ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Кіровоградської області

УХВАЛА

 25.04.2008                                                               Справа № 05-01/184/6-12а/10

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М. розглянув справу № 05-01/284/6-12а/10 від 04.06.1998 р.

за заявою кредитора – Державної податкової інспекції у Криворізькому районі Дніпропетровської області, м. Кривий          Ріг Дніпропетровської області ,

до боржника – державного підприємства Дирекції  Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (далі – КГЗКОР), м. Долинська Кіровоградської області,                       

про банкрутство, -

                                          ПРЕДСТАВНИКИ:

від кредитора - Чапала Ю.О., довіреність № 17  від 14.11.07  начальник юридичного відділу ЗАТ "Криворіжаглобуд"

від кредитора - Дрофенко І.Ю., довіреність № б/н  від 25.02.08 представник ЗАТ "Криворіжаглобуд"

від боржника - Ширяєва Л.Г., довіреність №  02-18/2436  від 24.10.07 начальник юридичного відділу ДП Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд;

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників кредиторів та боржника, -

                                            ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 04.06.1998 року господарський суд порушив провадження у справі № 05-01/284/6-12а/10 про банкрутство Дирекцією будованого Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд.

Ухвалою від 29.09.2004 року господарський суд Кіровоградської області затвердив мирову угоду, укладену 04.06.2004 року між боржником дирекцією будованого Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд та його комітетом кредиторів.

Цією мировою угодою було передбачено відстрочку сплати заборгованості боржника в сумі 7 959 971,95 грн. перед визнаними судом кредиторами на 6 місяців з дня підписання мирової угоди, тобто до 04.12.2004 року

До господарського суду 10.12.2007 року (вх. № 02-05/45956 від 10.12.2007 р.) надійшла заява кредитора ЗАТ „Криворіжаглобуд”, вимоги якого до КГЗКОРу визнані судом сумі 6 724 888, 02 грн., про розірвання мирової угоди. Необхідність розірвання мирової угоди мотивована тими обставинами, що умови мирової угоди щодо сплати заборгованості перед кредиторами на даний час не виконані.

До господарського суду 05.12.2007 року надійшли також заяви голови комітету кредиторів Зубка І. И. (вх. № 02-05/45361) та кредитора ЗАТ „Трест „Донбастрансбуд” (вх. № 02-05/95360) про поновлення провадження у справі про банкрутство КГЗКОРу. Ці заяви також мотивовані тим, що умови мирової угоди щодо сплати боргу кредиторам не виконані.

Для розгляду заяви кредитора ЗАТ „Криворіжаглобуд” про розірвання мирової угоди та поновлення провадження у справі про банкрутство, заяв голови комітету кредиторів боржника та кредитора ЗАТ „Трест „Донбастрансбуд” про поновлення провадження у справі про банкрутство господарський суд призначив розгляд вказаних заяв у судове засідання та витребував від заявників, боржника, інших учасників провадження у справі необхідні для розгляду заяв докази.

До господарського суду 14.01.2008 року надійшла інформація від 14.01.2008 року вих. № 02-18/68 боржника відповідно до якої станом на 10.01.2008 року заборгованість Дирекції КГЗКОРу перед визнаними судом кредиторами складає 7 572 041, 21 грн., оскільки всі зобов'язання перед Долинською МДПІ та Пенсійним фондом України боржником виконані, крім того частково погашена заборгованість перед кредиторами 4-ї черги. На думку боржника дані обставини свідчать про часткове виконання умов мирової угоди. Основною причиною непогашення заборгованості перед кредиторами: ЗАТ “Трест "Донбастрансбуд”, ЗАТ “Криворіжаглобуд” та ВАТ “Інститут Дніпрогіпротранс” являється те, що згідно з п. 2.1. мирової угоди розрахунок з кредиторами боржника, здійснюється покупцем (інвестором) майна комбінату, однак спільне підприємство на базі майна Дирекції  КГЗКОРу згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 451-р від 02.08.2006 року ще не створено.

