КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.05.2008                                                                                           № 6/166

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 за участю секретаря судового засідання:            

 За участю представників сторін:

 від позивача - Недільська О.М. – представник (дов. №21 від 08.02.2008);

 від відповідача - Миронюк К.Г. – представник (дов. б/н від 03.04.2008);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Центр народознавства "Козак Мамай"

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 26.03.2008

 у справі № 6/166  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нігма"

 до                                                   Приватного підприємства "Центр народознавства "Козак Мамай"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 1473544,81 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.2008 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Нігма” про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти приватного підприємства „Центр народознавства „Козак Мамай” (03061, м. Київ, вул. Донця, 2, рахунок 26000301231676 у філії „Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Києві, МФО 322067, код 14279187) у сумі 1 473 544,81 грн.

Приватне підприємство „Центр народознавства „Козак Мамай”, не погоджуючись із вказаною ухвалою, звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав, зокрема, необґрунтованості та порушення оскаржуваною ухвалою збалансованості інтересів сторін, оскільки ще не дослідивши матеріали справи та не ознайомившись із запереченнями відповідача, місцевий господарський суд наклав арешт на грошові кошти відповідача у розмірі 1 473 544,81 грн., що є дуже великою сумою та може призвести до зупинення господарської діяльності відповідача, а отже і до порушень прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, як то контрагентів відповідача, працівників відповідача. Арешт такої значної суми ставить під загрозу вчасну сплату відповідачем податків до бюджету, заробітної плати працівників, а також розрахунки з іншими суб’єктами господарювання.

Позивач, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2008, надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що ухвала місцевого господарського суду є законною і обґрунтованою, винесена з дотриманням вимог законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При розгляді апеляційної скарги колегією суддів були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача боргу у розмірі 1 473 544,81 грн., з яких 915 370,40 грн. – основного боргу, 91 537,04 грн. неустойки, 74 858,84 грн. – 3% річних, 391 778,53 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.2008 у справі № 6/166 порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду.

26.03.2008 позивач подав до господарського суду першої інстанції заяв про забезпечення позову, яка ухвалою останнього від 26.03.2008 була задоволена.

Ухвала мотивована тим, що позивачем наведено достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів до забезпечення позову, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу, прийшов до висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, за змістом зазначених статей заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” зазначається, що у випадку подання позивачем заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо доцільності застосування заходів до забезпечення позову, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, адже обставини, зазначені у заяві, переконливо обґрунтовують (доводять) необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки у  позивача є достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, з огляду на таке.

Як вбачається із доводів, наведених позивачем у позовній заяві, підставою для звернення до суду стало те, що на виконання умов договору поруки №VIII-30/1/04, укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, позивачем (за договором поручитель) та відповідачем (за договором боржник), позивач сплатив в 2005 році Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку замість відповідача грошові кошти у сумі 915 370,40 грн. (сума взятого відповідачем у вказаного банка кредиту). Неодноразові звернення позивача до відповідача повернути позивачу сплачені ним банку замість відповідача грошові кошти, як це передбачено умовами договору, залишилися без реагування. На останнє звернення позивача до відповідача від 03.03.2008 відповідач надав відповідь листом №73 від 13.03.2008, в якому погодився повернути сплачені позивачем грошові кошти, однак лише за умови надання позивачем ряду документів, та укладення окремої угоди, якою необхідно врегулювати порядок та строки погашення цих коштів. Однак позивач не погоджується із такою умовою відповідача, про що йому було повідомлено листом №68 від 19.03.2008, але відповіді від нього позивач не отримав і грошові кошти йому повернуті не були.

Зважаючи на таку поведінку відповідача, позивач вважає, що грошові кошти відповідача можуть зникнути або зменшитись унаслідок умисних дій його посадових осіб по створенню умов мнимої неплатоспроможності відповідача, для того, щоб уникнути від сплати позивачу грошових коштів, що може утруднити в подальшому виконання можливого позитивного для позивача судового рішення.

Крім того, місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали, врахував п. 6.1. роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, і ухвалив накласти арешт на грошові кошти відповідача у сумі 1 473 544,81 грн., тобто у розмірі суми позову.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про те, що арешт такої значної суми грошових коштів може призвести до зупинення господарської діяльності відповідача, а також ставить під загрозу вчасну сплату відповідачем податків до бюджету, заробітної плати працівників, а також розрахунки з іншими суб’єктами господарювання, оскільки як вбачається із доданої позивачем до відзиву довідки Філії „Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Києві” на момент арешту грошових коштів Приватного підприємства „Центр народознавства „Козак Мамай” на його рахунку 26000301231676 були наявні 80,50 грн.

Крім того, необґрунтованим є посилання відповідача на те, що місцевим господарським судом винесено оскаржувану ухвалу без заслуховування думки відповідача, без дослідження матеріалів справи у повному обсязі, оскільки ст.ст. 66, 67 ГПК України не встановлений обов’язок господарського суду при винесенні ухвал про забезпечення позову викликати сторін у справі до суду та заслуховувати їх думки, а передбачено, що забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції, оцінивши матеріали справи та доводи, викладені у заяві позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, з метою забезпечення виконання можливого позитивного для позивача рішення суду, виніс ухвалу про забезпечення позову у повній відповідності матеріалам справи, з дотриманням вимог процесуального та матеріального права; доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для її скасування, адже не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.03.2008 у справі      № 6/166 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Центр народознавства „Козак Мамай” без задоволення.

2.          Матеріали справи № 6/166 повернути до Господарського суду         м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 16.05.08 (відправлено)