Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/564/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Коршикова С.К.,
при секретарі: Андріасяні Е.А.,
за участю:
представника позивача : не з’явився
представника відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1318, 20 грн.,-
В С Т А Н О В И В :
16 січня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області (далі – УПФУ в Сватівському районі Луганської області) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача – ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1318, 20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб’єкта підприємницької діяльності. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№1058-ІV від 09.07.2003 року відповідач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з дня реєстрації. Згідно п. 3 ст.11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і в той же час згідно п. 5 ст.14 цього закону відповідач є страхувальником.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки у повному обсязі страхову внески до ПФУ не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду. Базовим періодом для фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності є квартал. В порушення вказаних норм чинного законодавства відповідач не в повному обсязі сплатила страхові внески.
Станом на 16.12.2011 року розмір недоїмки становить 1318, 20 грн. Відповідно до ч.3 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” УПФУ в Сватівському районі Луганської області направило відповідачу вимогу про сплату боргу № Ф-2723 від 04.05.2011, відповідач вимогу отримала 11.06.2011, про що свідчить її підпис на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого відправлення. В добровільному порядку до теперішнього часу відповідачем борг не погашено. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача на користь УПФУ в в Сватівському районі Луганської області заборгованість по внескам на загальнообов`язкове пенсійне страхування в сумі 1318,20 грн.
Ухвалою суду від 18 січня 2012 року справу призначено до розгляду у порядку скороченого провадження.
31 січня 2012 року на адресу суду від відповідача - ОСОБА_1 надійшло заперечення на адміністративний позов, в якому вона просила відмовити УПФУ в Сватівському районі Луганської області в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю, посилаючись на те що вона була зареєстрована приватним підприємцем ще у 2001 році у порядку та на умовах законодавства, що діяло на той час. Підприємницьку діяльність відповідач здійснювала на умовах Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 01.01.2004, не передбачали будь-яких обов’язкових доплат пенсійних внесків. Обов’язок сплачувати останні, було введено пізніше, після внесення змін 17.07.2010 до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідач зазначила, що зазначені зміни погіршують її становище як підприємця, на зрівняння з тим, що було до цього, покладаючи на неї додатковий фінансовий тягар у вигляді обов’язку сплатити додатково страхові внески. На думку відповідача такі зміни до закону звужують її конституційне право на вільне зайняття підприємницькою діяльністю, у контексті додаткових витрат, які вона фінансово не зможе нести у подальшому та буде вимушена припинити свою підприємницьку діяльність.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року призначено розгляд справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1318, 20 грн. у відкритому судовому засіданні.
Позивач у судове засідання не прибув, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач у судове засідання не прибув, був повідомлений про слухання справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Оскільки відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, тому справу розглянуто та вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Судом було вирішено питання про можливість проведення судового засідання без участі відповідача.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог з таких підстав.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 р. (далі - Закон № 1058) Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно ч. 2 ст. 5 Закону № 1058 виключно цим Законом визначаються коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та платники страхових внесків, їх права та обов'язки.
Частиною 3 ст. 18 Закону № 1058 передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.
З 17 липня 2010 року –з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
До введення в дію Закону України від 08.07.2010 р. № 2461 “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи-платника спрощеної системи оподаткування. Починаючи з липня 2010 року Законом України “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 08.07.2010 р. № 2461 встановлено обов’язкову сплату підприємцями-фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України № 1058.
З урахуванням внесених змін, які набрали чинності, згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону № 1058 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
У відповідності до п.5 ч.1 ст.14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону. Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною 3 ст. 15 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 вказаного Закону, яка регулює питання обчислення та сплати страхових внесків, визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Законом України “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” викладено в такій редакції:
Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески”.
Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати страхових внесків зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу). Закон набрав чинності 17 липня 2010 року і діяв до 01 січня 2011 року – дня набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Відповідно до ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідач – ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця та у зв’язку з цим взята на облік УПФУ в Сватівському районі Луганської області. (а. с. 13). Відповідач є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до статей 14, 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Зі звіту нарахування внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок), поданого до органів Пенсійного фонду України вбачається, що за 2010 рік відповідачем до сплати нараховані страхові внески у розмірі 2044,80 грн., фактично відповідачем сплачено страхових внесків у розмірі 504,00 грн. (а. с. 10).
У зв’язку із несвоєчасною сплатою внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування станом на 16.12.2011 за відповідачем за 2010 рік утворилася заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1318,20 грн. (а. с. 10).
Відповідно до вимог ч.3 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” позивачем рекомендованою кореспонденцією відповідачу була надіслана вимога про сплату боргу від 04.05.2011 № Ф-2723 (а.с.7).
Вимога була отримана відповідачкою 11.06.2011 року про що свідчить її підпис на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого відправлення. (а.с.7)
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки відповідач суму недоїмки не сплатив, вимоги про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.
Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не сплатив, позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1318, 20 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, 92600) на користь Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області (місцезнаходження: 92600, Луганська область, м. Сватове, пл. 50-річчя Перемоги, 38) заборгованість по внескам на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 1318,20 грн. (одна тисяча триста вісімнадцять грн. 20 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2012.
СуддяС.К. Коршиков