Із поданих боржником до суду матеріалів (т. 13, а.с. 141-150) вбачається, що наказом Міністерства промислової політики України від 12.12.2005 року № 469 „Про зміну найменування підприємства” Дирекцію будованого Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд перейменовано на Дирекцію Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, яку внесено до Єдиного державного реєстру  під назвою - державне підприємство „Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд”, що є правонаступником Дирекції будованого Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд. Тому на даний час найменування підприємства - боржника  - державне підприємство „Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд”.

До господарського суду 04.02.2008 року (вх. № 02-14/3777) надійшла заява кредитора ЗАТ „Криворіжаглобуд” про зміну вимог у справі про банкрутство, в якій кредитор просить суд визнати недійсною мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суд від 29.09.2004 року, та поновити провадження у справі про банкрутство дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд. Вимоги щодо визнання мирової угоди недійсною кредитор ЗАТ „Криворіжаглобуд” обґрунтовує тим, що пунктом 4 вказаної мирової угоди передбачено, що у випадку невиконання зобов’язань, передбачених мировою угодою, вона вважається недійсною. На думку кредитора, пункт 4 мирової угоди суперечить ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 39 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Кредитор ЗАТ „Криворіжаглобуд” 28.01.2008 року надіслав до господарського суду доповнення до заяви про розірвання мирової угоди та поновлення провадження у справі про банкрутство (том справи 14, арк. справи 21-23), в якому вказав, що Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд не є гірничим підприємством, оскільки ГКГЗКОР не введено в експлуатацію, дирекція КГЗКОРу не має таких ознак гірничого підприємства, як наявність відокремленого майнового комплексу засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин; відокремленого майнового комплексу засобів і ресурсів для будівництва та експлуатації гірничих об’єктів, а саме шахти, рудники, копальні, кар’єри, розрізи, збагачувальні фабрики; дирекція КГЗКОРу не має ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов’язаної із веденням будівельних робіт.

До господарського суду 04.02.2008 року (вх. № 02-14/3777) надійшла заява кредитора ЗАТ „Криворіжаглобуд” про зміну вимог у справі про банкрутство, в якій кредитор просить суд визнати недійсною мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суд від 29.09.2004 року, та поновити провадження у справі про банкрутство дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд. Вимоги щодо визнання мирової угоди недійсною кредитор ЗАТ „Криворіжаглобуд” обґрунтовує тим, що пунктом 4 вказаної мирової угоди передбачено, що у випадку невиконання зобов’язань, передбачених мировою угодою, вона вважається недійсною.

Ухвалою від 07.02.2008 року про відкладення розгляду справи господарський суд запропонував кредитору ЗАТ „Криворіжаглобуд” визначитися у питанні пріоритетності розгляду судом заяви про розірвання мирової угоди чи заяви про визнання мирової угоди недійсною та подати господарському суду відповідну заяву.

Листом від 26.02.2008 року № 61-юр (т. 14, а.с. 59-60) кредитор ЗАТ „Криворіжаглобуд” визначився у питанні пріоритетності розгляду його заяв щодо мирової угоди і вказав, що вимогою ЗАТ „Криворіжаглобуд” є визнання недійсною мирової угоди від 04.06.2004 р. та поновлення провадження у справі, зазначивши, що зміна вимог кредитора є його правом передбаченим ст. 22 ГПК України.

У відзиві на заяву кредитора ЗАТ “Криворіжаглобуд” про визнання мирової угоди недійсною та поновлення провадження у справі боржник зазначив, що зміст мирової угоди, укладеної між боржником та кредиторами, не суперечить норма ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Крім того,  дирекція КГЗКОРу належить до гірничих підприємств і тому на боржника розповсюджуються норми Прикінцевих положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно з якими, справи про банкрутство гірничих підприємств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, не порушуються з дня набрання чинності Законом України № 2343-ХІІ від 14.05.1992 року до 01 січня 2010 року. (т. 14, а.с. 49-51)

Боржником надана копія ліцензії серія АВ № 342807 від 04.09.2007 року, виданої Кіровоградською обласною державною адміністрацією, на здійснення будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) Державним підприємством Дирекцією Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд.

Не дивлячись на вказані пояснення боржника та лист № 20/5-4-105 від 27.02.2008 року Міністерства промислової політики України (т. 14 а.с. 67), враховуючи положення Закону України “Гірничий закон України”, господарський суд прийшов до висновку, що гірничим є діюче гірниче підприємство, а державне підприємство Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, знаходиться в стадії незавершеного будівництва і відповідно не може вважатися повноцінним, діючим гірничим підприємством.

