    м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти  днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.