ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/4040/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : Назаренка А.І., Берегулька В.В.,
відповідача : Мельник А.П., Тихонюка С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат"
до: Барської міжрайонної державної податкової інспекції
про: скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство "Барський спиртовий комбінат" (далі- позивач, ДП "Барський спиртовий комбінат") із адміністративним позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Барська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами проведеної Барською МДПІ невиїзної документальної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідачем складено акт, в якому зазначено про непідтвердженість суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування. На підставі даних висновків відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1", яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування.
Позивач вважає вказані висновки податкового органу безпідставними та необґрунтованими та просить суд скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.
Представники позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримали, просили суд задовольнити позовні вимоги повністю, мотивуючи обставинами, викладеними у позовній заяві.
Від відповідача до канцелярії Вінницького окружного адміністративного суду надійшли письмові заперечення (вх. № 24424 від 26.09.2011р.), у яких відповідач зазначив, що ДП "Барський спиртовий комбінат" формував суми бюджетного відшкодування за рахунок операцій з контрагентами, по яких відсутні відповіді на надіслані зустрічні перевірки з ДПІ за місцем реєстрації таких платників.
Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на обставини, викладені у поданих до суду запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
21 березня 2011 року посадовою особою Барської міжрайонної державної податкової інспекції проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2007 р. - 01.05.2009р., про що складено акт № 244/23/00376372 від 21.03.2011р.
В ході перевірки виявлено порушення позивачем п.1.8. ст.1, п.п.7.7.1, 7.7.2, 7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого перевіряючий прийшов до висновку про необхідність зменшення бюджетного відшкодування, заявленого ДП "Барський спиртовий комбінат", на 2 153 511 грн. (а.с.10-12).
Вказані висновки податкового органу знайшли своє відображення у прийнятому Барською МДПІ податковому повідомленні-рішенні форми "В1" № 0000082300/0 від 21.03.2011р., яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 2 153 511 грн. (а.с.9)
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА у Вінницькій області, однак рішенням про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
У червні 2011 року позивач звернувся до ДПА України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення Барської МДПІ № 0000082300/0 від 21.03.2011р., однак рішенням про результати розгляду повторної скарги від 02.08.2011р. скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.13-14).
З обставин справи вбачається, що причиною виникнення спірних правовідносин стали питання щодо правомірності формування суми бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленої позивачем у періоді, що перевірявся, по операціях з придбання товарів у контрагентів як ТОВ "Екоблок", ТОВ "Трейдком", ТОВ "Стінг ЛТД", ТОВ "Поділля Універс", ТОВ "Трансартель", ТОВ "Омега Нафта" .
Так, податковий ревізор-інспектор в ході проведення перевірки прийшов до висновків, що загальна сума бюджетного відшкодування з ПДВ, яка є непідтвердженою, складається із таких сум:
- 7 966 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Екоблок"(квітень 2007 року);
- 38 904 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Екоблок"(травень 2007 року);
- 8006 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Стінг ЛТД"(червень 2007 року);
- 59 208 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Екоблок"(липень 2007 року);
- 100000 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Поділля Універс" (серпень 2007 року);
- 31 753 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Трейдком" (вересень 2007 року);
- 128 080 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Поділля Універс"(жовтень 2007 року);
- 63 586 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Поділля Універс"(листопад 2007 року);
- 190 687 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Поділля Універс"(грудень 2007 року);
- 70 461 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Поділля Універс"(січень 2008 року);
- 79 539 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Поділля Універс"(лютий 2008 року);
- 97 896 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Поділля Універс" (березень 2008 року);
- 114 539 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Поділля Універс" (квітень 2008 року);
- 129 935 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Трансартель" (січень 2009 року);
- 17 589 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Омега Нафта"(травень 2009 року).
Так, в акті перевірки зазначено, що в періоді, що перевірявся, ДП "Барський спиртовий комбінат" формував суми бюджетного відшкодування за рахунок операцій з контрагентами, по яким відсутні відповіді на надіслані зустрічні перевірки з ДПІ за місцем реєстрації таких платників податків та/або податковий кредит сформований із зазначеними контрагентами має ознаки фіктивності.
Перевіряючими зазначено, що по контрагенту ТОВ "Екоблок" суми податкового кредиту за квітень 2007 року, травень 2007 року та липень 2007 року, які включені безпосередньо до суми бюджетного відшкодування, не підтверджено до виробника у зв’язку із відсутністю відповіді ДПІ за місцем реєстрації платника, відповідно встановити факт надмірної сплати податку до бюджету для формування джерела відшкодування податку на додану вартість неможливо, окрім того видом діяльності даного підприємства є виробництво виробів з бетону, чисельність працюючих складає 3 особи.