Кредитор ЗАТ „Трест „Донбастрансбуд” у засіданні суду 28.02.2008 року (т. 14,  а.с. 58) подав до господарського суду заяву про розірвання мирової угоди, укладеної 04.06.2004 року, яка мотивована невиконанням боржником умов мирової угоди щодо сплати заборгованості кредиторам.

В судовому засіданні 25.04.2008 року кредитором ЗАТ “Криворіжаглобуд” надано чергове пояснення з приводу підстав визнання недійсною мирової угоди, укладеної 04.06.2004 року в даній справі.

Погоджуючись з правом кредитора, визначитися стосовно своїх вимог, відповідно до ст. 22 ГПК України та наявністю правових підстав щодо розгляду заяви кредитора - ЗАТ “Криворіжаглобуд” господарський суд зазначає наступне.

Згідно умов мирової угоди передбачено відстрочку сплати заборгованості боржника в сумі 7 959 971,9 5 грн. перед визнаними судом кредиторами на 6 місяців з дня підписання мирової угоди, тобто до 04.12.2004 року, при наступних умовах:

боржник, Мінпромполітики, Фонд державного майна України вносить в договір купівлі-продажу, інший договір, відповідно до якого відбувається відчуження української частини у майні боржника пункт наступного змісту:

“Покупець (інвестор) зобов'язаний здійснити розрахунок з кредиторами боржника по справі № 05-01/284/6-12а/10 в сумі 7 959 971,95 грн. шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки кредиторів впродовж місяця з дня переходу до нього права власності на об'єкт”. (п. 2.1.)

Зобов'язання боржника перед кредиторами виконуються в повному обсязі покупцем (інвестором) об'єкта незавершеного будівництва у вказаний в п. 2.1. терміни.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під мировою угодою у справі  про  банкрутство  розуміється домовленість  між  боржником  і кредиторами стосовно відстрочки та (або)  розстрочки,  а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника,  яка  оформляється  угодою  сторін.

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до істотних умов мирової угоди відносяться положення про розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін   вимог   кредиторів   на   активи  боржника  або  його корпоративні  права; задоволення вимог   кредиторів   іншими   способами,   що  не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.

В результаті дослідження матеріалів даної справи, заслуховування учасників провадження  у справі про банкрутство боржника, господарський суд прийшов до висновку, що за період з 29.09.2004 року по даний час умови мирової угоди, укладеної 04.06.2004 року між кредиторами та боржником не виконані. Часткове виконання зобов'язань перед кредиторами здійснено не в результаті виконання умов мирової угоди, а в результаті  наявності інших джерел фінансування боржника. Дана мирова угода укладена без визначення конкретної особи, яка з боку боржника, може (буде) нести відповідальність за наявними зобов'язаннями перед кредиторами. Наслідком відсутності відповідальної особи, за умовами мирової угоди, стало підставою неможливості виконання умов такої мирової угоди протягом майже чотирьох років.

Тобто, в даному випадку, господарський суд погоджується з позицією кредитора стосовно того, що відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 та ч. 5 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України, мирова угода містить всі ознаки правочину і, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Відповідно до п. 4 мирової угоди дана мирова угода вважається недійсною у випадку невиконання зобов'язань, передбачених мировою угодою.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає підставу недійсності правочину, якою є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом і якщо  умови мирової угоди суперечать законодавству. Ухвалою від 29.09.2004 року у справі № 05-01/184/6-12а/10 господарський суд затвердив мирову угоду, незважаючи на те, що п. 2.2. та п. 4 даної угоди суперечать ст. 203, 215 ЦК України та ст. 39  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Оскільки, стаття 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює  юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то дана мирова угода не була би підписана сторонами та затверджена судом без включення до неї положень, які стосуються відповідальності сторін у разі невиконання зобов'язань за мировою угодою.

Отже, зазначена мирова угода, яка є правочином, суперечить вимогам  чинного законодавства та має бути визнана недійсною.

Крім того, умови даної мирової угоди не були направлені на погашення вимог кредиторів у даній справі за наступних підстав.

