Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/1092/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Петросян К.Є.,
за участю секретаря - Ковіної І.В.,
прокурора – Сайтарли І.М. (посвідчення № 972 від 15.04.2010),
представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність № 14/1-241 від 07.02.2012р.),
представника відповідача – не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора м. Стаханова в інтересах держави в особі Стахановського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
30.01.2012 прокурор м. Стаханова звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом в інтересах держави в особі Стахановського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 2574,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на наступне.
Стахановським міським центром зайнятості Луганської області встановлено порушення громадянкою ОСОБА_2 вимог ст.ст.2 Закону України «Про зайнятість населення», згідно з якою безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Так, 06.06.2010 відповідач звернувся до Стахановського міського центру зайнятості Луганської області з письмовою заявою про надання статусу безробітної, зазначила, що трудовою діяльністю не займається.
Стахановським міським центром зайнятості Луганської області проведено звірку з ДПА, за результатами якої виявлено факт надання ОСОБА_2 недостовірних даних при реєстрації у Стахановському міському центрі зайнятості Луганської області, а саме, громадянка ОСОБА_2, якій було надано статус безробітної, з 20.10.2010 року працює в ТОВ «М.С.Л.» Луганське представництво розповсюджувачем лотерей, згідно цивільно-правового договору № 212 від 20.12.2010 р. (а.с.14).
Такими діями, відповідачем порушено ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III. Таким чином, в період перебування на обліку як безробітний відповідач був зайнятою особою та незаконно отримав матеріальне забезпечення у розмірі 3174, 82 грн. за період з 06.10.2010 по 08.07.2011, а отже взагалі не мала права на виплату допомоги по безробіттю.
За наказом директора Стахановського міського центру зайнятості Луганської області від 29.07.2011 №74 прийнято рішення про повернення коштів, незаконно отриманих відповідачем, протягом 10-ти робочих днів з дня отримання письмового повідомлення. Даний наказ направлено відповідачу. В добровільному порядку відповідач частково повернула Стахановському міському центру зайнятості 600 грн. – кошти, виплачені як допомога по безробіттю, на теперішній час заборгованість складає 2574, 82 грн., залишок боргу складає 2574,82 грн.
На підставі викладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 суму незаконно отриманого матеріального забезпечення по безробіттю за період з 06.10.2010 по 08.07.2011 у розмірі 2574,82 грн. в судовому порядку на свою користь.
У судовому засіданні представник позивача та прокурор підтримали позовні вимоги в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні, дали суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Відповідач судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (а.с.29). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надавав. На адресу Луганського окружного адміністративного суду 17.10.2011 повернулось поштове відправлення, направлене на адресу відповідача. Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.19 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII Державна служба зайнятості має право стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов’язкових зборів та недоїмок до державного фонду сприяння зайнятості населення.
Спеціальними законами, які визначають правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III та Закон України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).
Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону від 01 березня 1991 року № 803-XII до зайнятого населення в Україні належать громадяни, що проживають на її території на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Частиною 1 статті 2 Закону від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно із статтею 25 цього Закону від 01 березня 1991 року № 803-XII, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).
Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Згідно з частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755-IV, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач – ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) була зареєстрована в Стахановському міському центрі зайнятості Луганської області з 06.10.2010 року як така, що шукає роботу, що підтверджується заявою останньої від 29.09.2010 (а.с.10) та персональною карткою №121401010092900002 (а.с.12).
За період з 06.10.2010 по 08.07.2011 за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття ОСОБА_2 нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 2574,82 грн., з обліку знято 29.07.2011, що підтверджується довідкою Стахановського міського центру зайнятості Луганської області №148 від 23.01.2012 (а.с.18).
29.07.2011 відбулося засідання комісії по розслідуванню страхових випадків Стахановського міського центру зайнятості, оформлене актом №48, серед осіб, які на день надання статусу безробітного не припинили приватну підприємницьку діяльність, зокрема було виявлено, що ОСОБА_2 з 20.12.2010 р. працює в ТОВ «М.С.Л.» Луганське представництво розповсюджувачем лотерей, згідно цивільно-правового договору №212 від 20.12.2010 р. (а.с.14). За відпрацьований час відповідачу була нарахована заробітна плата, згідно додатка до особового рахунку за 01.12.2010-30.06.2011 р. (а.с.17) та про даний факт Стахановський міський центр зайнятості нею повідомлено не було, що підтверджується актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №48 від 29.07.2011 (а.с.19).
На підставі встановлених даних, директором Стахановського міського центру зайнятості винесено наказ №74 від 29.07.2011 про порушення відповідачем законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3174, 82 грн. (а.с.20).
Повідомленням №14/1-1618 від 29.07.2011 Стахановський міський центр зайнятості Луганської області повідомив відповідача про необхідність повернення виплачених по безробіттю коштів в сумі 3174, 82 грн. з наданням для цього 10 робочих днів з дати отримання повідомлення за реквізитами центру зайнятості. Вказане повідомлення отримано відповідачем особисто 29.07.2011 (а.с.21).
В добровільному порядку відповідач частково повернула Стахановському міському центру зайнятості 600 грн. – кошти, виплачені як допомога по безробіттю, на теперішній час заборгованість складає 2574, 82 грн., залишок боргу складає 2574,82 грн.
До теперішнього часу незаконно отримана допомога по безробіттю в сумі 2574,82 грн. відповідачем у добровільному порядку не сплачена.
Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Даних про добровільну сплату відповідачем суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2574,82 грн. та про повернення до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття незаконно отриманих коштів, судом не встановлено.
Суд, на основі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими та, задовольняючи позовні вимоги Стахановського міського центру зайнятості, виходить з того, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було приховано той факт, що вона працює на час постановлення на облік позивача та отримання статусу безробітного, не повідомлено про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, які призвели до незаконного отримання останньою коштів у розмірі 2574,82 грн., а тому, адміністративний позов Стахановського міського центру зайнятості Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманого матеріального забезпечення по безробіттю за період з 06.10.2010 по 08.07.2011 у розмірі 2574,82 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 15 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17 лютого 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов прокурора м. Стаханова в інтересах держави в особі Стахановського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: 94000 АДРЕСА_1) на користь Стахановського міського центру зайнятості Луганської області – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття при Міністерстві соціальної політики України (місцезнаходження: 94000 Луганська область, м.Стаханов, пр.Леніна, буд.24, код ЄДРПОУ 13392088) суму незаконно отриманого матеріального забезпечення по безробіттю за період з 06.10.2010 по 08.07.2011 у розмірі 2574,82 грн. (дві тисячі п’ятсот сімдесят чотири гривні вісімдесят дві копійки) на розрахунковий рахунок №37173974900085, одержувач – ФСС на випадок безробіття, код одержувача 13392088, банк ГУДКУ у Луганській області м.Луганськ, МФО 804013, вид платежу – повернення допомоги по безробіттю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі та підписана 17 лютого 2012 року.
СуддяК.Є. Петросян