Справа № 1-220/11

В И Р О К  

іменем України

"02" грудня 2011 р.

2 грудня 2011 року                                                                                                    місто Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого –судді СЛОБОДЯНЮКА П.Л., при секретарі БАНАС М.К., ЗАХАРЧЕНКО Н.В. за участю прокурора КАЦЮБИ, В.С., потерпілого ОСОБА_1, підсудних: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисника ОСОБА_12., у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва розглянув кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шушківка Черкаської області, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 03.04.1981 року - за ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі; 15.03.1983 року - за ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі; 26.11.1987 року - за ч. 1 ст. 229-6 КК України (в редакції 1960 року) до 1 року і 6 місяців позбавлення волі; 01.06.1990 року - за ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 222 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років і 6 місяців позбавлення волі; 22.11.1995 року - за ч. 1 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) до 6 років позбавлення волі; 26.05.2004 року - за ч. 1 ст. 315, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Солонищівка Харківської області, українця, громадянина України, неодруженого, з базовою середньою освітою, без визначеного місця проживання, раніше судимого: 20.03.1996 року - за ч. 2 ст. 140, ст. 17 ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 6 місяців позбавлення волі; 28.07.1997 року - за ст. 208, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 5 років позбавлення волі; 25.02.2002 року - за ч. 3 ст. 81, ст. 17, ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 81, ч. 1 ст. 89 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років і 6 місяців позбавлення волі; 25.02.2005 року - за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі,

ОСОБА_4, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Оренбург, Росія, громадянки України, росіянки, з професійно-технічною освітою, незаміжньої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

ОСОБА_5, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Свердловськ, Луганської області, громадянки України, українки, з середньою освітою, незаміжньої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, в силу ст. 89 раніше не судимої,

кожного, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Шевченківський районний суд м. Києва,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

ОСОБА_2, будучи раніше судимим за ч. 3 ст. 185 КК України, отже діючи повторно, у період грудня 2009 року –квітня 2010 року, вчинив ряд крадіжок при наступних обставинах.

Так, 18 грудня 2009 року, близько 15 години 30 хвилин, знаходячись в приміщенні магазину «Стиль»(м. Київ, підземний простір на площі «Льва Толстого»), помітивши на стільці сумку потерпілої ОСОБА_8, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав вказану сумку, вартістю 200 грн., в якій знаходилось:

-          мобільний телефон «Samsung SGH - 210», вартістю 1300 грн., з сім-карткою вартістю 25 грн.;

-           чотири зошити, загальною вартістю 20 грн.;

-          пенал, дві ручки, коректор, флеш-карта, об’ємом 8 Гб, все на загальну вартістю 314,5 грн.;

-          гроші в сумі 50 грн.;

-          книга «Політологія», вартістю 46 грн.

а також інше майно, що не представляло цінності для потерпілої, а всього майна ОСОБА_8 загальною вартістю 1955,5 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

У подальшому, 11 січня 2010 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні ресторану «Домашня кухня»(м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16), помітивши на стільці куртку потерпілого ОСОБА_9, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав з кишені вказаної куртки:

-           мобільний телефон «Samsung С-5212», вартістю 1577 грн., з сім-карткою, вартістю 100 грн., з грошима на рахунку в сумі 5 грн. та сім-карткою, вартістю 50 грн., з грошима на рахунку в сумі 40 грн., з карткою памяті «Micro SD»об’ємом пам’яті 2 Гб, вартістю 76 грн., шкіряний чохол, вартістю 45 грн.;

-           мобільний телефон «Nokia 3100», вартістю 400 грн.