Пунктом 2.1. мирової угоди передбачено, що боржник та треті особи сприяють  внесенню в договір купівлі-продажу, інший договір, відповідно до якого відбувається відчуження української частини в майні незавершеного будівництвом Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, пункт, який передбачає процедуру розрахунку інвестора з кредиторами боржника.

Зокрема ні Фондом державного майна України, ні Міністерством промислової політики України, які є третіми особами, не здійснено будь-яких дій, направлених на її виконання.

Крім того, на момент укладення спірної угоди інвестора, який повинен був розрахуватися з кредиторами не було визначено ні Фондом державного майна України ні Міністерством промислової політики України, а також не передбачалось укладання договору купівлі-продажу або іншого договору про відчуження української частини в майні боржника.

Тобто, за вказаних умов передбачені в оспорюваній мировій угоді заходи не були направлені на розрахунок з кредиторами.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою статті 203 цього кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства.  Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно  ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.  Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визнані законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки при укладенні сторонами мирової угоди від 04.06.2004 року між кредиторами та боржником не було досягнуто згоди щодо істотних умов угоди, а саме чіткого визначені строки, щодо виконання зобов’язань боржника, а також конкретна особа, яка несе відповідальність за зобов'язаннями боржника, дана мирова угода відповідно до вимог ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визнається судом недійсною.

Згідно ч.  2 ст. 39 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство.

Клопотання № 02-13/740 від 25.04.2008 року боржника щодо відкладення розгляду справи в зв'язку відсутністю письмової інформації про заходи, вжиті Міністерством промполітики та іншими центральними органами виконавчої влади з метою відновлення платоспроможності ДП „Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” та задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство за наслідками наради у Прем’єр-Міністра України, яка відбулася 31.01.2008 року, задоволенню не підлягає, оскільки наявність такої інформації, з врахуванням встановлених судом обставин справи, не впливає на результати розгляду заяв кредиторів.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то господарський суд вважає за необхідне за даних обставин в задоволенні заяв кредиторів про розірвання мирової угоди у справі № 05-01/284/6-12а/10, укладеної 04.06.2004 року та затвердженої ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2004 року, відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 203, 215, 216, 638 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 16, 39 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтями 4-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                           У Х В А Л И В:

1. Клопотання  № 02-13/740 від 25.04.2008 року боржника відхилити.

2. Мирову угоду, укладену 04.06.2004 року між боржником та кредиторами та затверджену ухвалою суду від 29.09.2004 року у справі № 05-01/284/6-12а/10, визнати недійсною.

3. Поновити провадження у справі № 05-01/284/6-12а/10 про банкрутство державного підприємства Дирекції  Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд.

4. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів державного підприємства Дирекції  Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд відповідно до ч.ч. 4–6 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

5. Поновити повноваження арбітражного керуючого Заболотного Г.В. в якості розпорядника майна боржника з 25.04.2008 року.

6. Зобов’язати комітет кредиторів боржника вирішити питання щодо продовження процедури розпорядження майном боржника та внести відповідну пропозицію господарському суду, подати суду клопотання про відповідну (наступну) судову процедуру у даній справі про банкрутство.

7. Засідання на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі  про банкрутство, призначити на  03.06.2008 року на 15 год. 00 хв.

8. Засідання суду відбудеться за адресою: м. Кіровоград, вул. Луначарського, 29, 3–й поверх, каб. 314.

9. В задоволенні заяв кредиторів про розірвання мирової угоди у справі № 05-01/284/6-12а/10, укладеної 04.06.2004 року та затвердженої ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2004 року, відмовити.

10. Явка голови комітету кредиторів та боржника у засідання суду є обов’язковою.

11. Примірники цієї ухвали надіслати боржнику, кредитору ЗАТ „Криворіжаглобуд” (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Південний, 1а), іншим кредиторам, вказаним в ухвалі суду від 07.03.2001 р.; арбітражному керуючому Заболотному Г.В., Міністерству промислової політики України (03035, м. Київ, вул. Сурікова,3), Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9), прокурору Кіровоградської області, Кіровоградському обласному сектору з питань банкрутства.

      Суддя      Н.М. Коваленко