У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.04.08                                                                                       Справа №20/37-21/79

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Колодій Н.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:

- кредиторів:          

- Управління ПФУ в м. Бердянську - Аксьонової А.А., дов. №2824/13 від 17.04.2008р.

- Бердянської ОДПІ -  Аксьонової А.А., дов. №36/10/10 від 12.01.2008р.

                                   - Прасолова О.М., дов. №258/10/10 від 12.01.2008р.

- ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж», м.Запоріжжя – Чилімової А.В.,  дов.№168 від 19.09.2006р.

- боржника - Кірічка В.А. (керуючого санацією), Пшеничної І.С., дов. №05 від  21.10.2005р.

- учасника у справі - Приватного підприємства «Гарант-Інвест МК», м.Запоріжжя - Ворони О.В., дов.від 28.08.2007р.,

- прокуратури Запорізької області  - Толстореброва І.М., посвідчення №301 від 01.03.2006р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж», м.Бердянськ Запорізької області, в особі Приватного підприємства „ЛІГА-РЕС”, м.Запоріжжя (за довіреністю від 19.09.2007р.), та Приватного підприємства «Гарант-інвест МК», м.Запоріжжя

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.10.2007року

у справі №20/37-21/79

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Шляхмаш», м.Бердянськ Запорізької області      

Установив:

Ухвалою господарського суду Запорізької області (суддя Черкаський В.І.) від 26.10.2007р. у справі №20/37-21/79 про банкрутство ВАТ «Шляхмаш», м. Бердянськ Запорізької області, затверджений звіт керуючого санацією, припинено процедуру санації боржника, затверджена мирова угода, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, кредитором - ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж», м.Бердянськ, та учасником у справі - Приватним підприємством «Гарант-інвест МК», м.Запоріжжя, подані апеляційні скарги, у яких заявники зазначають, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи в обох апеляційних скаргах ідентичні. Заявники вказують на те, що рішення комітету кредиторів про укладання мирової угоди приймалося у тому числі за участі кредиторів АК «Брокбізнесбанк» та працівників боржника, вимоги яких на той час були повністю погашені, а тому вони на думку заявників апеляційної скарги не могли приймати участі у прийнятті такого рішення. Також заявники вказують, що умовами мирової угоди передбачено продаж акцій ЗАТ «АМЗ» і ЗАТ «БМЗ» третій особі, яка не є кредитором у справі – ТОВ.«Укрспецмаш», що не відповідає положенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон), також заявники вважають, що продаж акцій суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки для цього потрібна згода акціонерів товариства щодо сум, які підлягають погашенню на умовах мирової угоди, неправомірно включені поточні вимоги, активів боржника недостатньо для погашення вимог кредиторів на умовах передбачених у мировій угоді.

У поданих апеляційних скаргах заявники просять ухвалу господарського суду про укладання мирової угоди скасувати.

У судовому засіданні представник Приватного підприємства «Гарант-інвест МК», м.Запоріжжя, підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи, наполягає на скасуванні ухвали господарського суду.

У відзиві на апеляційні скарги арбітражний керуючий Кірічок В.А., який виконував повноваження керуючого санацією, вважає ухвалу господарського суду законною та обґрунтованою, зазначає, що Приватне підприємство «Гарант-інвест МК» не є стороною у справі, а тому не має права на подання апеляційної скарги. Просить ухвалу залишити без змін.

У поданій заяві первинна профспілкова організація боржника -ВАТ «Шляхмаш» просить відмовити у задоволені скарги ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж», і вважає, що Приватне підприємство «Гарант-інвест МК» не є стороною у справі, а тому не має права на подання апеляційної скарги. Просить ухвалу залишити без змін.

Присутній прокурор у судовому засіданні зазначив, що прокуратура Запорізької області на заперечує проти укладання мирової угоди у даній справі, укладання мирової угоди не порушує та не зачіпає прав та інтересів держави, у тому числі Пенсійного фонду, державної податкової інспекції, будь-яких порушень законодавства при її укладанні не вбачається.

Представники боржника, Управління ПФУ в м. Бердянську, Бердянської ОДПІ заперечили проти поданих апеляційних скарг, просять залишити їх без задоволення, а ухвалу господарського суду без змін.