а всього майна ОСОБА_9 загальною вартістю 2293 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Далі, 14 лютого 2010 року, близько 19 години 20 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні кафе «Купідон»(м. Київ, вул. Пушкінська, 3), помітивши біля столику сумку потерпілого ОСОБА_10, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав вказану сумку, вартістю 100 грн., в якій знаходився ноутбук марки «Samsung R40», вартістю 3000 грн., а також інше майно, що не представляло цінності для потерпілого, а всього майна ОСОБА_10 загальною вартістю 3100 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Також, 19 лютого 2010 року, приблизно о 10 годині 15 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні «Будинку вчителя»(м. Київ, вул. Володимирська, 57), помітивши потерпілу ОСОБА_11, яка розмовляла по мобільному телефону, підійшов до неї та непомітно для останньої, після того, як вона поклала даний телефон до своєї сумки, таємно з вказаної сумки викрав її мобільний телефон «Nokia 8800», вартістю 8000 грн., з сім-карткою, вартістю 200 грн., з грошима на рахунку в сумі 150 грн., а всього майна ОСОБА_11 загальною вартістю 8350 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Крім того, 8 квітня 2010 року, ОСОБА_2, діючи повторно, ОСОБА_3, який раніше був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України, отже який також діяв повторно, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб, вчинили крадіжку майна потерпілого ОСОБА_1 із проникненням в інше приміщення за наступних обставин.

Так, у згаданий день, близько 16 години, ОСОБА_2, перебуваючи біля підвального приміщення АДРЕСА_4, помітив у цьому приміщенні автомобільні колеса, які у подальшому вирішив викрасти. Переслідуючи зазначену ціль, ОСОБА_2 сумісно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розробили план згідно якого вона мала стежити за навколишньою обстановкою та при першій загрозі щодо викриття повідомити про це ОСОБА_3 та ОСОБА_2, останній з яких повинен був проникнути до підвалу та подавати колеса ОСОБА_3, який в свою чергу повинен був складати вказані колеса на завчасно підготовлений візок.

У подальшому, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зустрівши знайому ОСОБА_5, повідомили їй про свої наміри вчинити крадіжку коліс з підвального приміщення, на що остання, маючи умисел на спільне таємне викрадення чужого майна, вступила у попередню змову з ними щодо цього, із визначенням особистої ролі у згаданому спільному злочинному плані, а саме вона разом з ОСОБА_4 повинні були спостерігати за навколишньою обстановкою у час, коли ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виносили б колеса з підвалу.

Далі, 9 квітня 2010 року, близько 00 годин 50 хвилин, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підійшли до АДРЕСА_4, де ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в межах обумовлених раніше ролей, залишились спостерігати за навколишньою обстановкою для попередження про можливу небезпеку ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які підійшли до підвального приміщення ТОВ «Ексімер», розташованого у цьому ж будинку, де ОСОБА_2, пошкодивши накриття зазначеного приміщення, проник до нього, після чого почав передавати ОСОБА_3 майно потерпілого ОСОБА_1, а саме: 4 автомобільних колеса з легкосплавними дисками, вартістю 5600 грн., та дві автомобільні шини марки «CONTINENTAL», вартістю 1600 грн., тобто всього майна потерпілого на загальну суму 7200 грн., яке ОСОБА_3 склавши на візок, перевіз до арки будинку, що була неподалік, після чого ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було затримано працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2, визнаючи свою вину у повторному вчиненні серії крадіжок чужого майна, що мали місце 18 грудня 2009 року, 11 січня, 14 лютого та 19 лютого 2010 року, та частково не визнаючи свою провину у повторному вчиненні крадіжки за попередньою змовою групою осіб, пояснив, що 18 грудня 2009 року, вдень знаходячись в магазині «Стиль», що в підземному просторі на площі «Льва Толстого»в м. Києві, непомітно викрав зі стільця сумку, в якій знаходились гроші, мобільний телефон та інші речі, після чого швидко з даного місця зник, розпорядившись викраденим за власним бажанням. Далі ОСОБА_2 пояснив, що ввечері 11 січня 2010 року, знаходячись в ресторані «Домашня кухня», що на вул. Б.Хмельницького в м. Києві, помітивши на стільці чоловічу куртку, непомітно з її кишені викрав два мобільних телефони та шкіряний чохол, після чого залишив ресторан, і розпорядився викраденим на власний розсуд. 14 лютого 2010 року, ввечері, як у подальшому пояснив ОСОБА_2, перебуваючи в кафе «Купідон», що на вул. Пушкінській в м. Києві, непомітно викрав звідти сумку в якій знаходився ноутбук та інші речі, після чого вийшов з даного кафе, розпорядившись викраденим за власним бажанням. Також ОСОБА_2 пояснив, що зранку 19 лютого 2010 року, знаходячись в «Будинку вчителя»на вул. Володимирській в м. Києві, непомітно у окремої жінки витягнув з її сумки мобільний телефон, яким розпорядився на власний розсуд. Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що 8 квітня 2010 року, в денний час, перебуваючи на АДРЕСА_4 побачив автомобільні колеса, які вирішив викрасти ввечері, про що розповів у подальшому ОСОБА_3, який погодився прийняти участь у цьому. Далі ввечері він та ОСОБА_3, спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не знали про їх наміри викрасти колеса, пішли за згаданою адресою, при цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишились неподалік будинку, а він з ОСОБА_3 пішли до підвалу, де знаходились колеса. Прийшовши до підвалу, він проник до нього через отвір, який вже був у накритті, та почав подавати колеса і шини ОСОБА_3, який їх складав на завчасно підготовлений візок, що стояв в арці будинку, де чекали їх ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Після того, як всі колеса і шини, що знаходились в підвалі були передані ОСОБА_3, останній поніс їх до візка, а він підійшов згодом, після чого їх всіх було затримано працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3, визнаючи частково свою вину у вчиненні крадіжки за попередньою змовою групою осіб, пояснив, що 8 квітня 2010 року, за пропозицією ОСОБА_2 погодився разом з ним викрасти колеса, які останній бачив у підвалі в одному із будинків по вул. В.Житомирській. Ввечері цього ж дня, він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким не було відомо про їхні з ОСОБА_2 плани щодо крадіжки, прийшли до будинку по вул. В.Житомирській, де ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишились чекати, а він разом з ОСОБА_2 попрямували до підвалу. Далі ОСОБА_2 проник до підвалу і почав подавати колеса і шини, які він почав носити до арки, і коли всі колеса та шини були перенесені, приїхали працівники міліції і затримали всіх.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_4, визнаючи частково свою вину у вчиненні крадіжки за попередньою змовою групою осіб, пояснила, що 8 квітня 2010 року, ввечері чула, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щось обговорювали, а потім вона разом з ними пішла до окремого будинку на вул. В.Житомирській, при цьому по дорозі зустріли ОСОБА_5, яка приєдналась до них. Прийшовши до вказаного будинку, вона з ОСОБА_5 залишились в арці  чекати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які кудись пішли по справам, а через деякий час повернувся ОСОБА_3 і приніс якийсь мішок і поклав на візок, який стояв в цій же арці. Потім ОСОБА_3 знову уходив і приносив ще мішки, які також складав на візок, після чого через деякий час приїхали співробітники міліції і їх затримали. Крім того, ОСОБА_4 пояснила, що не знала про намір ОСОБА_3 та ОСОБА_2 викрасти колеса, а просто пішла з ними по їхнім справам.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_5, визнаючи частково свою вину у вчиненні крадіжки за попередньою змовою групою осіб, пояснила, що 8 квітня 2010 року, ввечері зустріла ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з якими пішла до окремого будинку на вул. В.Житомирській, де біля арки вона залишилась з ОСОБА_4, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кудись пішли. Через деякий час повернувся ОСОБА_3 і приніс щось у пакеті та поклав на візок, який стояв в цій же арці. Потім ОСОБА_3 знову пішов і приніс ще пакети, які також склав на візок. Далі, через деякий час приїхали співробітники міліції, побачивши яких, вона побігла, проте все одно її, як і інших було затримано. Також ОСОБА_5 зазначила, що попередньої змови з приводу вчинення крадіжки коліс з підвалу у неї не було.

За клопотанням підсудного ОСОБА_2, яке було підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство в частині вчиненні ним серії крадіжок чужого майна, що мали місце 18 грудня 2009 року, 11 січня, 14 лютого та 19 лютого 2010 року, було проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України. При цьому судом їм було роз’яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати саме ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Незважаючи на невизнання у повному обсязі кожним з підсудних своєї вини у вчиненні крадіжки за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у інше приміщення, їх вина в цілому знайшла своє підтвердження на основі дослідження в судовому засіданні всієї сукупності доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в суді пояснив, що 9 квітня 2010 року, прийшовши до напівпідвального приміщення офісу, що знаходиться в АДРЕСА_4, виявив, що пошкоджена стеля і в приміщенні відсутні шість шин марки «TOYO», загальною вартістю 4800 грн., чотири колісні диски, загальною вартістю 2400 грн., дві шини «CONTINENTAL», загальною вартістю 800 грн. та мідні труби вартістю 1600 грн. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що накриття підвального приміщення до цього було у належному стані і без його пошкодження проникнути у підвал було неможливо.

