Справа № 2-5161/11

Провадження № 2/1510/1385/12  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

06 березня 2012 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:  

            головуючого – судді Пащенко Т.П.

           при секретарі – Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 30.04.1981 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів Одеської області, актовий запис №279 мотивуючи тим, що вони не проживають разом та спільне господарство не ведуть з тих підстав, що між ними немає повного взаєморозуміння з сімейних питань. Вважає примирення неможливим.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розглянути справу в його відсутність. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 позов підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій позов визнала, просила розглядати справу в її відсутність та після розірвання шлюбу залишити за нею прізвище «ОСОБА_2». В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 позов визнала.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.          

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходяться в шлюбі з 30.04.1981 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 30.04.1981 року. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.

Сторони не проживають разом та спільне господарство не ведуть з тих підстав, що між ними немає повного взаєморозуміння з сімейних питань.

Спір щодо розподілу спільного майна буде розглядатись в окремому судовому процесі.  

Частиною 1 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч. 3 ст. 109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають істотне значення.

Оскільки сторони однією сім’єю не проживають, поновити шлюбно-сімейні стосунки  наміру не мають, подальше сумісне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача, а також відповідачка позов визнала, наслідки визнання позову відповідачці роз’яснено відповідно до вимог ч.2 ст.174 ЦПК України, суд вважає за можливе шлюб розірвати.

Керуючись ст.ст.10,11,60,61,208,209,212,213-215,218 ЦПК України, ст.ст.110,112 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 30.04.1981 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів Одеської області, актовий запис №279 – розірвати.

Після розірвання шлюбу за ОСОБА_2 залишити прізвище «ОСОБА_2».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя           Т. П. Пащенко