Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2008 року справа № 29/617-07
Колегія суддів у складі: головуючого судді В.Я. Погребняка,
судді В.В. Афанасьєеа судді А.І. Бухана
при секретарі Парасочці Н.В.,
за участю представника:
позивача - Панченко Р.А.
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - не з'явився
розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (вхідний №582Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 07 лютого 2008року у справі № 29/617-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми
"Хелп-Агро", м. Харків
до 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Каплунівське", с. Каплунівка Краснокутського району Харківської області
2. Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, м. Харків
про виключення майна з-під арешту і визнання права власності
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 07 лютого 2008 року у справі №29/617-07 (суддя Тихий П.В.) позов до СТОВ "Каплунівське" задоволено повністю. Позов до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Харківській області задоволено повністю. Визнано за ТОВ НВФ "Хелп-Агро" право власності на заставлене майно - 125 т. врожаю озимої пшениці 2007 року, який був зібраний з поля №5 І к.с. площа 40,0 га. та з поля №2 II к.с. - площа 10,0 га. (згідно плану розташування місцевості полів) вартістю 47100 грн. Звільнено з-під арешту заставлене майно - 125 т. врожаю озимої пшениці 2007 року, який був зібраний з поля №5 І к.с. площа 40,0 га та з поля №2 II к.с. - площа 10,0 га. (згідно плану розташування місцевості полів) вартістю 47100 грн. та зобов'язано підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області передати вказане майно. Стягнуто з СТОВ "Каплунівське" на користь ТОВ НВФ "Хелп-Агро" 471 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області на користь ТОВ НВФ "Хелп-Агро" 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Другий відповідач - Підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07 лютого 2008 року по справі № 29/617-07 та провадження по справі припинити.
Позивач просить прийняте по справі рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, при цьому він зазначив, що господарський суд Харківської області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору.
Перший відповідач в судове засідання 07.04.2008 року не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомив, хоча належним чаном був повідомлений про час та місце судового розгляду справи.
В ході судового засіданню 07 квітня 2008 року у колегії суддів виникла необхідність витребування у сторін додаткових матеріалів, що можуть мати суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
В судове засідання 23 квітня 2008 року представники відповідачів не з'явилися , хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та додатку до неї, вислухавши доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими визнав, що встановив, що 27.04.06 між позивачем та першим відповідачем було укладено договори №27-04/П/2 та №27-04/П/1. Відповідно до умов договорів, позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар (насіння кукурудзи та соняшнику), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі. Відповідач свої зобов'язання за договорами поставки по оплаті товару не виконав. 16.03.07 між позивачем та першим відповідачем було укладено договір застави майбутнього врожаю. Відповідно до договору застави, позивач має право у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами поставки №27-04/П/1 та №27-04/П/2 від 27.04.06, отримати відшкодування за рахунок заставленого відповідачем майна - врожаю озимої пшениці 2007 року, розташованого на полі №5 І к.с. площа 40,0 га. та на полі №2 Ик.с. - площа 10,0 га. Відповідно до п. 2.3 договору застави, в разі невиконання "Заставодавцем" зобов'язань, до "Заставодержателя" переходить право власності на предмет застави, згідно якого "Заставодержатель" має право реалізувати його або залишити його у своїй власності.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що першим відповідачем не оскаржені вимоги про визнання за позивачем права власності на заставлене майно - 125 т. врожаю озимої пшениці 2007 року, який був зібраний з поля №5 І к.с. площа 40,0 га. та з поля №2 II к.с. -площа 10,0 га. (згідно плану розташування місцевості полів) вартістю 47100 грн. відповідач ие виконав свої зобов'язання перед позивачем за договорами поставки №27-04/П/1 та №27-04/П/2 від 27.04.06, а також, враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача , на думку суду першої інстанції, в частині визнання права власності на заставлене майно, є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимоги позивача щодо звільнення майна з-під арешту, судом першої інстанції було встановлено наступне.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
10.07.07 другим відповідачем складено акт опису й арешту майна відповідача, в який було внесено й спірне майно.
Розглянувши заперечення другого відповідача, суд, визнав їх необґрунтованими, оскільки, відповідно до п. 2.3 договору застави, в разі невиконання "Заставодавцем" зобов'язань, до "Заставодержателя" переходить право власності на предмет застави, згідно якого "Заставодержатель" має право реалізувати його або залишити його у своїй власності.
Таким чином, другим відповідачем накладено арешт на майно, яке знаходиться в заставі та відповідно до умов договору перейшло у власність позивача.
Зважаючи на викладене вище, суд, визнав позовні вимоги позивача про звільнення майна з-під арешту обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Проте викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана повна, правильна та належна правова оцінка, через що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області не забезпечив повного додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно не дослідив усі фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області не звернув належної уваги на те, що обґрунтовуючи свої вимоги , позивач посилався на те, що відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Станом на проведення виконавчих дій, реальна вартість предмету застави становить приблизно 95000,00 грн. - 103750,00 грн. Частиною 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Проте зазначена вище позиція позивача не відповідає нормам чинного законодавства України, і насамперед положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивач документально не довів наявність перед ним з боку першого відповідача грошового боргу по несплаті вартості одержаного цим відповідачем насіння, його стягнення у відповідному порядку, наявності на відповідальному зберіганні у конкретної особи зернового збіжжя (яке являється предметом судового позову), неправомірності дій другого відповідача по арешту майбутнього врожаю, який на час накладання арешту повинен був знаходитися на вказаних у договорі застави земельних площах. Так само позивач не довів неправомірність дій першого відповідача по об'єднанню в єдине виконавче провадження заявлених ним вимог, які дійсно відповідно до Закону України «: Про заставу»могли мате певні переваги перед вимогами інших осіб, які являються кредиторами першого відповідача. За таких фактичних обставин правових підстав для задоволення позовних вимог немає.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 7 лютого2008 року № 29/617-07 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Головуючий суддя Погребняк В. Я.
Судді В.В. Афанасьєв
А.І. Бухан