Згідно показань свідка ОСОБА_13 –мешканця АДРЕСА_4, в судовому засіданні було встановлено, що 9 квітня 2010 року, приблизно о 1 годині, він знаходився дома і чув грохот на вулиці та розмову двох осіб, які виносили з підвалу колеса, а після того, як подивився у вікно, побачив, як один чоловік виносив щось з підвалу, а поруч з підвалом стояла жінка, яка спілкувалася із іншим чоловіком, який перебував у підвалі, у зв’язку з чим ним було викликано міліцію.

Свідок ОСОБА_14 та ОСОБА_15 –співробітники Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві, кожний окремо, в суді пояснили, що 9 квітня 2010 року, патрулюючи район, за викликом приїхали за адресою: АДРЕСА_4 де побачили, що в окремому напівпідвальному приміщенні пошкоджено накриття, а недалеко від нього біля арки цього будинку знаходяться двоє жінок і двоє чоловіків, один з яких, а саме ОСОБА_2, разом із жінками намагався втекти, а ОСОБА_3 залишився на місці. Крім того, як пояснили свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15, на місці вони виявили лише візок, на якому знаходились колеса з шинами та шини, при цьому будь-яких труб виявлено не було.

Свідок ОСОБА_16 в суді пояснив, що 9 квітня 2010 року він, як слідчий, чергував у слідчо-оперативній групі ТВМ-4 Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві, і в ході чергування, близько 1 години, здійснював виїзд у складі групи за адресою: АДРЕСА_4 де по приїзду побачив працівників міліції та інших осіб, серед яких були ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, біля яких знаходився візок, колеса та шини у мішках. Також ОСОБА_16 пояснив, що в ході огляду місця події ним було виявлено пошкодження накриття підвалу, а зазначені шини та колеса вилучені у встановленому порядку.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 9 квітня 2010 року (т. 2 а.с. 24-28), в ході огляду прилеглої території будинку АДРЕСА_4, було виявлено чотири колеса (покришки марки «TOYO») на титанових дисках та дві покришки «CONTINENTAL», які були у подальшому вилучені.

Згідно протоколу огляду речових доказів від 9 квітня 2010 року (т. 2 а.с. 29-31), під час огляду місця події в цей же день було вилучено: чотири колеса із гумовими покришками «TOYO», які встановлені на легкосплавні диски та дві гумові покришки «CONTINENTAL»без дисків.

Оцінивши всі докази по даній справі, в тому числі і показання всіх підсудних, суд вважає встановленим, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_1 з проникненням в інше приміщення за попередньою змовою між собою, при цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такі дії вчинили повторно, і такий висновок суду обумовлений тим, що всі підсудні, за виключенням ОСОБА_4, ще на етапі досудового слідства зазначали про окремі обставини викрадення вказаних коліс, в тому числі і про відповідну домовленість між собою щодо цього.

Так, підсудний ОСОБА_2, будучи допитаний як обвинувачений (т. 2 а.с. 93-96) зазначав, що домовився зі своїми друзями про викрадення пакетів із чимось, які він побачив у підвалі АДРЕСА_4. Далі, згідно згаданих показів ОСОБА_2, близько 23 години, він разом зі знайомою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вийшли з дому та взявши з собою тачку пішли до зазначеного підвалу, і по дорозі зустріли знайому ОСОБА_5, якій розповіли про колеса та запропонували їй піти з ними разом, а коли прийшли на місце він наказав дівчатам чекати їх з ОСОБА_3 з тачкою біля арки, після чого вони пішли до підвалу, звідки він подавав ОСОБА_3 колеса, а він носив до дівчат і накладав на тачку, а коли всі колеса були складені, приїхала міліція і затримали всіх.

Згідно показів ОСОБА_3, які він давав на досудовому слідстві (т. 2 а.с.140-142), останній зазначав, що 8 квітня 2010 року, ОСОБА_2 запропонував йому та ОСОБА_4 допомогти викрасти колеса, які він бачив у підвалі будинку на вул. В. Житомирської, на що вони погодились. Далі, вони взяли тачку та пішли на вказану вулицю, при цьому по дорозі зустріли знайому ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ОСОБА_5, якій розповіли про колеса, а потім всі пішли до будинку НОМЕР_1, де дівчат поставили біля арки та сказали, щоб вони стояли з тачкою та у випадку появи кого-небудь повідомили.

Підсудна ОСОБА_5, будучи допитаною на досудовому слідстві (т. 2 а.с. 231-232), зазначала, що 8 квітня 2010 року, близько 23 години 10 хвилин, зустрівши на Львівській площі знайому ОСОБА_4 з товаришем ОСОБА_2 і іншим невідомим раніше чоловіком, які розмовляли про якійсь колеса, пішла до будинку АДРЕСА_4, де хлопці сказали їм чекати біля арки і дивитись, щоб ніхто і нікуди не йшов.

Що ж стосується показань на досудовому слідстві ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 188-190), то незважаючи на те, що остання у них прямо не зазначала про факт попередньої змови з іншими особами щодо крадіжки коліс з підвалу, однак оцінюючи їх поряд із показаннями, які надавались нею у судовому засіданні, судом встановлено ряд суттєвих протиріч, які свідчать про її намагання штучно заперечити факт такої змови. Так, на досудовому слідстві ОСОБА_4 зазначала, що перед тим, як піти до вул. В. Житомирської, чоловіки розповідали про колеса і ОСОБА_2 запропонував піти і подивитися на них, а після того, як вони прийшли до арки будинку НОМЕР_1, ОСОБА_2 наказав їй з ОСОБА_5 стояти в арці, а далі ОСОБА_3 почав підкочувати до них якійсь колеса. В той же час, в суді, ОСОБА_4 неодноразово зазначала, що вона не знала, що знаходиться в мішках, які приносив ОСОБА_3 і на її питання до нього з приводу що в цих мішках, ОСОБА_3 повідомив, що сміття. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_4 також пояснила, що побачила візок, який був підготовлений заздалегідь, лише в арці будинку, проте на досудовому слідстві вказувала, що візок саме вона заздалегідь взяла із собою.

Також про факт попередньої змови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо вчинення крадіжки коліс з підвального приміщення свідчить і поведінка ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у момент приїзду співробітників міліції за викликом, а саме те, що вони намагалися втекти, що, на переконання суду, вказує на їх обізнаність про протиправний характер вчинених ними дій.

Крім того, суд критично оцінює посилання ОСОБА_2 на те, що проникнення до підвального приміщення не було, виходячи з того, що накриття підвалу вже було пошкоджено і він потрапив до нього безперешкодно.

Як пояснив потерпілий ОСОБА_1, без пошкодження накриття вказаного підвального приміщення, до нього потрапити було неможливо. Крім того, про відривання ОСОБА_2 одного листа накриття підвалу у своїх показаннях на досудовому слідстві зазначав підсудний ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 141), і такі його показання підтверджується фотоматеріалами, які долучені до протоколу огляду місця події від 9 квітня 2010 року (т. 2 а.с. 26-28), з яких вбачається відсутність на момент огляду окремої частини накриття цього підвалу.

Органом досудового слідства ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні за попередньою змовою групою осіб з проникненням у інше приміщення крадіжки окремого майна потерпілого ОСОБА_1, в тому числі двох автомобільних шин «TOYO», вартістю 1600 грн. та мідних труб для кондиціонерів, вартістю 1600 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою групою викрали з підвального приміщення лише чотири колеса із гумовими покришками «TOYO», які встановлені на легкосплавні диски та дві гумові покришки «CONTINENTAL»без дисків, а тому суд виключає з обвинувачення кожного з підсудних по цьому епізоду посилання на викрадення ними двох автомобільних шин «TOYO», вартістю 1600 грн. та мідних труб для кондиціонерів, вартістю 1600 грн.

Таким чином, дії ОСОБА_2, які виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із проникненням у інше приміщення, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які виразились у таємному викраденні чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із проникненням у інше приміщення, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Потерпілими ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 заявлені цивільні позови щодо відшкодування матеріальної шкоди на суму відповідно 1955,5 грн., 2293 грн., 3100 грн. та 8350 грн.

