Справа № 33-1319/11 Головуючий у 1 й інстанції - Казак С.Ю.
Категорія: Головуючий у 2-й інстанції - Сенченко І.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2011 року суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Сенченко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську, за участю представника, що діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 - ОСОБА_3, правопорушника ОСОБА_2, представників митниці ОСОБА_4, ОСОБА_5, апеляційну скаргу представника, що діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2011 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 340 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації на користь держави товару, що є предметом порушення митних правил, -
встановив:
Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 340 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації на користь держави товару, що є предметом порушення митних правил.
При обставинах, зазначених в постанові суду першої інстанції, ОСОБА_2 вчинив порушення законодавства про недекларування товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний контроль України, тобто незаявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, транспортні засоби, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, представник, що діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 –ОСОБА_3 09 листопада 2011 року подала апеляційну скаргу, тобто після закінчення, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, десятиденного строку на оскарження постанови суду. В апеляційній скарзі апелянт просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 заявила клопотання про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови.
У клопотанні про поновлення строку, апелянт посилається на те, що строк на апеляційне оскарження постанови був пропущений у зв’язку з несвоєчасною видачею в районному суді її копії, яка була отримана ОСОБА_2 власноруч лише 01.11.2011 року, при цьому, копія постанови на адресу ОСОБА_2 взагалі не направлялась.
Справа № 33-1319/11 Головуючий у першій інстанції: Казак С.Ю.
Категорія: ст. 340 КУпАП Головуючий у другій інстанції: Сенченко І.М.
В обґрунтування доводів апеляції представник ОСОБА_3 посилається на те, що ОСОБА_2 були задекларовані по встановленій формі точні дані про товар та транспортні засоби, мета їх переміщення через митний кордон України, а також відомості, необхідні для здійснення їх митного контролю та митного оформлення в повному обсязі згідно Порядку заповнення вантажної митної декларації. Також вказує, що судом першої інстанції засновано стягнення до декларанта ОСОБА_2 у виді конфіскації товару, власником якого є ТОВ «Санплат», чим були порушені права власника товару. Крім цього вказує на ту обставину, що ваги, при зважуванні товару, допустили похибки.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав апеляцію та клопотання про поновлення строку в повному обсязі та просив апеляційний суд постанову суду скасувати і закрити провадження по справі. Доповнив, що кількість (шт.) товару була такою, як і в декларації, а відхилення були тільки у вазі, що він не міг передбачити.
Представник, що діє за довіреністю ОСОБА_3 також підтримала апеляцію та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду та просила апеляційний суд постанову суду скасувати із закриттям провадження у справі відносно ОСОБА_2. Завила, що відхилення були тільки по вазі, а дані які заявили фахівці митниці не впливають на надходження коштів до Державного Бюджету України.
Представник митниці ОСОБА_7 звернула увагу суду, що ОСОБА_2, як декларантом були подані декларації, згідно ст. 88 Митного Кодексу України, заявлені точні відомості, всі дані були внесені. В результаті огляду різниця складала 424 кг, що є порушенням ст. 340 МК України, після чого було складено протокол. Заявила, що декларант мав право та повинен був зробити ідентифікаційний огляд товару, що передбачено наказом Державної митної служби України від 01 квітня 2002 року №174 «Про затвердження Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів декларантом». Однак декларантом було проігноровано цю процедуру. На підставі цього просила суд апеляційної інстанції залишити постанову суду без змін, а апеляцію без задоволення.
Представник митниці ОСОБА_4 зазначив, що декларант не перший раз притягується до відповідальності за порушення вимог ст. 340 МК України, відповідно ОСОБА_2, повністю обізнаний щодо процедуру ідентифікаційного огляду, чому він не виконав ці вимоги не відомо. При цьому доповнив, що конфісковано тільки різницю, яка була виявлена в ході перевірки. Просить суд апеляційної інстанції залишити постанову суду без змін, а апеляцію без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, про задоволення клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 390 МК України, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до відповідальності, або її представника. У разі розгляду справи в суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до відповідальності, а також відповідний митний орган. Справа про порушення митних правил може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Дані вимоги закону при розгляді справи судом першої інстанції не дотримані, оскільки з оскаржуваної постанови взагалі не вбачається чи був присутній ОСОБА_2 при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 340 МК України. В матеріалах справи відсутні докази направлення апелянту повідомлення про виклик до суду, як відсутні і докази направлення копії постанови в трьохденний строк, передбачений ст. 285 КУпАП.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду поважною і приходить до висновку про необхідність поновлення цього строку.
Як убачається із постанови суду, на обґрунтування висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 340 МК України, суд послався на докази, що містяться в матеріалах справи, які й спростовують доводи апелянта про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні цього правопорушення.
Зокрема, вина останнього підтверджується даними протоколу про порушення митних правил №0261/11000012/11 від 05.08.2011 року (а.с. 4-6), складеного у відповідності до вимог ст. 363 МК України у якому наведені об’єктивні документальні дані про незаявлення декларантом ТОВ «Станпласт» ОСОБА_2 за встановленою формою точних відомостей про товар, а саме вагу нетто товару, що був заявлений до митного оформлення.
Згідно до акту про проведення митного огляду товарів №110000012/2011/217490 від 13.06.2011 року (а.с. 29), було встановлено, що вантаж відповідає відомостям заявленим у ВМД, за виключенням товар №1: заявлено вага брутто –19786 кг, фактично - 19537 кг, заявлено вага нетто –17444 кг, фактично –17868 кг.
Підстав ставити під сумнів дані, що встановлені в акті про проведення митного огляду товарів, не вбачається.
За змістом ст. 88 МК України, здійснюючи декларування товарів відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України, з метою уникнення помилок і подання неточних відомостей про товар у митній декларації, декларант вправі до завершення процедури подачі митної декларації звернутись у митний орган із заявою про дозвіл проведення ідентифікаційного огляду вантажу.
Декларант ОСОБА_2 для встановлення точної ваги нетто, міг звернутися про дозвіл на проведення ідентифікаційного огляду вантажу, однак, він цього огляду не зробив.
Це право декларанта також відображено і у наказі №174 від 1 квітня 2002 року Держмитслужби України, бо саме він у випадку порушення своїх зобов’язань щодо здійснення декларування товарів, відповідно до встановленого цим законом порядку, зокрема відображення у декларації точних відомостей, які стосуються кількості товару, маркування, у тому числі й ваги нетто, яка визначається у порядку, відповідно до наказу Держмитслужби №307 від 09.07.1997 року «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», несе адміністративну відповідальність, за ст. 340 МК України.
Що стосується доводів апелянта про порушення судом першої інстанції права власника товару, оскільки було застосовано стягнення у виді конфіскації товару, власником якого є ТОВ «Санплат», то такі доводи є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законодавстві з питань митної справи.
Відповідно до ст. 326 МК України, конфіскація, як стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 322 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 322 цього Кодексу, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення. Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються цим Кодексом та іншими законами України.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав в діях ОСОБА_2 наявність складу правопорушення, передбаченого ст. 340 МК України, оскільки, як декларант, не перевіривши достовірність відомостей про переміщення через митну територію України товарів, які надав митному органу, він допустив декларування товару із зазначенням невірних відомостей про його вагу нетто.
Керуючись ст. 294 КУпАП, ст. 393 МК України, -
постановив:
клопотання представника, що діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 –ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду –задовольнити.
Поновити представнику, що діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 –ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови суду.
Апеляційну скаргу представника, що діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 –ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2011 року, якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 340 МК України –залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
апеляційного суду
Дніпропетровської області І. М. Сенченко