Ставлячи під сумнів суму бюджетного відшкодування ПДВ, заявлену по даному контрагенту, посилаючись на відсутність відповіді ДПІ за місцем реєстрації платника, відповідач керувався нормами наказу ДПА України № 196 від 24.04.2003р. «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ юридичним особам» та наказ Державної податкової адміністрації України від 24.05.2011р. № 306 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість)".
Суд вважає, що вказані Методичні рекомендації не є достатніми підставами для прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, оскільки вони є актами індивідуальної дії та носять рекомендаційний характер.
Крім того, накази ДПА України, на які посилається відповідач, за своєю правовою природою не є нормативно-правовими актами, в розумінні Указу Президента “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”№493/92 від 03.10.1992р. та Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому наказом МЮ України №34/5 від 12.04.2005р., зареєстрованого в МЮ України 04.2005р. за № 381/10661.
Так, зокрема, згідно п. 1.4. Порядку, нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на те суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі за встановленою законодавством процедурою, спрямований регулювання суспільних відносин, що містить норми права, не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Накази ДПА України № 196 та № 306 не були зареєстровані в МЮ України, а відтак не набули статусу нормативно-правового акту.
У судовому засіданні судом досліджувався лист Міністерства юстиції України №1286-09-24 від 20.07.2009р., у якому визначено, що методичні рекомендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, оскільки носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер, і відповідно до пп. "е" п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.92 р. № 731, на держреєстрацію не подаються.
Суд також не враховує позицію податкового органу щодо неможливості постачання меляси ТОВ "Екоблок" позивачу, так як видом діяльності даного суб'єкта господарювання є виробництво виробів з бетону.
Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.
Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.
Крім того, частиною 2 статті ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Отже, позиція податкового органу стосовно ТОВ "Екоблок" не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, а відтак податковим органом неправомірно включено до загальної суми зменшеного бюджетного відшкодування суми 7 966 грн. за квітень 2007 року, 38 904 грн. за травень 2007 року та 59 208 грн. за липень 2007 року.
В акті перевірки також зазначено, що позивачем зайво включено суму 8006 грн. у червні 2007 року по контрагенту ТОВ «Стінг ЛТД», оскільки вказану суму податкового кредиту не підтверджено до виробника, у зв’язку із тим, що по другій ланці постачання підприємство ТОВ «Марс Рівне» знаходиться в розшуку, відповідно встановити факт надмірної сплати податку в бюджет неможливо, крім того видом діяльності даного підприємства є оптова торгівля чорними та кольоровими металами, чисельність працюючих складає 3 особи, залишкова вартість основних фондів складає 9,8 тис. грн.
Перевіряючими також зазначено, що у вересні 2007 року позивачем включено суму 31 753 грн. по контрагенту ТОВ "Трейдком", яка не підтверджена до виробника у зв'язку з відсутністю відповіді по підприємству ТОВ "Укрінвест Нафта" в 2 ланці постачання, а відтак встановити факт надмірної сплати податку в бюджет для формування джерела відшкодування податку на додану вартість неможливо.
У серпні, жовтні та листопаді 2007 року позивачем було включено суми, які, відповідно до позиції Барської МДПІ, не знайшли свого підтвердження в ході перевірки, по контрагенту ТОВ «Поділля Універс», так як суми у зазначених періодах не підтверджені до виробника, у зв’язку із тим, що в 4 ланці постачання контрагента ТОВ «Інт Агро» визнано банкрутом, а відтак встановити факт надмірної сплати податку в бюджет для формування джерела відшкодування податку на додану вартість неможливо.
Крім того, позивачем у грудні 2007 року, січні 2008 року, лютому 2008 року, березні та квітні 2008 року включено суми до податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Поділля Універс», які приймають участь у формуванні бюджетного відшкодування, однак не підтверджені до виробника у зв’язку з відсутністю відповіді по 3 ланці постачання по контрагенту ТОВ «Агропродінвест», тому встановити факт надмірної сплати податку в бюджет для формування джерела відшкодування податку на додану вартість неможливо. Разом з тим ,відповідно до бази даних основним видом діяльності ТОВ «Агропродінвест» є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.
Також до загальної суми зменшеного бюджетного відшкодування податковим органом було включено суму ПДВ, зазначену позивачем за січень 2009 року по контрагенту ТОВ «Трансартель», оскільки дану суму не підтверджено до виробника у зв’язку з відсутністю відповіді ДПІ за місцем реєстрації платника по контрагенту ТОВ «Атіс Енерго».
Не підтвердженою відповідно до акту перевірки є і сума ПДВ, включена позивачем до бюджетного відшкодування у травні 2009 року по контрагенту ТОВ «Омега Нафта» у зв'язку з відсутністю платника за місцем реєстрації, про що свідчить лист ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 21.12.2009р.
У травні 2009 року позивачем включено також до податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ДП "Агропромцукор" ТОВ "Астарта-Київ", яка не підтверджена до виробника у зв'язку з відсутністю відповіді з ДПІ за місцем реєстрації платника, про що зазначено в акті.
