ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 лютого 2012 р. Справа №2а-1372/12/0170/20
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кисельової О.М.,
при секретарі – Беловій І.С.,
за участю представника позивача – Романського А.М.,
відповідача – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Нижньогірського районного центру зайнятості
до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 5501,26 гривень,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Нижньогірського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 5501,26 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в зв’язку з приховуванням факту перебування на обліку як суб’єкта підприємницької діяльності, відповідачем незаконно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 09.11.2010 року по 04.11.2011 року в розмірі 5501 грн. 26 коп.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, пояснивши, що при проведенні звірки даних з Єдиного державного реєстру було виявлено, що відповідач перебуває на обліку як суб’єкт підприємницької діяльності з 17.05.2002 року і для отримання статусу безробітного відповідачем у заяві про надання статусу безробітного було написано, що він не зареєстрований підприємцем, тоді як державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 не здійснено і на час розгляду справи.
Відповідач у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився та пояснив, що у червні 2002 року звертався до податкової інспекції з заявою про закриття підприємницької діяльності, підписував документ про відсутність заборгованості. І йому пояснили, що його підприємницьку діяльність буде припинено, тому він думав, що вже не є суб’єктом підприємницької діяльності.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку як безробітний у Нижньогірському районному центрі зайнятості у період з 09.11.2010 року по 04.11.2011 року. З наданням статусу безробітного позивачу було призначено допомогу по безробіттю, виплату якого було припинено на підставі наказу від 04.11.2011 року в зв’язку з тим, що він має відкрите свідоцтво фізичної особи-підприємця, що встановлено було при проведенні звірки наявності свідоцтва підприємницької діяльності в акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 07.12.2011 року №39.
У заяві від 09.11.2010 року про надання статусу безробітного відповідач зазначав, що не зареєстрованим як суб’єкт підприємницької діяльності.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копі письмової відповіді Нижньогірського відділення ДОПІ позивачу, відповідач як суб’єкт підприємницької діяльності знаходився на податковому обліку з 17.05.2002 року і 08.04.2010 року Окружним адміністративним судом було прийнято рішення про припинення його підприємницької діяльності.
З наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що до ЄДР 29.04.2011 року було внесено судове рішення на підставі вказаного рішення про припинення підприємницької діяльності відповідача, що не пов’язано з його банкрутством.
З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що після внесення таких даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.
Так відповідно до ч. 3. ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»(далі-закон) державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.
Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язане з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється із застосуванням процедур, установлених частинами одинадцятою - двадцятою статті 47 цього Закону(ч.5 ст. 49Закону).
Відповідно до ч.11 ст.47 Закону для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше закінчення строку пред'явлення вимог кредиторів, зазначеного у заяві про припинення підприємницької діяльності, подає державному реєстраторові особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів;довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування.
У реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа письмово зазначає та підтверджує своїм особистим підписом, що нею вчинено всі передбачені законодавством дії стосовно порядку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, включаючи завершення розрахунків з кредиторами (у тому числі із сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування).
Як вбачається з пояснень відповідача, для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем та письмового пояснення відповідача до позивача ( а.с. 4), ще в липні 2002 року він у податковій інспекції підписав документ про припинення підприємницької діяльності і вважав, що більше він нічого не повинен робити.
Стосовно вчинення інших дій, необхідних для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судового рішення про припинення своєї підприємницької діяльності, що не пов’язано з його банкрутством відповідач не надав суду.
Таким чином, на день встановлення позивачем факту отримання відповідачем безпідставно допомоги по безробіттю, відповідно до вимог Закону не було проведено за встановленою процедурою державну реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
Згідно з п. «б» ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено наступне: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
В порушення вимог вказаних норм Закону відповідач не повідомив позивача про те, що на момент отримання допомоги по безробіттю був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності.
Відповідно до абз. 1 п. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( далі - Порядку), яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Відповідно до п.7 Порядку у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Можливість вирішення спорів, які виникають у зв’язку зі застосуванням Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.
В своїх письмових поясненнях до Нижньогірського районного центру зайнятості (а.с.4) відповідач, будучи повідомленим про незаконно отриману ним допомогу по безробіттю в розмірі 5501 грн. 26 коп. написав , що не має коштів на погашення боргу і на момент звернення до суду ці кошти ним не було повернуто позивачу.
В судовому засіданні відповідач не погодився з позовними вимогами , але підтвердження припинення своєї підприємницької діяльності в установленому порядку не надав суду.
Згідно розрахунку суми повернення допомоги по безробіттю відповідач за період перебування на обліку як безробітний з 09.11.2010 року по 04.11.2011 року отримав 5501 грн. 26 коп.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 5501 грн. 26 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (97156, АДРЕСА_1, на користь Нижньогірського районного центру зайнятості (97100, АР Крим, смт. Нижньогірський, вул. Перемоги, 89а) суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 5501,26 гривень.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кисельова О.М.