КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.03.2008                                                                                           № 3/4

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Барицької  Т.Л.

          Коротун  О.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Величко О.В. – представник (дов. б/н від 26.11.2007);                           Тетерський В.Ю. – представник (дов. б/н від 26.11.2007);

 від відповідачів - 1. Євтушенко Д.І. –головний спеціаліст (дов. №57-юр від 26.04.2006);

                                  2. Певнова А.М. –представник (дов. б/н від 17.04.2007),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Демократичної партії України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.01.2008

 у справі № 3/4 (Сівакова В.В.)

 за позовом                               Українського фонду міжнародного співробітництва "Лідер"

 до                                                   1. Голосіївської районної у м. Києві ради

                                                  2. Демократичної партії України

             

                       

 про                                                  визнання договору оренди продовженим, проведення конкурсу незаконним,а його результатів недійсними

 

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 № 01-23/1/1 розгляд справи № 3/4 здійснюється у складі: головуючої судді Ропій Л.М., суддів Барицької Т.Л., Коротун О.М.

ВСТАНОВИВ:

 

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.01.2008 у справі №3/4 позов Українського фонду міжнародного молодіжного співробітництва „Лідер” до Голосіївської районної у м. Києві ради та Демократичної партії України про визнання договору оренди продовженим, проведення конкурсу незаконним, а його результатів недійсними задоволено частково. За рішенням визнано п. 7.3 договору оренди нежитлового приміщення  від 17.03.2006 № 176-06 між Українським фондом міжнародного молодіжного співробітництва „Лідер” та Голосіївською районною у місті Києві радою, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 44, на І поверсі площею 39,30 кв.м. недійсним; визнано продовженим договір оренди № 176-06 від 17.03.2006 до 17.01.2008; визнано проведений Голосіївською районною у місті Києві радою 11.09.2007 конкурс на право оренди комунального майна Голосіївського району м. Києва, в частині нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 44, на І поверсі площею 39,30 кв.м., незаконним; визнано результати проведення Голосіївською районною у місті Києві радою 11.09.2007 конкурсу на право оренди комунального майна Голосіївського району міста Києва в частині нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 44, на І поверсі площею 39,30 кв.м., недійсними; визнано відсутність у 2007 році у Голосіївської районної у місті Києві ради права надавати нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Червоноармійська, 44, на І поверсі площею 39,30 кв.м., в оренду на конкурсних засадах; в іншій частині в позові відмовлено; стягнуто з Голосіївської районної у місті Києві ради на користь Українського фонду міжнародного молодіжного співробітництва „Лідер” 425 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Судове рішення мотивоване тим, що: в укладеному між Голосіївською районною у місті Києві радою та Українським фондом міжнародного молодіжного співробітництва „Лідер” договорі оренди нежитлового приміщення № 176-06 від 17.03.2006, сторони погодили умову, відповідно до якої даний договір пролонгації не підлягає (пункт 7.3 договору № 176-06); місцевий господарський суд прийшов до висновку, що даний пункт договору суперечить нормам чинного законодавства як-то: ст. 203, 764 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а тому позовні вимоги в частині визнання пункту 7.3 договору оренди нежитлового приміщення від 17.03.2006 № 176-06 недійсним підлягають задоволенню; місцевим господарським судом встановлено, що жодною із сторін договору не було направлено заяву про припинення чи зміну договору оренди нежитлового приміщення від 17.03.2006 № 176-06 після спливу місячного терміну по закінченню строку договору, на який його було укладено, а саме після 17.02.2007; за вказаних обставин суд встановив, що договір оренди на підставі п. 2 ст. 17 Закону України про оренду державного та комунального майна” є продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, тобто до 17.01.2008; місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права на продовження договору оренди за законодавством України, що діяло станом на момент укладення договору, задоволенню не підлягають, оскільки позивач звернувся з позовом про продовження договору оренди на майбутнє, а отже передбачається, що правовідносини між сторонами будуть тривати у майбутньому, у зв’язку із чим позивач неправомірно просить застосувати законодавство, яке діяло на час укладення договору оренди; місцевий господарський прийшов до висновку, що переважне право позивача на продовження договору оренди на новий термін припинилося, оскільки з документів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що позивач не повідомив орендодавця – Голосіївську районну у місті Києві раду про свій намір скористатися наданим йому законом правом до спливу строку договору оренди, а відтак між сторонами не могло бути досягнуто домовленості про умови договору оренди на новий строк; місцевий господарський суд прийшов до висновку, що оскільки Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” є актом, що регулює бюджетні відносини в Україні і з його прийняттям не було внесено змін до Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, вимоги ст. 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” не можуть поширюватись на майно, яке перебуває в оренді, а тому судом встановлено відсутність підстав та відповідно права у Голосіївської районної у місті Києві ради у 2007 році для проведення конкурсу приміщення, яке на час його проведення перебувало в орендному користуванні на підставі договору № 176-06 від 17.03.2006, термін дії якого продовжений до 17.01.2008; з огляду на викладене, результати конкурсу на право оренди комунального майна в частині спірного нежитлового приміщення, оформленого протоколом № 9 від 11.09.2007, підлягають визнанню недійсними; місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині заборони Голосіївській районній у місті Києві ради передавати в оренду шляхом укладення відповідного договору спірне нежитлове приміщення будь-кому, крім позивача, до завершення приватизації цього приміщення, оскільки у випадку їх задоволення, були б порушені норми ст. ст. 319, 321 Цивільного кодексу України, п. 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”; щодо заявлених позовних вимог про зобов’язання Демократичну партію України не чинити перешкоди позивачу в користуванні спірним приміщенням, місцевий господарський суд визнав їх недоведеними та необґрунтованими, оскільки позивачем не подано жодного доказу на підтвердження вчинення Демократичною партією України дій, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Демократична партія України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2008 у справі № 3/4 повністю з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права,  та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника, місцевий господарський суд без належних правових підстав визнав пункт 7.3 договору № 176-06 від 17.03.2006 недійсним з огляду на наступне: відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; при укладенні договору оренди № 176-06 від 17.03.2006 сторонами було погоджено, що договір оренди пролонгації не підлягає (пункт 7.3 договору), а продовження орендних правовідносин можливе шляхом підписання сторонами нового договору оренди на відповідний строк (пункти 2.13, 5.2 договору). При цьому, після закінчення терміну дії договору оренди № 176-06 від 17.03.2006, тобто після 17.02.2007, Голосіївська районна у місті Києві рада не приймала рішення про передачу спірного приміщення в оренду на новий термін ані позивачу у справі, ані будь-якій іншій особі, нового договору оренди між сторонами не укладалось; Голосіївська районна у місті Києві рада не надавала позивачу жодного документального підтвердження про намір продовжити термін дії договору оренди спірного приміщення. Таким чином, викладені обставини свідчать про припинення дії договору оренди.

