Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/6/2012

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

       Головуючого судді:              Коршикова С.К.,

       при секретарі:                       Андріасяні Е.А.,

       за участю:

       представника позивача :     ОСОБА_1 (довіреність  № 14/1-80 від 13.01.2012)

       представника відповідача:  не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Стахановського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю,-

                                                           В С Т А Н О В И В:

03 січня 2012 року Стахановський міський центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом   до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю в обґрунтування якого зазначило, що проведеною міським центром зайнятості перевіркою було встановлено, що гр. ОСОБА_2 звернулась з письмовою заявою до міського центру зайнятості про надання статусу безробітної. В заяві вона зазначила, що не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності. 30.01.2006 ОСОБА_2, було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» та п.п. 2.7, 2.9 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 № 307, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.2000.

В ході розслідування Стахановським міським центром зайнятості була проведена звірка з державним реєстратором, за результатами якої було виявлено факт надання ОСОБА_2 недостовірних даних при реєстрації у Стахановському міському центрі зайнятості. А саме, під час реєстрації у центрі зайнятості і протягом перебування на обліку в якості безробітної, ОСОБА_2 не подала міському центру зайнятості відомості про те, що вона була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Стахановської міської ради 15.12.1995. Таким чином, ОСОБА_2, відповідно до пункту «б» ч. 3 ст. 1 Закону № 803-ХІІ належала до зайнятого населення, оскільки була підприємцем, про цей факт на день надання статусу безробітного і протягом перебування на обліку як безробітна міський центр зайнятості вона не повідомила, що є порушенням ч. 2 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ.

За період перебування на обліку у міському центрі зайнятості в якості безробітної, а саме з 30.10.2006 по 20.09.2007, ОСОБА_2 за рахунок Фонду державного соціального страхування України на випадок безробіття, було нараховано та сплачено допомогу по безробіттю у сумі 1074,52 грн.

За наказом директора міського центру зайнятості № 62 від 29.06.2011 прийнято рішення про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_2 в сумі 1074,52 грн., однак на момент подання позовної заяви в добровільному порядку зазначені кошти відповідачем не повернуто. Під час реєстрації у центрі зайнятості і протягом перебування на обліку в якості безробітної, ОСОБА_2 подала міському центру зайнятості відомості про те, що вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, про що свідчать документи, які знаходяться в особистій справі безробітної. У подальшому було встановлено, що ОСОБА_2 з 27.01.2009 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, про свідчать відомості адресно-довідкового бюро в Стахановським МВ УМВС.

У зв’язку з тим, що міський центр зайнятості витратив наведену суму, а ОСОБА_2 на момент надання статусу безробітної та в період перебування на обліку не повідомила міський центр зайнятості про факт свого підприємництва, відповідачем нанесено матеріальні збитки на загальну суму 1074,52 грн., пов’язані з витратами грошових сум, які могли б бути направлені на інші цілі (виплата допомоги по безробіттю іншим громадянам, навчання інших громадян, що залишились без роботи, тощо).  

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідачки суму незаконно отриманої нею допомоги по безробіттю.

Представник позивача у судовому  засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату й час слухання справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не відомі, заперечень проти позову не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Оскільки відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі повторного неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних  у ній доказів, тому справу розглянуто та вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Судом було вирішено питання про можливість проведення судового засідання без участі  представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Статтею 19 Конституції України  встановлено, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти  лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та Законами України.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України від 22.03.1991 року № 803-XII “Про зайнятість населення” та від 02.03.2000 року № 1533-III “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення” зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Пунктом “б” частини третьої статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення” визначено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”, належать до зайнятого населення.

Згідно із статтею 2 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до положень Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення” порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України “Про зайнятість населення”, і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Статтею 25 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення” передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.    

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Судом встановлено, що 30.10.2006 ОСОБА_2 звернулася до Стахановського міського центру зайнятості з заявою  для вирішення питання щодо її працевлаштування та надання статусу безробітного  з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 7). 30.10.2006 службою зайнятості відповідачу був наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Згідно до п.5 ст.12 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000 виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати  страхових внесків, а  також  витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в  порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального  забезпечення здійснюється шляхом звірення даних, зазначених у документах страхувальника,  з базою даних  Пенсійного фонду  України та Державної податкової адміністрації України,  а в разі  необхідності  -  шляхом  проведення  виїзних   планових   та позапланових перевірок страхувальників.

Судом встановлено, що Стахановським  міським центром зайнятості було проведено розслідування страхових  випадків та обґрунтованості  виплати  матеріального  забезпечення, за результатами якого складено акт № б/н від 29.06.2011 (а.с. 12).

Відповідно до акту розслідування страхових випадків та  обґрунтованості  виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи на обліку з 30.10.2006 по 20.09.2007, не припинила приватну підприємницьку діяльність, що призвело до незаконного отримання матеріальних виплат та порушено ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, код НОМЕР_1, 15.12.1995 була зареєстрована у виконавчому комітеті Стахановської міської ради як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа. 30.07.2009 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, що підтверджується листом Виконавчого комітету Стахановської міської ради Луганської області від 24.06.11 № 75-11 (а.с. 10).

Згідно з підпунктами 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 № 357, перевірка даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Стахановським міським центром зайнятості на адресу ОСОБА_2 були направлені повідомлення № 14/1-1398 від 29.11.2011 та № 14/1-2239 від 12.10.2011, в додатку до яких відповідачу були надіслані копії наказу від 29.06.2011 № 62 та вказано про необхідність повернення до центру зайнятості протягом 10 робочих днів з дня отримання цих повідомлень та копії наказу незаконно виплачених коштів в сумі 1074,52 грн. (а.с.14,16).

Відповідно до п.2,3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні,  зобов'язані  своєчасно  подавати  відомості  про обставини,  що впливають на  умови  виплати  їм  забезпечення  та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання  нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї  особи  відповідно до законодавства  України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних" громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення цивільно-правового договору.

Відповідно до пунктів 6, 7 вищевказаного Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Розмір матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю), незаконно отриманого відповідачем з 30.10.2006 по 20.09.2007  у сумі 1074,52 грн., підтверджується довідкою Стахановського міського центру зайнятості (а.с.11).

29.06.2011 Стахановським міським центром зайнятості був складений наказ № 62 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю громадянці ОСОБА_2  (а.с.13).

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Внаслідок того, що ОСОБА_2 станом на дату розгляду та вирішення справи у добровільному порядку незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1074,52 грн.  не сплатила, вимоги Стахановського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 11, 18, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України  суд, –

                                                          П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Стахановського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю  - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, і.к. НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 94000, АДРЕСА_1 на користь Стахановського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття при Міністерстві соціальної політики України (р/р 37173974900085, одержувач – ФСС на випадок безробіття; код одержувача –13392088, банк – ГУ ДКУ у Луганській області, м. Луганськ; МФО 804013; вид платежу – повернення допомоги по безробіттю) незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 1074,52  (одна тисяча сімдесят чотири гривні 52 коп.)     

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову викладено в повному обсязі та підписано 14 лютого 2012 року.

           СуддяС.К. Коршиков