Враховуючи те, що підсудним ОСОБА_2 не оспорювались як фактичні обставини справи, так і розміри заявлених до нього цивільних позовів, судом і в цій частині судове слідство було проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, а тому заявлені позови згаданих потерпілих підлягають задоволенню у повному обсязі із стягненням з підсудного ОСОБА_2 на їх користь зазначених сум.

Потерпілим ВІНЯРСЬКИМ заявлено цивільний позов щодо відшкодування матеріальної шкоди на суму 3200 грн., обґрунтовуючи його тим, що окрім викраденого майна, яке було йому повернуто: чотири колеса із гумовими покришками «TOYO», які встановлені на легкосплавні диски та дві гумові покришки «CONTINENTAL»без дисків, була нестача ще двох автомобільних шин «TOYO», вартістю 1600 грн. та мідних труб для кондиціонерів, вартістю 1600 грн.

Разом з тим, враховуючи той факт, що в суді не було встановлено причетність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо викрадення саме цього майна, вказаний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

При призначенні покарання ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом’якшують покарання, його щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю даного злочину.

Також, призначаючи покарання підсудним за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд враховує те, що вони на наркологічному та психоневрологічному обліках не перебувають, самі в судовому засіданні, поряд із невизнанням у повному обсязі своєї провини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, негативно оцінили власну протиправну поведінку та у подальшому пообіцяли не допускати порушень закону, зважаючи також і на те, що підсудна ОСОБА_4 притягається до кримінальної відповідальності вперше, при цьому за місцем реєстрації у будь-чому негативному помічена не була, а підсудна ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується з позитивного боку, тому призначаючи покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, в даному конкретному випадку, на переконання суду, є можливість обмежитись їм мінімальним розміром покарання, визначеного у санкції даної норми. Що ж стосується призначення покарання підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд бере до уваги всі обставини даної справи, в тому числі і те, що безпосереднім ініціатором вчинення крадіжки з підвального приміщення є ОСОБА_2. Крім того, зважаючи і на всі дані, які характеризують їх у минулі періоди, а саме те, що вони певним чином схильні до протиправної поведінки, обираючи відповідний вид покарання ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, суд не знаходить підстав для обрання йому менш суворого покарання, ніж позбавлення волі, а за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України –не знаходить підстав для призначення покарання у мінімальних межах. З тих же мотивів суд не вбачає доцільним обмежитись і ОСОБА_3 мінімальним за розміром покаранням, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_2 остаточне покарання за вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, на думку суду, беручи до уваги всі обставини даної справи, відповідно до правил ст. 70 КК України, слід застосувати спосіб часткового складання призначених покарань.

Беручи до уваги, що ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, який є тяжким злочином, суд не знаходить належних правових підстав і для застосування до неї положень Закону України «Про амністію у 2011 році»від 8.07.2011 року.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 299, 323, 324, 328, 330, 332, 337, 338, 343 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, за якими призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком:

-          за ч. 2 ст. 185 КК України –2 (два) роки;

-          за ч. 3 ст. 185 КК України –4 (чотири) роки.

За сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_2 призначити шляхом часткового складання призначених покарань у виді п’яти років позбавлення волі.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, кожного, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за якою призначити покарання у виді позбавлення волі строком:

ОСОБА_3 –4 (чотири) роки;

ОСОБА_4 - 3 (три) роки;

ОСОБА_5 - 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 рахувати з моменту їх затримання та перебування під вартою, а саме з 9 квітня 2010 року.

Після набрання вироком законної сили, речові докази по справі, зазначені на в т. 2 на а.с. 32, і які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_1 –вважати повернутими законному володільцю.

Цивільний позов заявлений потерпілими ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на суму відповідно 1955,5 грн., 2293 грн., 3100 грн. та 8350 грн. -  задовольнити у повному обсязі, стягнувши з засудженого ОСОБА_2 на користь зазначених осіб вказані суми.

У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 на суму 3200 грн. –відмовити.

До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у виді взяття під варту –залишити без зміни кожному та утримувати останніх в Київському слідчому ізоляторі №13.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими –в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

СУДДЯ                                                            П.Л. СЛОБОДЯНЮК