Заявник вважає, що місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку про продовження дії договору оренди до 17.01.2008 на підставі п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, оскільки ст. 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” передбачає, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Враховуючи те, що дія договору оренди № 176-06 закінчилась 17.02.2007, а Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” вступив у законну силу з 01.01.2007, то регулювання правовідносин щодо передачі комунального майна в оренду після 17.02.2007 повинно здійснюватись з урахуванням положень вказаного Закону.

Заявник зазначає, що позивач, дізнавшись про оголошення конкурсу на право оренди спірного приміщення, подав Голосіївській районній у місті Києві раді відповідну заяву про участь у конкурсі, до суду з позовом про заборону проведення конкурсу або з будь-якою іншою вимогою з метою унеможливити проведення конкурсу не звертався, тобто позивач погодився з тим, що договір оренди № 176-06 від 17.03.2006 припинив свою дію.

Також заявник вказує, що переважне право позивача на укладення договору оренди було забезпечено Голосіївською районною у місті Києві радою, оскільки позивач, як і інші учасники конкурсу, 11.09.2007 був допущений до участі у конкурсі, проте, переможцем конкурсу на право оренди спірного приміщення було визначено Демократичну партію України, яка запропонувала більш вигідні умови оренди приміщення.

          У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечує проти доводів відповідача-2 (Демократичної партії України), викладених в апеляційній скарзі, та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що документи, наявні в матеріалах справи, свідчать про порушення відповідачем-2 правил прийняття участі у конкурсі на право оренди приміщення, встановлених Положенням про порядок надання майна в оренду, що належить до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району, затвердженим рішенням Голосіївської районної у місті Києві ради № 9/14 від 01.03.2007.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.

