Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/939/2012

          Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в м. Луганську в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом прокурора Новопсковського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

  25 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов прокурора Новопсковського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 1756,80 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в УПФУ в Новопсковському районі Луганської області (реєстраційний номер 12.27.11-0387).

За відповідачем утворилася заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 у розмірі 1756,80 грн., у зв’язку з чим позивачем відповідачу направлена вимога № Ф-1422 від 07.10.2011.

Поштове відправлення повернулося до УПФУ в Новопсковському районі Луганської області 07.11.2011 без вручення із зазначенням причини такого невручення – за закінченням терміну зберігання.

Відповідач вимогу у встановленому законодавством порядку не оскаржив.

На підставі викладеного прокурор просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 27 січня 2012 року відкрито провадження за вказаним адміністративним позовом та призначено до розгляду у скороченому провадженні. Одночасно запропоновано відповідачу у 10 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження надати на адресу Луганського окружного адміністративного суду заперечення проти позову та необхідні документи або письмову заяву про визнання позову. Копію ухвали надіслано сторонам.

08 лютого 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду повернувся корінець поштового відправлення на адресу відповідача із відміткою про вручення 02.02.2012.

06.02.2012 до суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_1 на адміністративний позов, у яких зазначено, що у даному випадку прокурор не має жодних підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області, оскільки підстав звернення прокурора з адміністративним позовом до суду не передбачено ні Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ні Законом України «Про прокуратуру», ні Кодексом адміністративного судочинства України, ні іншими Законами України.

Крім того, відповідачем зазначено, що УПФУ в Новопсковському районі Луганської області не мало права надсилати вимогу про сплату боргу, оскільки з 01.01.2011 втратили чинність п.п.1-9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного відповідач просив закрити провадження в адміністративній справі, у зв’язку з тим, що таку справу за адміністративним позовом прокуратури не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрована суб’єктом підприємницької діяльності Новопсковською районною державною адміністрацією Луганської області 25.10.1996 за № 2 370 017 0000 000148 та є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, перебуває на обліку в УПФУ в Новопсковському районі Луганської області (а.с.7-8).

З повідомлення-розрахунку за 2010 рік вбачається, що за 2010 рік відповідачу до сплати нараховані страхові внески у розмірі 1828,80 грн. Фактично сплачено 72,00 грн. Сума боргу по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, яка залишилася непогашеною, становить 1756,80 грн. (а.с.6, 9).

Існування за відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування також підтверджено карткою особового рахунку громадянина-підприємця ОСОБА_1 (а.с.12).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог та наданих заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261 (далі – Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно із ст.15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Оскільки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування нараховані відповідачу за 2010 рік, граничний строк сплати вказаних внесків до 01.04.2011, суд приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, слід застосовувати порядок, що діяв до 01.01.2011.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Крім того, п.п.4 п.8 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 08.07.2010 № 2461) встановлено, що фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати страхових внесків зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку із сплатою внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не в повному обсязі за відповідачем за 2010 рік утворилася заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1756,80 грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачем рекомендованою кореспонденцією відповідачу була надіслана вимога про сплату боргу № Ф-1422 від 07.10.2011 на суму 1756,80 грн. (а.с.10).

Позивачем вказану вимогу направлено відповідачу поштовим відправленням з повідомленням.

07.11.2011 поштове відправлення повернулося на адресу позивача із зазначенням причини такого повернення – за закінченням терміну зберігання.

Оскільки поштове відправлення з вимогою повернулося на адресу позивача без вручення з незалежних від УПФУ причин, суд приходить до висновку, що вимогу про сплату боргу вручено відповідачу належним чином.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки, відповідач суму недоїмки не сплатив, вимогу про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявність за відповідачем заборгованості (недоїмки) зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку заборгованість по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується посилань відповідача на те, що прокурор не має повноважень звертатися до адміністративного суду із адміністративним позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються представництво громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Таким чином, з викладеного вбачається, що прокурору Законом України «Про прокуратуру» прямо надано повноваження самостійно визначати підстави для представництва інтересів держави в судах.

Частиною 2 статті 60 КАС України визначено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № З-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», на яке посилається відповідач, зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що прокурору надано повноваження звертатися до адміністративного суду за захистом інтересів держави, за умови зазначення в адміністративному позові посилань на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтування у позовній заяві необхідності їх захисту та зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки УПФУ в Новопсковському районі Луганської області є органом виконавчої влади, якому надано право проводити збір, акумуляцію та облік страхових внесків, який діє в межах наданих йому законодавством компетенції, а прокурор в порядку ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.60 КАС України звернувся з адміністративним позовом до адміністративного суду в його інтересах, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства є безпідставними.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що прокурор відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.14, 17, 20, 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п.7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов прокурора Новопсковського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області (місцезнаходження: 92303, Луганська область, смт. Новопсков, вул. Айдарська, 13,  р/р 25605301749 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, ідентифікаційний код 21792583) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1756,80 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят шість гривень вісімдесят копійок).

          Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною та підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням  її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

           СуддяК.О. Пляшкова