КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2008 № 30/459
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Терещенко Я.О.
За участю представників:
від позивача -Танасійчук Т.Б. (дов. від 01.12.07 б/н);
відповідача1:Долгопалов В.Ю. (дов. від 30.01.08 № 225-КР-117);
відповідача2 Долгопалов В.Ю. (дов. від 02.11.08 № 06-34/36108);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київська міська Рада
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.12.2007
у справі № 30/459 (Ващенко Т.М.)
за позовом Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України
до Київська міська Рада
Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про зобов"язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.07 у справі № 30/459 позовні вимоги Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України задоволені повністю. Визнано за позивачем право постійного користування земельною ділянкою, що розташована у Подільському районі міста Києва, по вул. Вишгородській, 1 та зобов’язано Київську міську раду видати позивачу державний акт, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою.
Не погоджуючись з рішенням суду, Київська міська рада (відповідач 1) звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушення норм чинного законодавства.
Зокрема, заявник відзначає, що судом першої інстанції не було досліджено чи є позивач тією ж юридичною особою, якій було відведено земельну ділянку, оскільки рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 24.06.1966 № 858 „Про відвід земельної ділянки інституту надтвердих матеріалів для будівництва технікуму та гуртожитку” було відведено земельну ділянку Українському науково-дослідному технологічному інституту синтетичних надтвердих матеріалів та інструменту Держплану Ради Міністрів Української РСР, тоді як позивачем у справі є Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України.
Крім того, на думку відповідача 1, позивачем не було дотримано процедури оформлення права постійного користування земельною ділянкою і відповідно підстави для визнання права постійного користування земельною ділянкою відсутні.
Також відповідач 1 зазначає, що у Київської міської ради відсутні повноваження щодо розпорядження даними землями, оскільки позивач є державним підприємством.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти неї і вважає, що рішення господарського суду відповідає матеріалам справи та чинному законодавству. Також позивачем надані докази, які підтверджують, що земельна ділянка відведена саме позивачу.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
24.06.1966 року Виконавчий комітет Київської міської ради депутатів трудящих відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 3 березня 1964 року за № 218-12 прийняв рішення про відведення Українському науково-дослідному технологічному інституту синтетичних матеріалів та інструменту Держплану Ради Міністрів Української РСР земельної ділянки площею біля 2,5 га по вул. Вишгородській, 1 в Подільському районі для будівництва технікуму та гуртожитку.
Як вбачається з матеріалів справи план земельної ділянки по вул. Вишгородській у Подільському районі, виданий Управлінням у справах будівництва та архітектури міста Києва, свідчить, що ділянка відведена позивачу у постійне користування.
З огляду на те, що земельна ділянка відводилася за рахунок садиб житлового управління № 3, 5 по вул. Вишгородський та приватновласницьких садиб №№ 1-а, 7, 9, 9а, 9-б по вул. Вишгородській, дирекцію інституту зазначеним рішенням було зобов’язано перед початком будівництва здійснити певні дії, зокрема, відселити жителів будинків №№ 1-а, 5. 5-а, 7, 9, 9-а, 9-б по вул. Вишгородській та сплатити вартість плодових насаджень, розташованих на та приватновласницьких садибах №№ 1-а, 7, 9, 9а, 9-б по вул. Вишгородській.
Протягом певного проміжку часу позивачем виконувалися зобов’язання щодо відселення жителів будинків вказаних в вищезазначеному рішенні Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих та інші, встановлені даним рішенням вимоги.
Згодом, позивач звернувся до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради з проханням оформити право користування спірною земельною ділянкою для будівництва гуртожитку по вул. Вишгородській, 1, та видати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Дана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи листом № д-403 від 02.04.2007 року.
Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (відповідач 2), в свою чергу, листом № 03-52/15357 від 25.05.07 повідомило позивача про необхідність звернення з клопотанням до Київської міської ради, як це передбачено Регламентом розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженим рішенням Київради від 15.07.04 № 457/1867.
Крім того, відповідач 2 проінформував позивача про те, що відповідно до рішення Київської міської ради від 1907.05 № 806/3381 «Про затвердження програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста» основна частина земельної ділянки була віднесена до парку «Березовий гай».
Позивачу не було надано ні згоду, ні відмову на його звернення щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 13.07.2006, земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 1, була передана Комунальному підприємству по утриманню земельних насаджень Подільського району м. Києва.
Відповідачами не надано суду доказів передачі земельної ділянки Комунальному підприємству.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме позивач у відповідності до зазначеного вище рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 24.06.1966, є єдиною особою, якій було передано спірну земельну ділянку у постійне користування на правових засадах, оскільки інших доказів, які б підтверджували право користування або право власності інших осіб на дану земельну ділянку надано не було.
Згідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
- підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
- громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації.
Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля є установою Національної академії наук України і є її складовою частиною.
У відповідності до Закону України „Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу” від 07.02.2002 № 3065-ІІІ визначено, що все майно академічних установ належить до державної власності.
Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно до п. 10 Перехідних положень Земельного кодексу України, рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів – органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
У відповідності до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою та зобов’язання видати йому державний акт, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою слід визнати обґрунтованими.
Посилання відповідача 1 щодо відведення земельної ділянки іншому суб’єкту (Українському науково-дослідному технологічному інституту синтетичних надтвердих матеріалів та інструменту Держплану Ради Міністрів Української РСР) не приймаються до уваги, оскільки:
згідно Постанови Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1961 року № 1160-78 „Про організацію виробництва штучних алмазів та інших надтвердих матеріалів” в 1961 році в м. Києві було організовано Український науково-дослідний технологічний інститут синтетичних надтвердих матеріалів та інструменту з спеціальним конструкторським бюро і дослідним заводом, підпорядкований Держплану УРСР;
В 1972 році відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 07.03.1972 № 118, Український науково-дослідний технологічний інститут синтетичних надтвердих матеріалів та інструменту Держплану Ради Міністрів Української РСР було передано у відання Академії наук УРСР та надалі іменовано Інститут надтвердих матеріалів Академії наук УРСР;
Постановою Ради Міністрів УРСР № 317 від 20 жовтня 1990 року прийнято рішення про присвоєння Інституту імені Валентина Миколайовича Бакуля, і надалі іменовано його Інститут надтвердих матеріалів ім.. В.М. Бакуля.
З викладеного вбачається, що Інститут надтвердих матеріалів НАН України є належним позивачем, саме якому рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 24.06.1966 № 858 „Про відвід земельної ділянки інституту надтвердих матеріалів для будівництва технікуму та гуртожитку” було відведено земельну ділянку по вул. Вишгородська, 1 в Подільському районі м. Києва.
Слід також відзначити, що твердження відповідача 1 про відсутність повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, суперечать його ж власним діям – передачі земельної ділянки без будь-якої правової підстави Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва.
До того ж, відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 за № 2768-ІІІ, Закону України „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” від 03.03.1998 року за № 147/98, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок ведення державного земельного кадастру” від 12.01.19993 № 15, без відповідного узгодження з землекористувачем вилучення земель, а також самовільне, поза межами вищезазначених нормативних актів внесення будь-яких змін до державного земельного кадастру не дозволяється.
Як вбачається з матеріалів справи, дане порушення Закону встановлено й в приписі Прокуратури міста Києва за № 04/3-1532-43 від 01.02.2007.
Враховуючи викладене, немає підстав визнати доводи відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують докази позивача, надані в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому апеляційний господарський суд вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2007 у справі № 30/459 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2007 у справі № 30/459 залишити без змін, а апеляційну скаргу Київської міської ради - без задоволення.
2. Матеріали справи № 30/459 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
03.03.08 (відправлено)