Суд критично оцінює обґрунтування відповідача, викладені у письмових запереченнях та зазначених в усних поясненнях представників в судових засіданнях, що оскаржуване рішення є правомірним.
Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” вiд 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168) податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168 зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.
Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Тобто, названий Закон не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання.
Положення пункту 1.8. статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
При прийнятті рішення, суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду, викладену в Інформаційному листі «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10.
Так, в даному листі зазначено, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Тобто, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.
Водночас, у зазначеному Інформаційному листі зазначено, що відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків.
На підтвердження правомірності формування суми податкового кредиту, а відтак і правомірності формування суми бюджетного відшкодування, позивачем було надано первинні документи на підтвердження укладених господарських операцій із зазначеними вище контрагентами.
Так, судом досліджувались платіжне доручення № 184 від 05.12.2008р. на суму 472 000 грн., сплачену ДП "Барський спиртовий комбінат" та одержану ПП "Трансартель", платіжне доручення № 270 від 16.04.2009р. на суму 105 53 грн., сплачену ДП "Барськийспиртовий комбінат" та одержану ТОВ "Омега-Нафта", податкова накладна № 04 від 04.04.2009р. на загальну суму 53 107,91 грн., виписана ТОВ "Омега-Нафта", податкова накладна № 05 від 04.04.2009р. на загальну суму 52 425,90 грн., виписана ТОВ "Омега-Нафта", податкова накладна № 06 від 04.05.2009р. на загальну суму 73080 грн., виписана ТОВ "Омега-Нафта" (а.с.113-116), податкові накладні, виписані ДП "Агропромцукор" ТОВ фірма "Астарта-Київ" (а.с.117-125), платіжне доручення № 409 від 08.12.009р. на загальну суму 39 175 грн. сплачену ДП "Барський спиртовий комбінат" та отриману ТОВ "Стінг" (а.с.135).
Крім того, судом досліджувався протокол виїмки від 13.06.2008р., в якому зазначено про виїмку підшивки документів "Меляса 2008 рік".
Суд вважає за необхідне також зазначити, що критично оцінюється твердження позивача, викладене у позовній заяві, додаткових письмових поясненнях та усних поясненнях представників, наданих у судових засіданнях про те, що суми податкового кредиту, сформовані за період з 01.01.2007р. по 28.02.2007р., червень-липень 2007 року, серпень-вересень 2007 року, а також жовтень-листопад 2007 року та інші періоди, які безпосередньо були включені до загальної суми бюджетного відшкодування, і які були визнані податковим органом як непідтверджені в акті перевірки від 21.03.2011р., вже були предметом розгляду в іншій адміністративній справі, а відтак виходячи зі змісту ст.72 КАС України, не потребують доказування в даній адміністративній справі.
Так, дійсно, у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа № 2-а-2499/08 за позовом Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" до Барської МДПІ та Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість. Постановою від 24.03.2008р. позовні вимоги задоволено повністю.
Дослідивши зазначене судове рішення судом встановлено, що в постанові зазначено про те, що актом № 183/23/00376372 від 19.11.2007 року про результати виїзної позапланової перевірки Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень –вересень 2007 року встановлено, що ДП "Барський спиртовий комбінат" правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень-вересень 2007 року в сумі 457 228 грн.
З аналізу оскаржуваного податкового повідомлення рішення форми "В1" випливає, що за серпень 2007 року позивачем включено до бюджетного відшкодування 100 000 грн. - по господарським операціям із ТОВ "Поділля Універс", а за вересень 2007 року - 31 753 грн. по господарським операціям із ТОВ "Трейдком".
Виходячи із того, що в рішенні суду від 24.03.2008р. не зазначено, по господарським операціям із якими контрагентами сформовано суму бюджетного відшкодування за серпень-вересень 2007 року, а в судовому засіданні представниками позивача не було доведено включення до зазначеної суми 100 000 грн. по господарським операціям із ТОВ "Поділля Універс" та 31 735 грн. по господарським операціям із ТОВ "Трейдком" та враховуючи всю суму, заявлену до бюджетного відшкодування, яка частково стягнута за рішеннями судів, суд вважає про безпідставність посилання позивача на ст.72 КАС України в частині зарахування сум податкового кредиту за серпень-вересень 2007 року до загальної суми зменшеного бюджетного відшкодування.
Аналогічним чином суд не враховує твердження позивача щодо включення сум податкового кредиту за в червень - липень 2007 року, за жовтень –листопад, квітень-травень, березень 2007, грудень 2007 року –січень 2008 року.
В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення форми "В1".
Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають частковому задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Барської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000082300/0 від 21.03.2011р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати (судовий збір) в сумі (3) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 12.12.2011р.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович