Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

                                                                 Іменем України

20 лютого 2002 року Справа № 2а/1270/695/2012

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді:                                     Горпенюк О.А.

при секретарі:                                                  Марковій О.О.,

за участю сторін:

          представника позивача:                                  ОСОБА_1 (дов. від 10.05.2011 № 6152/09)

          відповідач:                                                       не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення суми переплаченої пенсії у розмірі 16505 грн. 64 коп., -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення суми переплаченої пенсії у розмірі 16505 грн. 64 коп.

        В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

          Відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області, та отримує пенсіє у зв’язку з втратою годувальника з 21 березня 2003 року.

          20.10.2011 посадовою особою відповідач проведено зустрічну перевірку достовірності видачі довідки про заробітну плату від 03.02.2004 б/н, за період з 01.07.1993 по 30.06.1998 виданої на ім’я ОСОБА_3 з якої була обчислена пенсія у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 Довідка про заробітну плату видана СТОВ «Агро-Бутово».

          За результати перевірки встановлено, що суми які зазначені у довідці про заробітну плату не співпадають з даними розрахунково-платіжних відомостей, в результаті чого за період з 21.03.2003 по 31.10.2011 виникла переплата пенсії у сумі 16505,64 грн.

          Згідно довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців СТОВ «Агро-Бутово» ліквідовано за рішенням засновників.

          Відповідно до протоколу від 20.05.2010 №19 ФГ «Дон» є правонаступником документів СТОВ «Агро-Бутово».

          Тому позивачем було сформовано та направлено на адресу ФГ «Дон» претензію щодо відшкодування переплаченої пенсії у розмірі 16505,64 грн. У відповідь на претензію ФГ «Дон» повідомив, що не несе відповідальність за неправомірні дії посадових осіб  СТОВ «Агро-Бутово», а є лише правонаступником  його документів.

          За таких обставин позивачем здійснювалися спроби запросити відповідача до управління для вирішення питання щодо повернення переплати, проте відповідач до управління не з’явився.

          З огляду на це позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму переплаченої пенсії у розмірі 16505,64 грн.

          Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

          Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (повідомлення про вручення (а.с. 34)), правом надати заперечення на адміністративний позов не скористався, причини неявки суду не відомі.

           Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

          Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

            Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

          Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

          Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

          Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів є публічно – правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».

          Суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог на підставі наступного.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримує пенсію у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_3 з 21.03.2003 на утримання непрацездатних дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується розпорядженнями 138911, №136977, №138977(а.с. 17-24).

Актом №27 зустрічної перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату на ОСОБА_3 за період з 01.07.1993 по 30.06.1998 встановлено не відповідність суми заробітку ОСОБА_3 зазначених у розрахунково-платіжних відомостях за 1993-1998 року з відомостями зазначеними у наданій для призначення пенсії довідці від 03.02.2004, що підтверджується актом № 27 (а.с. 9), довідкою від 21.10.2011 (а.с. 10), довідкою від 03.02.2004 (а.с. 11).

Довідка про заробіток для обчислення пенсії на ОСОБА_3 від 03.02.2004 видана сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Бутово» (а.с. 11).

Згідно наданої позивачем довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11853880 щодо сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бутово» 18.06.2010 до єдиного державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням її засновників, що не пов’язане з реорганізацією.(а.с. 7-9).

Позивачем 09.11.2011 підготовлено та направлено претензію на суму 16505,64 грн. з вимогою відшкодувати заборгованість на адресу фермерського господарства «Дон», яке є правонаступником документів СТОВ «Агро-Бутово», (а.с. 5).

Листом від 17.11.2011 № 31 ФГ «Дон» повідомило, що воно є правонаступником документів СТОВ «Агро-Бутово», та не відповідає за протиправні дії керівництва СТОВ «Агро-Бутово» (а.с. 6)

Позивачем до позовної заяви додано лист-повідомлення від 09.12.2011 та 21.12.2011.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (далі — закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Стаття 9 Закону України № 1058-ІV визначає види пенсійних виплат і соціальних послуг.

1. За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

2. За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати:

1) довічна пенсія з установленим періодом;

2) довічна обумовлена пенсія;

3) довічна пенсія подружжя;

4) одноразова виплата.

3. У солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду.

До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Відповідно до статті 36 Закону України № 1058-ІV пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, — незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

          Відповідно до ст. 32 Закону України № 1058-ІV особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

до досягнення особою 23 років включно — 2 роки;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно — 3 роки;

від 27 років до досягнення особою 31 року включно — 4 роки;

для осіб 32 років і старших — 5 років.

Статтею 37 Закону України № 1058-ІV встановлено пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї — 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї — 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно ст. 38 Закону України № 1058-ІV пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім’ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, — довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім’ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Відповідно до ст. 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

           Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від 25.11.2005  N 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої  нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника. У разі якщо особа, якій призначається пенсія, є неповнолітньою або недієздатною, заява подається  батьками  або опікунами (піклувальниками) за місцем їх проживання (реєстрації).

          Відповідно до ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

    Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від 25.11.2005  N 22-1 посадова  особа у 10-денний термін з дня одержання заяви про   призначення   пенсії  оформляє  всі  необхідні  документи  і направляє  їх до органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням підприємства,  установи,  організації  або  за  місцем  проживання (реєстрації)   особи.  Для  забезпечення  повноти  відомостей  про застраховану  особу, якій призначається пенсія, подається комплект первинної  звітності  страхувальника  до системи персоніфікованого обліку  Пенсійного  фонду України за період після останнього звіту до дати подання заяви про призначення пенсії включно. У необхідних
випадках  надається  допомога  щодо  одержання  відсутніх  у особи документів  для  призначення  пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі  необхідні  для  призначення  пенсії документи, до органу, що призначає пенсію, подаються наявні документи, а документи, яких не
вистачає.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

    а)  перевіряє  правильність  оформлення  заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

    б) здійснює  попередню  правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;

    в) перевіряє   правильність   копій  відповідних  документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.

              Орган,   що   призначає   пенсію,   має  право  вимагати  від підприємств,  установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний  термін  з  дня  подання  заяви  прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках
обґрунтованість їх видачі.

          Позивач, приймаючі від відповідача документи для призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, зобов’язаний здійснити правову експертизу змісту і належного оформлення документів, наданих відповідачем, та мав право на отримати від підприємства додаткові документи для встановлення обґрунтованості видачі пенсії, але не скористався цим.

          Пенсіонер з питання про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника звернувся у 2003 році, працівником пенсійного фонду не була своєчасно зроблено експертиза наданих документів та перевірка достовірності даних, зазначених в довідках, та лише в 2011 році управління пенсійного фонду провела зустрічну перевірки наданих документів.

          Згідно Постанови від 12 серпня 1993 р. N 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у  ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

          Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

          Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню.

          Відповідно до ст. 34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури. Після винесення судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - банкрута ліквідатор зобов'язаний забезпечити збереженість архівних документів банкрута і, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою, визначити місце подальшого їх зберігання.

          Відповідно до ст. 50 Закону України № 1058-ІV ття 50 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

          Відповідно до положень ст.  1166 Цивільного Кодексу:

          1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

          3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

          4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

          Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідачу призначено пенсію у зв’язку із втратою годувальника на підставі довідки від 02.03.2004? у якій виявлено недостовірні дані, внаслідок чого  утворилась переплата у розмірі 16505,64 грн.

          Звернувшись з позовом до відповідача, позивач вважає що з вини відповідача завдано шкоду управлінню пенсійного фонду, проте суд не погоджується з таким твердження, оскільки довідка в якій виявлено недостовірні дані видана СТОВ «Агро-Бутово» вини відповідача в цьому не має.

Інших доказів, які б вказували на вину відповідача у заподіянні шкоди, а саме наданні недостовірної інформації, позивачем не надано.

Доказів зловживання відповідачем в судовому засіданні не встановлено.

          Окрім того, суд не визнає як належний доказ повідомлення та запрошення відповідача до управління пенсійного фонду в Старобільському районі для вирішення питання про повернення переплаченої пенсії листи-повідомлення (а.с.12), оскільки з їх змісту не можливо встановити, що вони взагалі були доведені до відома відповідача.

          Також позивач в позовні заяві посилається на ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

          Згідно ч. 2 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

          Положення частини 2 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до правовідносин в період з 01.01.2004 року по теперішній час взагалі не повинні застосовуватися, в зв'язку з тим, що з 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якому такі положення відсутні. Відповідно до п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком па пільгових умовах і за вислугу років.

 На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суму переплаченої пенсії, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

                                                          ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення суми переплаченої пенсії у розмірі 16505 грн. 64 коп. відмовити.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку  до Донецького апеляційного адміністративного суду.

           Апеляційна скарга  подається  до  Донецького апеляційного адміністративного  суду через  Луганський окружний адміністративний суд. Копія  апеляційної  скарги  одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

           Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  У разі застосування судом частини третьої статті  160  КАС України,  а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

          Якщо суб'єкта владних  повноважень  у  випадках  та  порядку, передбачених  частиною  четвертою  статті 167 КАС України,  було повідомлено  про  можливість  отримання   копії постанови   суду безпосередньо   в   суді,  то  десятиденний  строк  на  апеляційне оскарження постанови суду  обчислюється  з  наступного  дня  після закінчення  п'ятиденного  строку  з  моменту  отримання  суб'єктом владних повноважень повідомлення про  можливість  отримання  копії постанови суду.

           Постанова набирає законної сили  після  закінчення  строку  подання  апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо  таку скаргу не було подано.

           У разі подання апеляційної скарги  судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя      О.А. Горпенюк