Український фонд міжнародного молодіжного співробітництва „Лідер (далі – позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Голосіївської районної у м. Києві ради (далі – відповідач-1) та Демократичної партії України (далі – відповідач-2) про:

- визнання договору № 176-06 оренди нежитлового приміщення площею 39,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 44, на І поверсі, укладеного 17.03.2006 між позивачем та відповідачем-1 продовженим до 17.01.2008;

- визнання за позивачем права на продовження договору № 176-06 оренди нежитлового приміщення площею 39,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 44, на І поверсі, укладеного 17.03.2006 між позивачем та відповідачем-1 за законодавством України, що діяло станом на 17.03.2006;

- визнання проведення відповідачем-1 11.09.2007 конкурсу на право оренди комунального майна Голосіївського району м. Києва в частині нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 44, на І поверсі площею 39,3 кв.м., незаконним;

- визнання результатів проведення відповідачем-1 11.09.2007 конкурсу на право оренди комунального майна Голосіївського району м. Києва в частині нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 44, на І поверсі площею 39,3 кв.м., недійсними;

- зобов’язання відповідача-2 не чинити позивачу перешкод у володінні та користуванні приміщенням, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 44, на І поверсі площею 39,3 кв.м.;

- встановлення відсутності у 2007 році у відповідача-1 права надавати нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 44, на І поверсі площею 39,3 кв.м., в оренду на конкурсних засадах;

- заборону відповідачу-1 передавати в оренду шляхом укладення відповідного договору нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 44, на І поверсі площею 39,3 кв.м., будь-кому крім позивача до завершення приватизації цього приміщення.

          До прийняття рішення у справі позивач, користуючись правом наданим ч. 4 ст. 22 ГПК України, подав заяву б/н від 24.01.2008 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд визнати недійсним пункт 7.3 договору оренди нежитлового приміщення № 176-06 від 17.03.2006.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив частково, а саме: визнав п. 7.3 договору оренди нежитлового приміщення від 17.03.2006 № 176-06 недійсним; визнав продовженим договір оренди № 176-06 від 17.03.2006 до 17.01.2008; визнав проведений відповідачем-1 11.09.2007 конкурс на право оренди комунального майна Голосіївського району м. Києва в частині спірного нежитлового приміщення незаконним; визнав результати проведеного відповідачем-1 11.09.2007 конкурсу на право оренди комунального майна Голосіївського району міста Києва в частині спірного нежитлового приміщення недійсними; визнав відсутність у 2007 році у відповідача-1 права надавати спірне нежитлове приміщення в оренду на конкурсних засадах; в іншій частині в позові відмовлено.

Оскільки, заявлені позивачем позовні вимоги потребують окремого дослідження із встановленням того чи є кожна з них нормативно та документально обґрунтованою, а також необхідністю з’ясування фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, колегія суддів, керуючись приписами ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду по кожній із заявлених позовних вимог.

          Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду що позовні вимоги в частині визнання пункту 7.3 договору № 176-06 від 17.03.2006 недійсним підлягають задоволенню, та не приймає до уваги посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд без достатніх правових підстав визнав даний пункт договору недійсним з огляду на наступне.

          Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, в укладеному між Голосіївською районною у місті Києві радою, за договором орендодавець, та Українським фондом міжнародного молодіжного співробітництва „Лідер”, за договором орендар, договорі оренди нежитлового приміщення № 176-06 від 17.03.2006, сторони погодили умову, відповідно до якої даний договір пролонгації не підлягає (пункт 7.3 договору № 176-06).

          Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору № 176-06 від 17.03.2006 по правовій природі є зобов’язаннями, що витікають з договору оренди. При цьому, враховуючи вид майна, що є об’єктом оренди - нежитлове приміщення, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва, та суб’єктний склад учасників договору – Голосіївська районна у місті Києві рада, як орган місцевого самоврядування уповноважений управляти комунальним майном, з одного боку, та юридична особа за законодавством України з іншого боку, є підстави стверджувати про особливий вид орендних відносин за договором № 176-06 від 17.03.2006 – правовідносин, що виникають з договору оренди комунального майна.

          Згідно із ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          У параграфі 1 глави 58 Цивільного кодексу України містяться загальні положення про договір майнового найму (оренди), які поширюються на всі види найму.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно із ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Водночас, слід зазначити, що правовідносини оренди щодо деяких окремих видів майна або окремих договорів найму урегульовані спеціальними законодавчими актами. Зокрема, Закон України “Про оренду державного та комунального майна” регулює організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду державного та комунального майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін

Отже, у статті 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” закріплений правовий інститут пролонгації договору оренди комунального майна на той же строк  та на тих самих умовах, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правовий інститут продовження договору оренди на новий строк внаслідок переважного права добросовісного орендаря

Таким чином, закріплення сторонами у договорі оренди нежитлового приміщення № 176-06 від 17.03.2006 умови, відповідно до якої даний договір пролонгації не підлягає (пункт 7.3 договору № 176-06), суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак даний пункт договору відповідно до п. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

          Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом ані орендодавцем – Голосіївською районної у місті Києві радою, ані орендарем – УФММС „Лідер” не направлялась заява про припинення договору оренди нежитлового приміщення № 176-06 від 17.03.2006 в розумінні п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” після спливу місячного строку по закінченню дії договору оренди, тобто після 17.02.2007.

          Доказів на підтвердження надсилання заяви про припинення дії договору № 176-06 відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України Голосіївська районна у місті Києві рада не надала.

          Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про продовження договору № 176-06 від 17.03.2006 на той самий строк і на тих самих умовах на підставі п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, тобто до 17.01.2008, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню. В свою чергу, посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на неправильність висновку місцевого господарського суду про продовження дії договору оренди, укладеного між його сторонами, до 17.01.2008, є безпідставними та необґрунтованими документально.

          Окремою вимогою позивач просить визнати за ним право на продовження договору оренди спірного приміщення за законодавством України, що діяло станом на 17.03.2006.

          Обґрунтовуючи дану позовну вимогу позивач посилається на те, що договір оренди укладений сторонами 17.03.2006 та продовжений до 17.01.2008. В той же час, ст. 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” передбачено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, однак, позивач вважає, що оскільки на момент укладення договору оренди (2006 рік) не було встановлено обов’язкового порядку передачі державного та комунального майна лише на конкурсних засадах, натомість діяло положення п. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якого після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін, а відтак ст. 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” погіршує становище орендаря порівняно з умовами, на яких укладався договір та не може поширюватися на орендні правовідносини сторін.

          Апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги дані твердження позивача та підтримує висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення даної позовної вимоги з огляду на наступне.

          Виходячи із теоретичного визначення правовідносин, які визначаються як врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв’язку між правомочними і зобов’язаними суб’єктами – носіями суб’єктивних юридичних прав, обов’язків, повноважень і відповідальності – і забезпечуються державою, можна констатувати, що з часу їх виникнення до часу їх припинення, вони врегульовані нормами права, тобто є не хаотичними, а впорядкованими. У даному конкретному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем-1 виникли на підставі укладеного між ними договору оренди комунального майна та підпадають під регулювання Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а також під інші нормативно-правові акти, які визначають специфіку існування даного виду правовідносин і які діяли на час укладення договору оренди комунального майна. Дійсно, договір оренди № 176-06 був укладений між його сторонами у 2006 році, коли на законодавчому рівні не було закріплено імперативного положення про обов’язковість передачі комунального майна на конкурсних засадах, однак, договір оренди був укладений на строк до 17.02.2007 та, як встановлено вище, продовжений на підставі п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” до 17.01.2008. В період дії даного договору на законодавчому рівні були закріплені положення, які вносили зміни у порядок передання комунального майна в оренду, а саме - на конкурсних засадах, а тому вимога позивача визнати за ним право на продовження договору оренди спірного приміщення за законодавством України, що діяло станом на 17.03.2006 є нормативно необґрунтованою.

Апеляційний господарський суд, розглянувши позовні вимоги позивача про визнання проведеного відповідачем-1 11.09.2007 конкурсу на право оренди спірного приміщення незаконним, про визнання результатів проведеного відповідачем-1 11.09.2007 конкурсу на право оренди спірного приміщення, недійсними та про встановлення відсутності у 2007 році у відповідача-1 права надавати в оренду спірне приміщення на конкурсних засадах, прийшов до висновку, що перелічені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Як встановлено вище, договір оренди нежитлового приміщення № 176-06 від 17.03.2006 продовжений до 17.01.2008 на підставі п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у зв’язку з відсутністю заяви орендодавця – Голосіївської районної у місті Києві ради про припинення дії договору оренди комунального майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Оскільки правою підставою зайняття та користування майном є договір оренди, позивач як орендар за договором оренди № 176-06 від 17.03.2006, визнається законним користувачем спірного приміщення до закінчення строку дії договору.

Згідно із п. 1 ст. 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

          З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1, як орган місцевого самоврядування, уповноважений управляти майном територіальної громади Голосіївського району м. Києва відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, вважаючи, що договір оренди № 176-06 від 17.03.2006 припинив свою дію із закінченням строку, на який його було укладено, та за відсутності домовленості між сторонами з приводу укладення договору на новий строк, оголосив конкурс на право оренди комунального майна Голосіївського району. При цьому, засідання конкурсної комісії на право оренди комунального майна Голосіївського району, зокрема, об’єкту за адресою: вул. Червоноармійська, 44, 1 поверх, 39,3 кв.м. (об’єкт оренди за договором оренди нежитлового приміщення № 176-06 від 17.03.2006) відбувалось 11.09.2007, за результатами якого переможцем вказаного об’єкту комунальної власності визнано Демократичну партію України (витяг з протоколу № 9 від 11.09.2007, див. арк. с. 101-102).

          Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав та відповідно права у Голосіївської районної у місті Києві ради на проведення у 2007 році конкурсу на право оренди комунального майна Голосіївського району м. Києва – нежитлового приміщення за адресою: вул. Червоноармійська, 44, 1 поверх, 39,3 кв.м., оскільки вказане майно на час проведення конкурсу перебувало в орендному користуванні позивача на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 176-06 від 17.03.2006, термін дії якого відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” продовжений до 17.01.2008. Тобто, на час проведення конкурсу позивач був законним користувачем спірного приміщення, а дії відповідача-1 по оголошенню та проведенню конкурсу свідчать про порушення охоронюваних законом прав позивача як належного орендаря за чинним договором оренди на момент проведення конкурсу.

          З огляду на викладене, результати конкурсу на право оренди комунального майна – нежитлового приміщення за адресою: вул. Червоноармійська, 44, 1 поверх, 39,3 кв.м., оформлені протоколом № 9 від 11.09.2007, підлягають визнанню недійсними.

          Разом з тим, колегія суддів зазначає, що підставою визнання конкурсу незаконним, а його результатів недійсними, є саме оголошення та проведення конкурсу на майно, що перебувало на той час в оренді у позивача на законних підставах – договору, а не з підстав неможливості поширення дії на відносини оренди державного та комунального майна положень статті 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Дії відповідача-1 по оголошенню та проведенню конкурсу на підставі ст. 118 вказаного Закону були б правомірними у випадку припинення дії договору з попереднім орендарем комунального майна з обов’язковим врахуванням при проведенні конкурсу його переважного права на укладення договору оренди на новий строк як-то передбачено чинним законодавством та безпосередньо зазначено в Положенні про порядок надання майна в оренду, що належить до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва (пункт 5.17 Положення), затвердженого рішенням Голосіївської районної у місті Києві ради від 01.03.2007 № 9/14.

          Стосовно позовної вимоги позивача про заборону відповідачу-1 передавати в оренду шляхом укладення відповідного договору спірне майно будь-кому, крім позивача, до завершення приватизації цього майна, колегія суддів вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Голосіївська районна у місті Києві рада в силу Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальної громади здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності Голосіївського району міста Києва, в тому числі рухомим і нерухомим майном.

          Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

          Згідно із п. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

          Частинами 1, 4, 5, 6 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачено наступне: Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об’єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу; покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об’єктів, що підлягають приватизації; орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті; результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі; з прийняттям рішення про включення об’єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього припиняється дія норм Господарського кодексу України у частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку; якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування підприємства, що приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу органу приватизації.

          Таким чином, посилаючись на підготовку спірного майна до приватизації, позивач повинен підтвердити даний факт документально, шляхом надання наступних документів: заяви покупця – Українського фонду міжнародного молодіжного співробітництва „Лідер”, оформленої відповідно до вимог ч. 4 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, до відповідного органу приватизації про включення нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності та знаходиться у його орендному користуванні на підставі відповідного договору оренди, до переліків об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; рішення органу приватизації про включення нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 44, 1 поверх, 39,3 кв.м. до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, затвердженого місцевою Радою.

          В свою чергу, в матеріалах справи наявний лист Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва № 779 від 13.09.2006, адресований Начальнику Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, та лист УФММС „Лідер” № 117 від 25.09.2006, адресований Голові Голосіївської районної у місті Києві ради, які не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом в якості доказу підготовки спірного майна до приватизації, що унеможливлює застосування положень ч. 6 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

          Враховуючи викладене, позовні вимоги про заборону відповідачу-1 передавати в оренду шляхом укладення відповідного договору спірне майно будь-кому, крім позивача, до завершення приватизації цього майна є необґрунтованими та не підтвердженими документально відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України.

          З приводу заявленої позивачем позовної вимоги до відповідача-2 (Демократичної партії України) про зобов’язання останнього не чинити позивачу перешкод у володінні та користуванні приміщенням, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 44, на І поверсі площею 39,3 кв.м., апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не подано жодного доказу відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження факту чинення відповідачем-2 перешкод позивачу у користуванні спірним нежитловим приміщенням, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

          Враховуючи викладене, немає підстав визнати доводи відповідача-2, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Господарський суд міста Києва вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2008 у справі № 3/4 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 3/4 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Коротун  О.М.