Від апелянта ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» 14.01.2008року до Запорізького апеляційного господарського суду надійшла заява про відмову від поданої апеляційної скарги в порядку статті 100 Господарського процесуального кодексу України.

До заяви про відмову від апеляційної скарги долучена копія заяви ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» на адресу апеляційного суду, з якої вбачається, що 08 січня 2008р. видана Приватному підприємству „ЛІГА-РЕС”, м.Запоріжжя, довіреність на представництво в суді інтересів ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» у справі №20/37-21/79 відізвана, що й підтверджено представником цього кредитора у судовому процесі.

Таким чином, заява про відмову від апеляційної скарги подана правомірно.

Оскільки ця заява подана в установленному законом порядку - до винесення постанови стосовно оскаржуваної ухвали, то ці процесуальні дії не суперечать законодавству  і не порушують  прав  та охоронюваних  законом інтересів сторін у справі.

Колегія суддів заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе прийняти відмову від апеляційної скарги                      ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» на ухвалу господарського  суду Запорізької області від 26.10.2007р. У зв'язку з відмовою від апеляційної скарги апеляційне провадження стосовно цієї скарги підлягає припиненню.

За таких обставин апеляційний перегляд ухвали здійснюється за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Гарант-інвест МК», м. Запоріжжя.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №788 від 17.04.2008р. справа №20/37-21/79 передана на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого),  Колодій Н.А. та Мірошниченка М.В.

У судовому засіданні за згодою учасників судового процесу оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

 Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення усіх учасників судового засідання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Перш за все, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до статей 1 та 35 Закону під мировою угодою у справі  про  банкрутство  розуміється домовленість  між  боржником  і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами  боргів боржника, яка  оформляється  угодою сторін.

Мирова угода створює баланс інтересів, і є підсумком усієї процедури банкрутства. Така угода є результатом усіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства. Основна мета  мирової угоди – за рахунок часткового обмеження прав кредиторів сплатити борг і зберегти господарюючий суб’єкт, тобто, відновити його платоспроможність.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 38 Закону, господарський суд при розгляді мирової угоди зобов’язаний дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, а також перевірити порядок проведення зборів кредиторів та встановлений  Законом  порядок  укладення  мирової  угоди.

По суті мирова угода фіксує волевиявлення сторін, що спрямоване на  припинення провадження у справі про банкрутство та вирішення спірних правовідносин між сторонами.

Відповідно до статті 35 Закону рішення про укладення мирової угоди від  імені  кредиторів приймається  комітетом  кредиторів  більшістю голосів кредиторів - членів  комітету  та  вважається  прийнятим  за  умови,   що   всі кредитори,   вимоги  яких  забезпечені  заставою  майна  боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Тобто Законом передбачений обов’язковий порядок прийняття рішення комітету кредиторів щодо укладання мирової угоди.

Протокол комітету кредиторів №17 від 09.10.2007року підтверджує, що другим питанням засідання було питання щодо укладання мирової угоди, за її укладання проголосувала більшість членів комітету кредиторів.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що АК «Брокбізнесбанк» та працівники боржника не мали права приймати участі у затвердженні мирової угоди, оскільки їх вимоги до боржника станом на 09.10.2007року (прийняття рішення комітетом кредиторів щодо мирової угоди) були повністю задоволені, не спростовують правомірності прийнятого комітетом кредиторів рішення, оскільки положеннями Закону не передбачено усунення (виключення) конкретного кредитора від участі у справі у зв’язку з погашенням його вимог. Слід зазначити, що ухвалою за наслідками попереднього засідання затверджується реєстр вимог кредиторів, який є незмінним протягом строку провадження справи про банкрутство, а тому є незмінним і обсяг повноважень кредиторів, які включені до цього реєстру та залишаються сторонами у справі.

Досліджуючи умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, колегія суддів наголошує на наступному.

Статтею 36 Закону встановлено, що мирова угода має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Так, умовами мирової угоди (п.3) передбачено, що погашення зобов'язань боржника перед кредиторами здійснюється за рахунок грошових коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банківських установах, грошових коштів, що надійдуть від продажу належних йому акцій ЗАТ «АМЗ» та ЗАТ «БМЗ» за договором, укладеним з третьою особою, грошових коштів, які надійдуть від продажу інших активів. У пункті 4 мирової угоди передбачені строки виконання зобов'язань боржником, які закріплені у додатку №2 до мирової угоди, який містить календарний графік погашення боржником вимог кредиторів. Пунктом 2 мирової угоди встановлений розмір вимог кожного кредитора відповідно до ухваленого судом реєстру вимог кредиторів, до вимог також включені поточні вимоги.

Тобто, мировою угодою передбачено як механізм так і джерела отримання грошових коштів, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів, розмір вимог, строки їх погашення, участь третьої особи.

 Отже, мировою угодою передбачені обов’язкові та можливі умови, що не суперечить положенням Закону.

 Заявник посилається на те, що продаж акцій ЗАТ «АМЗ» та ЗАТ «БМЗ» за договором (додаток №3 мирової угоди) – Товариству з обмеженою відповідальністю  «Укрспецмаш», смт.Мангуш Першотравневого району Донецької області, яке не є кредитором у справі, суперечить положенням Закону, але це твердження є хибним.

 Так,  стаття 36 Закону передбачає, що мирова угода може мати у собі умови щодо задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону. Продаж акцій особі, яка не є кредитором у справі про банкрутство, на умовах, які передбачені у додатку 3 мирової угоди, не суперечить чинному законодавству, а тому вважається одним з законних способів погашення вимог кредиторів. Законом не обмежується право боржника та кредиторів щодо вибору особи, яка має намір придбати майно боржника.

Також заявник апеляційної скарги посилається на те, що при вирішенні питання про продаж акцій не було надано згоди загальних зборів учасників боржника, що порушує статтю 98 Цивільного кодексу України та статтю 41 Закону України «Про господарські товариства».

Однак колегія суддів щодо цього зазначає, що, як встановлено матеріалами справи, укладання мирової угоди відбулось відповідно до статті 21 Закону. Відповідно до цієї норми до звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром. Одночасно із звітом керуючий санацією вносить до комітету кредиторів одну з пропозицій, серед яких визначена пропозиція про прийняття рішення щодо припинення процедури санації і укладення мирової угоди.

Таким чином, рішення про мирову угоду у даному випадку приймалось на стадії санації як один з можливих варіантів подальших процедур у справі з урахування пункту 3 статті 21 Закону.

Статтею 17 Закону передбачено, що з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону, припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних  та інших цінностей.

З викладеного випливає, що органи управління підприємством-боржником у зв'язку з введенням плану санації припиняють свої повноваження, які повністю переходять до керуючого санацією, що в свою чергу вказує на відсутність обов’язку погодження продажу майна (акцій) боржника органом управління, уповноваженого або законодавством, або установчими документами.

Заявник апеляційної скарги також посилається на те, що умовами мирової угоди неправомірно передбачено погашення поточних вимог кредиторів.

Колегія суддів не погоджується з цим твердженням в силу наступного.

Відповідно до статті 36 Закону мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону.

Статтею 31 Закону встановлено, що у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника, таким чином оскільки поточні вимоги – це вимоги, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, то включення до мирової угоди умов щодо погашення їх є цілком правомірним.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, порядок укладання та умови мирової угоди не суперечать чинному законодавству, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо затвердження у справі мирової угоди.

Колегією суддів також не вбачається порушень законодавства при затверджені звіту керуючого санацією та припинення процедури санації. Затвердження мирової угоди має наслідком припинення провадження у справі, що і було правомірно зроблено судом першої інстанції.

Враховуючи те, що мирова угода має на меті збереження боржника як господарюючого суб'єкта - платника податків, відновлення його платоспроможності, створення робочих місць, регулярну виплату працівникам заробітної плати, що й було підтверджено представниками податкової інспекції, Пенсійного фонду, підприємства-боржника, письмового звернення профспілкового комітету підприємства до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали господарського суду Запорізької області.

        

Беручи до уваги зазначене, та керуючись статтями 100, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський суд -

                                              Постановив:

          Прийняти відмову від апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж», м.Бердянськ Запорізької області.

                     Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж», м. Бердянськ Запорізької області, припинити.

                     

                     Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гарант-інвест МК», м.Запоріжжя, залишити без задоволення.

          Ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.10.2007р. у справі №20/37-21/79  залишити без змін.

  

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Колодій Н.А.  Мірошниченко М.В.